Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ ВІВТАР
ВІВТАР
Культурологічний словник
ВІВТАР (лат. altaria – високий жертовник) – символ неба, місце особливого перебування бога. Підвищене місце у східній частині храму – апсиді; східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три сходинки. У православних церквах В. відгороджено від решти приміщень іконостасом. Тут розміщено престол. У В. готують для причастя хліб і вино, прийняття котрих у християнстві замінює жертвоприношення. Слово “вівтар” використовується також у значенні символу “святині”, релігійної віри, церкви. Згідно з православними канонами, вхід у В. неосвяченим особам та жінкам заборонений. На практиці цієї заборони часто не дотримуються.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- АПСИДА Культурологічний словник АПСИДА (від грец. дуга, склепіння) – східна частина храму, де міститься вівтар. Має форму напівкруглого, прямокутного чи багатокутного виступу будівлі, перекритого півкуполом....
- ПРИЧАСТЯ Культурологічний словник ПРИЧАСТЯ – християнський обряд, під час якого віруючі вживають хліб і вино – символи тіла і крові Христа, стаючи ніби причетними до вічного....
- ІКОНОСТАС Культурологічний словник ІКОНОСТАС (від ікона і грец. stasis – місце стояння) – стіна, що відокремлює вівтар від основної частини православного храму. І. Виник наприкінці XIV – у XV ст. з передвівтарної перегородки. Тоді ж склалася загальноусталена композиційна структура І. Під впливом різних архітектурних стилів (Відродження, бароко, класицизм тощо) змінювались архітектурні рішення та декоративне оздоблення І. […]...
- ІКОНА Культурологічний словник ІКОНА (від грец. eikon – зображення, образ) – у християнстві (православ’я, католицизм) – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення, якому надають священного характеру. У широкому розумінні – зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, сцен зі Святого Письма. У вузькому значенні – твори мистецтва, що мають культове призначення. Культ І. бере початок від ІІ ст., набув […]...
- ТАЇНСТВА Культурологічний словник ТАЇНСТВА – у християнстві – магічні культові обряди, здійснення яких, згідно з церковним віровченням, дає віруючим надприродну силу – “Божу благодать”, як необхідну умову для спасіння “гріховної душі людини, сприяє лікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення, миропомазання, священство, сповідь, єлеєосвячення і шлюб....
- ГРІХ Культурологічний словник ГРІХ – одна з основних християнських морально-етичних категорій, що означає порушення волі Бога, падіння Адама і Єви, які, згідно з Біблією, покуштували плід забороненого дерева пізнання добра і зла. Г. – поняття, за допомогою якого релігійна мораль оцінює дії, що суперечать Божим заповідям. Під Г. релігія також розуміє стан душі, котрий виникає під […]...
- ПРОФАН Культурологічний словник ПРОФАН (лат. profanus) – 1) У Стародавньому Римі – непосвячений; той, хто не має права ходити до храму. 2) Некомпетентна особа, не обізнана в якійсь галузі; неук....
- ГОЛГОФА Культурологічний словник ГОЛГОФА (від арамейськ. гулгулта – череп) – пагорб поблизу Єрусалима, на якому у стародавніх євреїв страчували злочинців. На Г., за євангельськими оповідями, був розп’ятий на хресті Ісус Христос. У християнстві Г. є символом мук, страждань і терпінь....
- ТРОП Культурологічний словник ТРОП (від грец. – зворот) – слово чи вислів, вжиті у переносному, образному значенні. До Т. належать мате фора, метонімія, алегорія, гіпербола, літота....
- ПРОФАНАЦІЯ Культурологічний словник ПРОФАНАЦІЯ (лат. profanatio, від profano – оскверняю) – 1) Початкове значення – неповага до святині, наруга над пам’яттю. 2) Неуцьке перекручування, опоганювання, опошлення чогось, зневажливе ставлення до чогось загальновизнаного, наруга над пам’яттю про когось....
- ПОСТРИГ Культурологічний словник ПОСТРИГ – церковний обряд у християнстві, що здійснюється під час посвячення в чернецтво, запозичений християнством у Стародавній Греції та Стародавньому Римі звичай стригти волосся у рабів. Символізує зречення від власної волі і повної згоди коритися волі Бога....
- ДЕМОНОЛОГІЯ Культурологічний словник ДЕМОНОЛОГІЯ – релігійне вчення про демонів. Походить від первісної віри в злих духів. Д. невідривна від релігійної моралі, в якій диявол – джерело і носій гріха....
- ЛЮСТРАЦІЇ Культурологічний словник ЛЮСТРАЦІЇ (від лат. lustratio – очищення через жертвоприношення) – 1) Релігійно-магічні обряди, які, за уявленням віруючих, охороняють від хвороб та інших бід. У багатьох народів очищувальна сила приписувалась вогню (обкурювання людей, житла), воді, солі, залізу тощо. 2) Заборона функціонерам високого рангу забороненої у даній країні політичної партії обіймати посади у державному апараті, обиратися […]...
