Політологічний словник
Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) – на момент створення являло собою міждержавну організацію шести західноєвропейських країн: Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу. Створене для об’єднання національних господарств країн – учасниць у єдиний Спільний ринок. Договір про заснування ЄЕС підписано у березні 1957 р. у Римі і почав діяти з 1 січня 1958 р. ЄЕС було новим явищем у розвитку сучасних капіталістичних держав і відображало властиву об’єктивну тенденцію до інтернаціоналізації
господарських відносин і капіталу, до ліквідації вузьких національних кордонів. В основі утворення ЄЕС лежала спроба країн Західної Європи розширити ринки збуту і територіальну сферу своєї діяльності для створення сприятливих умов швидкого і безкризисного розвитку виробничих сил країн – учасниць. Утворення ЄЕС крім економічних мало і політичні завдання – об’єднання західноєвропейських країн задля досягнення на основі Спільного ринку “всебічного розвитку, стабільності, якнайшвидшого підвищення рівня життя і тісніших зв’язків між державами, які воно поєднує”. Спільний ринок передбачав інтеграцію
національних ринків країн – учасниць шляхом поступового усунення всіх обмежень у торгівлі між ними; запровадження загального митного тарифу в торгівлі з третіми країнами; усунення перешкод для вільного пересування “осіб, капіталів і послуг”; здійснення спільної політики в галузі транспорту і сільського господарства; створення валюти, союзу; розробку принципів узгодження економічної політики країн – учасниць; встановлення однакових правил конкуренції; зближення законодавств країн – учасниць. Втілювати в життя ці принципи планувалося поступово, протягом так званого перехідного періоду в 12 років. Крім “шістки” у ЄЕС на правах “асоційованих” членів беруть участь Греція і Туреччина, умови приєднання яких передбачають триваліші терміни зниження митних тарифів між ними і “шісткою” (до 22 років). ЄЕС має ряд конвенцій про асоціацію з 9 країнами Африки, в основному колишніми колоніальними володіннями Франції і Бельгії. Приєднання до співтовариства розвинених економічно країн створює передумови для їх подальшої економічної інтеграції. Штаб-квартира ЄЕС розташована у Брюсселі; керівні органи – Рада, Комісія (Комісія європейських співтовариств), Асамблея (Європейський парламент), Суд. До складу вищого органу ЄЕС – Ради – входять по одному представнику від кожної країни – учасниці (звичайно міністри економіки, фінансів або торгівлі). Головний виконавчий орган – Комісія – складалася з 9 членів, яких призначали на 4-річний термін уряди країн, що входять до співтовариства. У рамках ЄЕС функціонують кредитні установи, які фінансують окремі заходи, пов’язані із здійсненням загальної економічної і соціальної політики, – Європейський інвестиційний банк. Європейський фонд розвитку та ін. ЄЕС є стержнем системи європейських співтовариств, що об’єднують країни Західної Європи. Ця система крім ЄЕС включає також Європейське об’єднання вугілля і сталі і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом). Останні виступають власне як галузеві об’єднання і з липня 1967 р. їх діяльність спрямовується тими ж органами, що і ЄЕС. Пізніше до країн так званого Спільного ринку у 1973 р. увійшли Великобританія, Данія, Ірландія; у 1981 р. – Греція; у 1986 р. – Іспанія і Португалія. У 1985 р. приймається програма створення до 1992 р. єдиного внутрішнього ринку країн ЄЕС. З 1987 р. політичне співтовариство країн ЄЕС здійснюється на договірній основі, передбачається розробка і здійснення спільної європейської зовнішньої політики. У 90-х роках настає нова фаза зближення країн – членів ЄЕС. 1 листопада 1993 р. на базі трьох європейських співтовариств – Європейського Економічного Співтовариства, Європейського об’єднання вугілля і сталі та Європейського співтовариства з атомної енергії – почав діяти Європейський Союз (ЄС). У 1995 р. до ЄС ввійшли ще три держави. З травня 2004 р. до Євросоюзу ввійшли ще десять країн і в його складі нині 25 держав континенту. ЄС за сукупним валовим продуктом й обсягом зовнішньої торгівлі перевершує як США, так і Японію (див. також: Європейський Союз).
Бор М. 3. История мировой экономики. – М., 1998; Спиридонов И. А. Мировая экономика. – М., 1998; Європейський Союз. Консолідовані договори. – К., 1999; Кудряченко А. I. Європейська інтеграція: концепції та реалії. Спостерігач. – К., 1996. – № 25; Копійко В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К., 2001; Європейський Союз: Словник-довідник. – К., 2001; Европа вчера, сегодня, завтра. – М., 2002; Bulletin of European Union. Suplement. 2004/ 05. – Luxembourg, 2004.
А. Кудряченко
Loading...