Архітектурні пам’ятки Київської Русі
Розділ I ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ XVI СТ.
ТЕМА 1. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
§2. Образотворче мистецтво Київської Русі
Архітектурні пам’ятки Київської Русі
Містобудування. Серцем давньоруського міста часів Київської Русі був дитинець – огороджена ровом і захищена фортифікаційною стіною територія, на якій розташовувались княжа резиденція, двори
Знаті, церковного владики, монастирі, храми. Вхід у дитинець здійснювався крізь брами сторожових башт. Дороги, що вели до брам дитинця, часто ставали
Які міста сучасної України були культурними центрами Київської Русі? Наведіть приклади найвідоміших історико-архітектурних комплексів.
Прикладом давньоруської фортифікаційної архітектури є славнозвісні Золоті ворота в Києві, зведені за часів князювання Ярослава Мудрого. Вони виконували роль головного парадного в’їзду в столицю Київської Русі, що вів крізь захисний вал міста, і являли собою масивну цегельну вежу з брамою. Над проїздом стояла невелика церква Благовіщення, яка свідчила про сповідування мешканцями міста християнської
Зодчество. Історія давньоруського архітектурного мистецтва бере початок від дерев’яного будівництва давніх слов’ян. У Київській Русі існували багаті традиції дерев’яного зодчества ще задовго до того, як на її території з’явилися перші муровані споруди. На жаль, жодна архітектурна пам’ятка тих часів не дійшла до нас. Проте розкопки стародавніх міст виявили численні залишки зрубних будівель, а також різні конструктивні деталі (карнизи, лиштви, гребені, одвірки тощо), що вказують на багатий декор і надзвичайну красу княжих, боярських та купецьких хоромів.
В. Васнєцов. Княжий двір
Золоті ворота. Київ
В. Верещагін. Закладання підмурівка Десятинної церкви
Десятинна церква (реконструкція)
Прийняття Київською Руссю християнства зумовило перехід від дерев’яного до кам’яного й цегельного будівництва, представленого переважно храмовими спорудами. Розвиток зодчества того часу можна умовно поділити на певні періоди, протягом яких воно пройшло шлях від наслідування й переосмислення традицій візантійського мистецтва до створення власних самобутніх архітектурних шкіл.
Для зведення перших кам’яних християнських храмів запрошували найкращих майстрів Візантії. Основним будівельним матеріалом служили камінь і плінфа*. Про вплив візантійського мистецтва свідчать хрестоподібне планування (так званий “грецький хрест”), наявність галерей, п’ятикупольна система будівель і чергування рядів каміння та плінфи в кладці стін. Зразками архітектури, в яких найбільше простежується візантійських стиль, були Десятинна церква в Києві і Спасо-Преображенський собор у Чернігові.
Найбільшого розквіту монументальна архітектура Київської Русі досягла в першій половині XI ст., за часів правління Ярослава Мудрого. Перлиною архітектурного мистецтва того часу є Софія Київська – найвеличніший храм, який і нині належить до визначних пам’яток світової архітектури. Софійський собор у Києві належить до поширених у візантійській архітектурі п’ятинефних хрестово-купольних храмів, але він є яскравим свідченням того, що майстри прагнули до створення власного стилю. Багатоглав’я, пірамідальність композиції, оригінальна кладка стін, шоломоподібна форма бань – ось те нове, що привнесли зодчі в побудову Софії Київської, спираючись на традиції дерев’яної давньоруської архітектури. Композиційне рішення Софії Київської відіграло велику роль у формуванні національних рис українського архітектурного мистецтва.
*Плінфа – широка пласка цегла, що застосовувалась як будівельний матеріал для візантійських і давньоруських храмів.
Первісне архітектурне рішення Софії Київської мало певну символіку. Центральний високий купол храму символізував Христа – Голову Церкви. Дванадцять менших бань собору асоціювалися з апостолами, четверо з яких – євангелісти Лука, Іоанн, Матвій та Марко, які сприяли поширенню християнства по всіх сторонах світу.
Новий етап розвитку архітектури Київської Русі припав на другу половину XI – першу половину XII ст. Будівлі цього періоду вже помітно відрізняються від тих, що були зведені раніше. На зміну пишним храмам, яким були притаманні складна динамічна композиція, багатоглав’я та галереї, прийшли прості будівлі з чітко окресленими лініями фасадів, лаконічним декором, увінчані однією масивною банею. Архітектура набула ознак романського стилю, що виявився в зовнішньому оформленні споруд.
Зодчі поступово перейшли на місцеві будівельні матеріали й розробили нові технологічні прийоми, відмінні від візантійських. Майстри кожного регіону Київської Русі створювали власний стиль, сформувалися навіть окремі архітектурні школи: київсько-чернігівська, галицька.
Борисоглібський собор. Чернігів
П’ятницька церква. Чернігів
Спасо-Преображенський собор. Чернігів
Церква св. Пантелеймона, Івано-Франківська обл.
Найстаріша архітектурна школа Русі – київсько-чернігівська. Багато архітектурних форм, винайдених її майстрами, стали канонічними для наступних храмів в інших містах. Київські й чернігівські храми зводили з цегли, стіни затирали вапном, зовнішнє оздоблення виконували за допомогою рельєфної цегляної кладки. Особливістю чернігівських будівель були багаті різьблення в декорі фасадів, у яких мотиви давньоруської архітектури перегукуються зі слов’янськими. Серед найвизначніших пам’яток київсько-чернігівської архітектури можна назвати Свято-Успенський та Борисоглібський собори.
Архітектура галицької школи зазнала значного впливу романського стилю західноєвропейського мистецтва. На відміну від київських та чернігівських майстрів, галицькі зодчі для будування широко застосовували місцевий природний матеріал – камінь. Суворі храми мали статичну урівноважену композицію з однією великою банею та спокійним ритмом закомар*. Особливою окрасою цих будівель було вишукане кам’яне різьблення. Самобутність архітектури галицької школи виявилася в спорудженні церкви святого Пантелеймона – єдиного зразка галицького зодчества, що зберігся до нашого часу.
Закомара – в архітектурі Київської Русі напівкругле завершення частини зовнішньої стіни будівлі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...