Соціально-економічний розвиток Київської Русі
Історія України
Історія України від прадавніх часів до середини XVI ст.
Українські землі за доби раннього Середньовіччя (V – середина XI ст.)
Соціально-економічний розвиток Київської Русі
Політична і військова могутність Київської Pyci трималася на міцному фундаменті – процвітаючому господарстві. Землеробство і скотарство не тільки забезпечували населення продуктами харчування і сировиною, а й дозволяли постачати їх за межі країни. Промисли, насамперед мисливство і бортництво (бджолярство), дозволяли руським купцям постійно
Землеробство було провідною галуззю давньоруської економіки й досягло високого на той час рівня розвитку. Основними зерновими культурами в Київській Pyci було жито, просо, ячмінь, пшениця й овес.
(чоловік – французький король Генріх І)
(чоловік – угорський корольАндрій)
(чоловік – норвезький король Гарольд Сміливий)
(дружина – сестра польського князя Казимира)
(дружина – донька візантійського імператора
(дружина – онука німецького короля Генріха ІІ)
Рис. 1. Династичні шлюби за часів Ярослава Мудрого
Для обробітку землі застосовувалися piзнi системи, залежно від грунту і кліматичних умов. У лісовій зоні застосовували пересічну систему. Лic вирубувався, пні корчувалися і все спалювалося. Таким чином готувалися посівні площі, знищувалося коріння бур’янів, а попелом удобрювався грунт. Для розпушування землі використовували легку coxy.
У лісостепових і степових районах використовували перелогову систему. Розорювали вільні ділянки землі й засівали. Коли земля виснажувалася, залишали її на кілька років (перелогом) під випас худоби – для відновлення родючості. Основним знаряддям обробітку землі був плуг iз залізним наральником. Biн не тільки розпушував, а й перевертав пласт грунту, що давало добрі результати при розорюванні цілинних і перелогових ділянок.
Для боронування використовували борони-сукуватки – стовбури невеликих дерев з коротко обрубаними гілками. Археологічні розкопки свідчать, що землероби Київської Pyci використовували багато ручних знарядь – заступи, мотики, серпи, коси. Для обмолоту зерна використовували ціп. Праця селянина була важкою, виснажливою, але забезпечувала його і державу хлібом.
Поряд із землеробством розвивалося скотарство. Загалом розводили коней і волів, яких використовували для якісного обробітку землі, овець і кіз, які забезпечували селян м’ясом, хутром і вовною. Худобу випасали з весни до осені на луках, лісових галявинах, перелогових землях і в степу. На зиму для неї запасали ciнo й зерно. Узимку молодих тварин тримали в житлових приміщеннях, щоб не замерзали. Kiнь і корова були великою цінністю для селянина. “Руська Правда” вважала крадіжку коней та інших свійських тварин тяжким злочином і немилосердно карала за це.
Серед промислів досить розвинутими були мисливство й рибальство. Для полювання в густому лісі лук був мало ефективним, тому використовували ловецькі ями, пастки, силки (петлі) тощо. На ведмедя ходили із сокирою і рогатиною. Для рибальства використовували плетені з лози верші, а також конопляні ciтi й неводи.
Великих успіхів було досягнуто в металообробці. Руські ковалі із заліза, яке “варили” у невеликих донницях, виготовляли різноманітні сільськогосподарські знаряддя праці, власні ковальські інструменти – молоти, кліщі тощо, почали виробляти власну зброю. Руські мечі вже в ХІ ст. зустрічаються у Прибалтиці, Фінляндії та Скандинавії, отже їхні вироби з’явилися на світових ринках.
Високої майстерності досягли давньоруські ювеліри. Виготовлені київськими майстрами золоті прикраси розходилися по всій середньовічній Європі.
Поширеними видами ремесел були гончарство, а також обробка шкіри, дерева і кістки, домашні ремесла – прядіння і ткацтво.
Продукція землеробства і ремісничі вироби вивозилися купцями Грецьким шляхом до Візантії, а Залізним – до країн Кавказу та Арабського Сходу. Від Києва через Галич проходив Соляний шлях. Через Володимир-Волинський пролягали торговельні шляхи на Захід – у Польщу, Чехію, Угорщину, Німеччину. Особливо тicнi торговельні відносини підтримувалися з найбагатшою тоді країною – Візантійською імперією. В обмін на свої товари Русь отримувала предмети розкоші, дорогі тканини, олію, вино, фрукти, вишукану зброю, прянощі, книги, предмети церковного вжитку.
Характерною ознакою суспільного устрою Київської Русі була велика кількість категорій населення
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...