Автономія в Україні

Політологічний словник

Автономія в Україні – конституційно визначений статус АР Крим. Основний Закон нашої держави стверджує, що Україна є унітарною державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Разом з тим у розділі про територіальний устрій України зазначається, що він грунтується на засадах єдності та цілісності, поєднанні принципів централізації та децентралізації у здійсненні державної влади з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних

та демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Попри те, що систему адміністративно-територіального устрою України становлять області, райони, міста, райони в містах, села і селища, у її складі є також одне автономне утворення – Автономна Республіка Крим. Якщо всі інші елементи адміністративно-територіальної системи України, за винятком АР Крим, функціонують на засадах поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, то автономне утворення поєднує у собі ще й елементи національно-територіальної автономії.

Нині проблема А. в У. має як політичне, так і адміністративно-правове

забарвлення. Політизації автономістської ідеї сприяють історичні передумови виникнення сучасної Української держави, яка тривалий час існувала як колоніальна територія у складі кількох сусідніх держав. Такий стан позначився на історико-культурних характеристиках українського етносу, спричинившись до його регіоналізації за ознаками мови, конфесійної належності, геополітичних уподобань тощо. Природне прагнення будь-якої влади та політичної еліти, якій випало розпочати процес національного державотворення, до політичної консолідації нації на принципах національної ідеї, невід’ємними рисами якої є духовна та культурна єдність, наштовхується на автономістські та інколи навіть сепаратистські тенденції, які не сприяють зміцненню цілісності та єдності не лише багатонаціонального народу країни, а й самих етнічних українців. Свідченням останнього може бути так званий русинський сепаратизм за автономію Підкарпатської Русі, що існувала у міжвоєнний період у складі Чехословаччини. У цьому ж річищі слід розглядати і поширювані певними політичними силами ідеї федералізації України, спираючись як на некритичне сприйняття ідей, що їх свого часу обстоювала Центральна Рада, так і на наявний статус-кво, що утворився внаслідок тривалого існування українців у різних цивілізаційних. культурно-історичних та політичних системах.

Наявність же одного лише автономного утворення в Україні є даниною як історичній дійсності, коли на території Криму в різні часи існували різні державні утворення, так і етнодемографічній специфіці цього регіону, у складі якого переважають етнічні росіяни, і хоча надання статусу автономії у 1992 р. колишній Кримській області суперечило принципам унітарного устрою держави, це політичне рішення, ухвалене під тиском гострих політичних процесів, що розгорталися на півострові на початку 90-х років XX ст., суттєво розрядило етнополітичну ситуацію у цьому регіоні, запобігло появі гострого політичного конфлікту, що міг вийти за межі України.

Нині серед лідерів певних національно-культурних товариств досить популярними є ідеї ухвалення закону про національно-культурну автономію, що в цілому не суперечить принципам унітарності державного устрою, на яких грунтується державний устрій нашої країни.

Порш М. Про автономію України. – К., 1917; Русов С. Що то є автономно-федеративний лад. – К., 1917; Усенко І. Б. Автономія України 17-18 ст. / Юридична енциклопедія. – Т. І. – К„ 1998.

Л. Шкляр


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Автономія в Україні