АГРУС

Сад і город (енциклопедія)

ЯГІДНІ КУЛЬТУРИ

АГРУС

Як і смородина, агрус належить до родини ломикаменевих. У дикорослому вигляді він зустрічається на всій земній кулі: від субтропіків до районів з різко континентальним кліматом. Більшість дикорослих видів агрусу (45) зустрічається в Північній Америці. У Європі, Азії та на Далекому Сході зустрічається 8 видів дикорослого агрусу. Найбільш відомі європейський, алтайський і далекосхідний. Вони стали основою для виведення культурних різновидів цієї рослини в Європі.

Агрус – багаторічний

чагарник. Залежно від сорту висота його може бути від 0,5 до 2 м, із прямими або розлогими стеблами. Прикореневі пагони утворюються з бруньок підземної частини стебла, саме вони заміщають старі гілки. У перший рік

Прикореневий пагін дає найбільший приріст, потім він починає гілкуватися, ріст уповільнюється. Гілки агрусу вкриті колючками. Листя три – і п’ятилопатеве. Коренева система мідна, розвинена сильніше, ніж у смородини. Основна маса коріння розташована в шарі грунту завтовшки 20-60 см. Деякі скелетні корінці проростають углиб на 1-2 м.

Плодоносить агрус на змішаних, квіткових, букетних гілочках

і кільчатках. Букетні гілочки живуть найдовше – 8-10 років. Термін життя інших плодових утворень від 2 до 5 років.

Агрус починає плодоносити на четвертий рік життя. Повного плодоносіння він досягає в 7 років.

Квітки агрусу двостатеві, одиночні або зібрані у дво-, триквіткове гроно. Агрус є самоплідною рослиною, але для підвищення врожаю та збільшення розміру ягід потребує перехресного запилення. Тому на ділянці бажано висаджувати кілька сортів агрусу, що квітнуть одночасно.

З усіх ягідних чагарників у агрусу найбільш ранній початок вегетації – перший тиждень квітня. Ранні сорти агрусу зацвітають наприкінці квітня – на початку травня. Якщо є загроза весняних заморозків, рослину потрібно вкривати або проводити обкурювання ділянки димом. Цвіте агрус 15-20 днів, ягоди дозрівають через 2-3 місяці після цвітіння. Залежно від сорту ягоди можуть бути зеленого, білого, жовтого, червоного, бордового або чорного кольору. Вага ягід – від 2 до 40 г.

Термін життя агрусу на одному місці – до 30 років. Продуктивний період становить 15-18 років. У період повного плодоносіння з куща збирають 7-9 кг ягід, але в деяких сортів при гарній агротехніці врожайність доходить до 15-20 кг із куща.

На відміну від дикорослого, культурний агрус менш зимостійкий, ніж чорна смородина. У малосніжні зими коренева система починає підмерзати при температурі – З °С. Тому молоді незагартовані кущі обов’язково мульчують і вкривають снігом.

При температурі -33 °С у більшості сортів підмерзає однолітній приріст. Це менш небезпечно, оскільки при здоровій кореневій системі кущі відновлюються через 1-5 років залежно від сорту.

Агрус належить до світлолюбних культур, не зносить затінення. Але його можна висаджувати на ділянці з будь-яким типом грунту. Єдиний виняток становлять низинні заболочені ділянки, із застійною водою або рівнем грунтових вод понад 1,6 м від поверхні. Агрус росте на досить кислих грунтах, у яких реакція грунтового розчину до 5-5,5.

Агрус досить засухостійкий, але не переносить тривалого пересихання грунту, унаслідок чого опадають листя, зав’язь. Тому під час вегетації за відсутності опадів потребує зрошення.

Грунт під садіння агрусу готують так само, як і для смородини. Збільшують тільки дозу калійних добрив. Спочатку під перекопування вносять органічні добрива або 100-120 г суперфосфату та 80-100 г сірчанокислого калію на 1 м2. Висаджують агрус у яму, куди перед садінням уносять по 8-10 кг перегною, 150-200 г гранульованого суперфосфату й 40-60 г сірчанокислого калію. Висаджують агрус наприкінці осені. Розміщають так, щоб відстань між рядами була 1,5-2 м, а відстань між рослинами в ряді – 1,5 м. Агрус висаджують без нахилу, так, щоб коренева шийка була на 5-6 см нижче від поверхні грунту.

Догляд за агрусом полягає в регулярному розпушуванні грунту, внесенні добрив, знищенні бур’янів. Щоб запобігти утворенню грунтової кірки, рослину мульчують. Під один кущ засипають 15-20 кг мульчі. Дешевше та зручніше робити мульчування чорною поліетиленовою плівкою.

Восени грунт перекопують, намагаючись не ушкодити коріння. Біля кущів – на глибину 6-8 см, у міжряддях – на глибину 14-15 см.

Щовесни під агрус уносять азотні добрива з розрахунку 13- 15 г сечовини на 1 м2 протягом 3 років після садіння, 25-30 г сечовини на 1 м2 у наступні роки.

Під перекопування восени чи навесні вносять органічні добрива, а також суперфосфат і сірчанокислий калій. На глинистих грунтах і суглинках добриво вносять 1 раз на 2-3 роки з розрахунку 60-90 г суперфосфату та 40-60 г сірчанокислого калію на 1 м2. На легких грунтах калійні добрива вносять щовесни.

Доглядаючи за агрусом, його регулярно обрізають. При формуванні куща прагнуть до того, аби на дорослій рослині було 20- 25 скелетних гілок різного віку. Гілля старше 6-7 років вирізують. На дорослому кущі залишають 3-4 однолітні пагони й по 3- 4 гілки 2-6-літнього віку.

Для правильного формування куща після садіння саджанці обрізають на 4 бруньки на сильних гілках і на 2 бруньки на слабких. Нежиттєздатні гілки зрізують біля основи. Через рік відбирають 3-5 найдужчих нульових пагонів, а інші видаляють. Процес формування куща в агрусу триває 7-8 років. При цьому щорічно проріджують нульові пагони, у решти обрізають верхівку. Гілля, яке лежить на землі або загущує кущ, поламане, сухе, потрібно видаляти. Обрізання проводять восени, після збирання врожаю.

Агрус можна вирощувати й у штамбовій формі, прищеплюючи його на штамб 30лотавої порічки. Надалі формують його, укорочуючи центральну гілку, а інші обрізаючи так, щоб крона мала округлу форму.

Відразу після садіння агрус потрібно регулярно поливати, не допускаючи перезволоження грунту.