Типологічні погляди А. К. Каяндера та В. М. Сукачова

Лісівництво

РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ

Лекція 7. ФІТОЦЕНОЛОГІЧНА ТИПОЛОГІЯ ЛІСІВ

7.2 Типологічні погляди А. К. Каяндера та В. М. Сукачова

Так сталося, що після смерті Г. Ф. Морозова у 1920 р. та від’їзду до Німеччини А. А. Крюденера, лідера у подальшому розвитку лісової типології не виявилося. У середині 20-х рр. розробку питань типології лісів взяли на себе фітоценологи на чолі з проф. В. М. Сукачовим. Саме йому було доручено розробити методику використання лісової типології при лісовпорядженні. У 1927 р. В. М. Сукачов опублікував

“Краткое руко­водство к исследованию типов леса”. У цій роботі він відмічає, що одночасно із вченням про типи насаджень Г. Ф. Морозова з’явилося і розвивалося вчення про типи лісу фінського ботаніка, а згодом лісовода А. К. Каяндера (до початку 20-х рр. XX ст. Фінляндія входила до складу Росії). Воно набуло популярності не лише у Фінляндії, але й у деяких європейських країнах, особливо у Німеччині. У цей же період форму­валося і вчення про рослинні угруповання. Каяндер якраз і прийшов до лісової типології від вчення про рослинні угруповання. Він в основу лісового господарства кладе типи лісу, які об’єднують
насадження, що у дорослому та нормальному стані мають трав’яний та моховий покрив відповідного складу, еколого-біологічного характеру. Класифікація А. К. Каяндера основана не на грунтово-гідрологічних умовах, а на живому надгрунтовому покриві. Він висловлювався, що “зовсім непотрібно знати, що насадження знаходиться на піщаному чи глинястому грунті, що він свіжий, знати рельєф і т. п., а необхідна впевненість у тому, що місця виростання, які досліджуються, розглядаються як одне ціле, є біологічно рівноцінними”. А. К. Каяндер вважав, що “до одного і того ж типу лісу повинні відноситись усі насадження, рослинність яких у віці стиглості і відповідному ступені зімкнутості деревостану близька до нормальної, характеризується загальним видовим складом та одним і тим же еколого-біологічним характером”. А. К. Каяндер вважав, що однаковий надгрунтовий покрив є гарним показником грунтових умов і що один і той же покрив формується на біологічно рівноцінних грунтах незалежно від їх механічного складу.

Особливістю типології Каяндера є незалежність типу від деревної породи і грунту. Назва типу лісу дається не за деревною породою, що цікавить лісовода, а за характерним пануючим надгрунтовим покривом.

Оскільки у лісах Півночі та Сибіру, де проводив дослідження Каяндер, схожий покрив зустрічається як у ялинниках, так і у сосняках, то тип лісу і визначається за покривом, незалежно від породи, яка тут зростає. Тобто, “Myrtillus-tup” може стосуватися і для сосняків, і для ялинників, і для березняків. Каяндер також був проти врахування грунтів. Пізніше (1926) він став ураховувати при виділенні типів лісу і грунти, вірніше, окремі їх властивості (характер материнської породи, вологість, механічний склад). А тип лісу вважав як результат дії усіх факторів умов місцезростання на боротьбу за існування між рослинами.

Якщо В. М. Сукачов і його колеги у даний період ототожнювали тип лісу з асоціацією, то “каяндерівський” тип був ширший асоціації і морозівського типу насадження та типу лісу Є. В. Алексєєва. Хоча сам Каяндер розумів асоціацію інакше, об’єднуючи в одну асоціацію всі, наприклад, сосняки чи ялинники, або березняки.

Незаперечно, що надгрунтовий покрив у деяких місцях є добрим індикатором лісорослинних умов, але не можна замінити вивчення типів лісу вивченням цього покриву. Тому з Каяндером не погоджувалося багато вчених: В. М. Сукачов, М. Брюсген, Е. Мюнх та ін., і його типоло­гічна класифікація не набула широкого розповсюдження. Але принцип біологічної рівноцінності грунтів різного механічного складу, викорис­тання живого надгрунтового покриву у комплексі з іншими показниками й при визначенні типів лісу, запропонований Каяндером термін “Тип лісу” увійшов у практику лісівництва.

В. М. Сукачов приходить до висновку, ідо типи лісу за своєю суттю є природними одиницями лісу. При їх встановленні потрібно керуватися тільки природними ознаками насаджень. Введення господарських заходів повинно бути виключене, бо це – змішування двох категорій ознак. Саме змішування природно-історичних і господарських ознак при встановленні типів призводить до плутанини.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Типологічні погляди А. К. Каяндера та В. М. Сукачова