ВОЛОГІСТЬ
ВОЛОГІСТЬ – насиченість повітря водяними парами. У клубі бджіл повинна дотримуватися оптимальна В., інакше бджоли занепокояться. Підвищена В. може спостерігатися в гніздах і в літній період, коли в сім’ях вирощується розплід.
За зиму бджоли виділяють у вуликах до двох кілограмів води у вигляді пари. Зазвичай використовують болотний добре висушений мох, він втягує в себе вологу, зменшуючи вогкість у вуликах. Відвологлий мох заміняють сухим. Інші вологовбирні засоби менш ефективні, тим більше, що їх знадобиться набагато більше, ніж
У вуликах верхній льоток і повітропроникну стелю роблять для того, щоб вільно виходили водяні пари”, які утворюються в гніздах бджіл. Якщо вони не виходитимуть з вулика, то внаслідок значної різниці температур повітря, яке виходить із клубу й знаходиться у вулику, осядуть на стінках вулика й стільниках, вільних від клубу бджіл, у вигляді крапельок. Згодом відволожиться й вулик, і корм, що погіршить зимівлю бджіл або може призвести до їхньої загибелі.
Унаслідок занепокоєння бджіл і високої температури всередині клубу, матка може дуже рано, ще в грудні, відкласти кілька
Під час кочівлі пасік через підвищену В. повітря у вулику можливе запарювання бджіл. Щоб цього не відбулося, вулики обладнують вентиляційними гратами.
В. повітря в зимівнику зазвичай вимірюють психрометром (див. Психрометр).
Висока В. повітря в гнізді бджіл складає 90 %, низька – 20- 25 %, оптимальна для розвитку бджолиної сім’ї коливається в межах 65-88 %.
Прояви підвищеної В. у вулику – мокрий підмор, що його видаляють із дна вулика разом зі сміттям, волога у верхньому льотку.