- КАРІАТИДА Культурологічний словник КАРІАТИДА (від грец. karyatides – жриці храму Артеміди у Стародавній Греції) – скульптурне зображення стоячої жіночої фігури, що служить опорою балки в будинку. К. звичайно притулені до стінки або виступають з неї. Поширення набули в античній архітектурі та європейському будівництві XVII-XIX ст....
- БЛЮЗНІРСТВО Культурологічний словник БЛЮЗНІРСТВО – абсолютне знехтування святині. Б. є агресивно-цинічним виявом морального нігілізму. Воно виявляється у бездумно-зневажливому або свідомо-садистському глумлінні над загальновизнаними цінностями. Зухвале нехтування незаперечними нормами поведінки і людського співжиття, зганьблення предметів загального захоплення або людини високих моральних устоїв, завдання кривди хворим, дітям і людям похилого віку....
- ПРЕЧИСТА Культурологічний словник ПРЕЧИСТА – синонімічне позначення в християнстві Богородиці, головними атрибутами якої є чистота, непорочність і святість. Коли йдеться про П., то мається на увазі, що Діва Марія народила Ісуса Христа від Св. Духа непорочно. У релігійному році відзначають три свята на честь П.: Успення П. Богородиці – 15 (28) серпня; Різдво П. Богородиці – […]...
- ВІДЛУЧЕННЯ Культурологічний словник ВІДЛУЧЕННЯ – релігійне покарання, засіб дисциплінарного впливу на віруючих рішенням вищої церковної інстанції, яке полягає у виключенні порушника з церкви чи релігійної громади. Служить засобом залякування віруючих погрозою неминучого перебування відлученого після смерті у пеклі....
- ХРАМ Культурологічний словник ХРАМ – узагальнене означення сакральних (священних) будівель для відправлення культу. У кожній релігії Х. має окрему назву: у християнстві – собор, костел, кірха; в ісламі – мечеть; в іудаїзмі – синагога; у буддизмі єдиної назви немає. В усіх релігіях значення Х. як цілого та його окремих складових полісемантичне, він вважається місцем, де людина […]...
- БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ Культурологічний словник БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ – книги, які містять правило та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У православ’ї для треб (хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо) використовується “Требник”, для проведення літургії та інших церковних служб використовується “Служебник”, “Часослов”, “Чиновник”, “Триодь” та інші Б. к....
- Месіанізм Політологічний словник Месіанізм – 1) в іудаїзмі і християнстві віра у пришестя Месії; 2) віра в особливу роль, месію будь-якого народу (у цьому розумінні часто і використовується термін “месіанство”). М. Головатий...
- МОНАСТИР Культурологічний словник МОНАСТИР (від грец. monasterion – місце, житло усамітнених) – громада ченців, які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими у монастирських статутах. М. називають також певним чином організований комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною. М. існують у православних, католицьких, греко – католицьких, […]...
- ЙОГА Культурологічний словник ЙОГА (санскрит., дослівно з’єднання, роздуми, споглядання) – в індійській традиції один з шести ортодоксальних (брахманських) напрямів, який розробив систему послідовного очищення і просвітлення розуму, а також комплекс практичних вправ для досягнення стану “звільнення” душі від “пут” матерії, тіла. Засновником класичної Й. вважається Патанджалі (близько П ст. до н. е.). В залежності від особливостей […]...
- ВЕРТЕП Культурологічний словник ВЕРТЕП (у старосл. “вертеп” – печера) – народний театр маріонеток, розповсюджений переважно на Україні з кінця XV! ст., відомий також у Білорусії. Дія вертепної драми відбувалася у двоярусній дерев’яній коробці, відкритій з одного боку. На верхньому майданчику зображувалися сцени релігійного характеру, у яких головною темою було народження Христа і спасіння його від царя […]...
- СПАСІННЯ Культурологічний словник СПАСІННЯ – поняття релігійної психології, що означає конечну мету прагнень, бажань і зусиль індивіда, спокутування провини і прощення гріхів, рятунок від вічних мук у загробному житті. Хоча С. дарується людині, як твердить релігія, внаслідок багаторічного морально-психологічного самообмеження і ретельного виконання релігійних ритуалів, віруючою людиною воно сприймається як чудо і божа милосердність....
- ІНКОРПОРАЦІЯ Культурологічний словник ІНКОРПОРАЦІЯ (від англ. об’єднуватися, приєднуватися, приймати до складу, утворювати спілку) – вступ-прийняття до групи, об’єднання з групою....
- ЛЕГІТИМНІСТЬ Культурологічний словник ЛЕГІТИМНІСТЬ (від лат. legitimus – законний) – у ширшому значенні – визнання, усвідомлення та виправдання соціального порядку, події, діяльності посадової особи тощо....
