БДЖОЛИ ІТАЛІЙСЬКІ

БДЖОЛИ ІТАЛІЙСЬКІ – за останні 150 років порода поширилася в усьому світі. Назва породи свідчить про батьківщину цих бджіл. Поширені в Німеччині, США, Канаді, Новій Зеландії, добре переносять середньоазіатський теплий клімат, у холодніших регіонах з довгою зимою погано зимують, піддаються захворюванню нозематозом більше, ніж місцеві бджоли. Продуктивність виявилася нижчою, ніж у середньоросійських і кавказьких. Забарвлення світле з жовтими смужками на черевці. У маток частіше жовті смужки є лише у верхній частині черевця. У трутнів забарвлення

таке ж, як і в робочих бджіл. Довжина хоботка – 6,3- (і,6 мм. Б. і. трохи більші за середньоросійських. Печатка меду біла, стільниковий мед високого класу.

Миролюбна порода. Під час огляду Б. і. поводяться дуже спокійно, продовжують працювати. Порода відрізняється сильною схильністю до виведення розплоду. Малорійливі. Легко приймають підсаджену матку, тому із сімей Б. і. породи добре організовувати нуклеуси – бджоли не злітають.

У період зимівлі витрачають багато корму. У північних широтах раннє виведення розплоду призведе до швидкого старіння й загибелі робочих бджіл, тому розвиток сім’ї навесні затягується.

У сприятливих умовах вирощують багато розплоду й виробляють воску більше, ніж інші породи.

При доброму узятку дають високі медозбори. Неперевершені майстри в злодійстві, але своє гніздо захищають добре. Під час узятку не обмежують роботу матки.

Почуття орієнтування в Б. і. розвинене слабко, вони часто залітають у чужі льотки.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: БДЖОЛИ ІТАЛІЙСЬКІ