- ДУХ СВЯТИЙ Культурологічний словник ДУХ СВЯТИЙ – символ третьої особи Трійці; діючої сили Божественного натхнення (в іудаїзмі); наставника; надихаючої творчої сили; безсмертя; світла; відродження; розуму; любові до Бога; очищення; пророцтва. Дух Святий (Дух Божий), Параклет (“помічник”) в уяві іудаїзму – “діюча сила божественного натхнення”, у християнстві – третя особа Трійці. В архаїчних текстах Старого Заповіту саме під […]...
- МИКОЛА ЧУДОТВОРЕЦЬ Культурологічний словник МИКОЛА ЧУДОТВОРЕЦЬ – один з найшанованіших у християнстві святих. М. Ч. (260-343) – архієпископ м. Міри Лікійської обл. Малої Азії. Своїм чудотворством уславився ще за життя, що спричинилося, за твердженням церкви, до його канонізації невдовзі після смерті. З “Житій святих” відомо про участь М. Ч. у Нікейському соборі (325 р.), його боротьбу з […]...
- КОНФОРМІЗМ Культурологічний словник КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis – подібний, схожий) – 1) Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. 2) Вчення англіканської церкви....
- ЕТНОС Культурологічний словник ЕТНОС (грец. народ) – стійке об’єднання людей, що історично склалося на певній території на грунті суспільного походження. Характеризується єдиною мовою, культурою, побутом, самосвідомістю, ментальністю. Вживається у значенні “народ”....
- БОГОРОДИЦЯ Культурологічний словник БОГОРОДИЦЯ – у християнстві – діва Марія, мати Ісуса Христа, яка народила його від непорочного зачаття. З поширенням християнства культ Богородиці зливається з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набуває різного характеру: у Західній Європі за часів феодалізму він перетворився на культ Мадонни, на Русі злився з язичницьким культом богині землі й […]...
- БУКВА Культурологічний словник БУКВА – письмовий знак, який сам по собі або в сполученні з іншими знаками використовується для позначення звуків мови; літера....
- ДОГМАТ Культурологічний словник ДОГМАТ (від грец. думка, вчення) – основне положення віровчення, яке визначається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання Д., сліпого прийняття їх на віру – серед головних вимог християнської церкви....
- ПАСТОРАЛЬ Культурологічний словник ПАСТОРАЛЬ – літературний, музичний і театральний жанр, в основі якого – поетизація та ідеалізація простого сільського життя. У переносному значенні, пастораль має дещо іронічний відтінок як стан ніжності і тиші, однак з певною часткою манірності, солодкуватості....
- АНІМІЗМ Культурологічний словник АНІМІЗМ (від лат. anima, animus – душа, дух) – віра в духів і безсмертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання. Однією з причин виникнення віри в духів і душу було незнання, невміння пояснити ті психічні явища, які повсюдно супроводжували людину: народження, смерть, сон, сновидіння, галюцинації, втрата притомності тощо. А. був складовим елементом […]...
- ВІРА РЕЛІГІЙНА Культурологічний словник ВІРА РЕЛІГІЙНА – невід’ємна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил, властивостей і відносин. В. р. знайшла виразну характеристику в словах Тертулліана: “Вірую, тому що абсурдно”. Це означає, що в догмати релігії можна лише вірити, бо для розуму вони звучать абсурдно, оскільки людина, внаслідок […]...
- ЛІТОГРАФІЯ Культурологічний словник ЛІТОГРАФІЯ (від грец. lithos – камінь і grapho – пишу) – різновид гравюри, коли для виготовлення друкарської форми використовується вапняк, листи цинку або алюмінію....
- АНГОБ Культурологічний словник АНГОБ (франц. engobe) – фарба, зроблена з глини, іноді з кольоровими домішками; використовується для покриття і розпису глиняного посуду та інших керамічних виробів....
- БЛАГОВІЩЕННЯ Культурологічний словник БЛАГОВІЩЕННЯ – символ пробудження життєвої сили природи, воскресіння землі; у християнстві – символ початку Дня спасіння людства; Таїни богонародження. За давніми повір’ями слов’ян, у цей день Дух Світла благословляє Землю і все живе на ній. Саме на Благовіщення започатковуються постійні молодіжні хороводи, що збереглися від прадавніх часів як залишки імітаційної магії. Цей важливий […]...
- ВОДА Культурологічний словник ВОДА – символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього сущого на Землі; Праматері Світу; інтуїтивної мудрості; у християнстві – символ очищення від гріхів (в обряді хрещення); смерті і поховання; життя і воскресіння із мертвих; чистоти і здоров’я; чесності й правдивості; кохання; сили; дівчини та жінки. Символіка В. надзвичайно багата і глибока. В Індії […]...