Біологічні, психологічні та соціальні основи формування сім’ї
ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник
РОЗДІЛ 7
СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ
7.6. Біологічні, психологічні та соціальні основи формування сім’ї
Сім’я – це клітина соціального організму, яка живе з ним у єдиному ритмі, відображає, мов краплина води, і великі ідеї, і велику загальну мету. Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Основою соціального здоров’я суспільства є насамперед здорова родина, створена чоловіком і жінкою, об’єднаними глибоким інтимним почуттям ~
Мета нашого суспільства – щастя людини, й однією з важливих його складових є здорова, міцна сім’я. Саме вона вирощує та виховує повноцінне майбутнє покоління. Така сім’я не формується сама собою, вона створюється зусиллями обох членів подружжя, об’єднаних спільним почуттям і прагненням.
Молоді люди, котрі беруть шлюб, повинні володіти певними знаннями й умінням в родинному житті, щоб створити щасливу сім’ю.
Благополуччя і стабільність шлюбу залежать від багатьох факторів, наприклад від підготовленості молодят до родинного життя, від їхньої фізіологічної, психічної та духовної сумісності та від їхнього обопільного бажання вирішити питання про нащадків.
Для щасливого родинного життя кожний із подружжя має бути носієм певних духовних цінностей – кохання, вірності, відповідальності, почуття власної повноцінності, терпимості, з повагою ставитися до членів своєї сім’ї, бути завжди готовим допомогти у складній життєвій ситуації.
Шлюб – це союз, укладений між чоловіком і жінкою на офіційних правових засадах, які закріплюють їхні матеріальні й особисті інтереси. Мета шлюбного союзу – створення сім’ї. Сім’я – соціально активна група людей, пов’язаних кровною чи шлюбною спорідненістю на основі взаємної спільності мети, інтересів і моральної відповідальності, які ведуть самостійну господарсько-економічну діяльність, дотримуючись законів і правил, прийнятих у державі. Сім’я утворює основу суспільства, котре стоїть на сторожі її інтересів. Усі релігії також беруть під захист сім’ю, шлюб і всі основні події родинного життя.
Поняття правильного вибору при укладанні шлюбу закладено в українському слові “шлюб”, що походить від давньо-слов’янського “слюб”, “слюбиться”.
Кожен народ має свій ритуал укладання шлюбу. У нас він передбачає укладання шлюбу на основі любові та взаємної добровільної згоди.
Створивши сім’ю, чоловік і дружина вступають у складний комплекс особистісних і майнових взаємин, які характеризуються психологічними, медико-гігієнічними, сексуальними, етичними, соціальними особливостями. Права й обов’язки чоловіка і дружини набувають сили закону тільки після реєстрації шлюбу в РАЦСі.
Справжній шлюб ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Життя постійно ставить перед людиною нові завдання, які слід вирішувати. Різноманітні труднощі та перешкоди, що виникають на шляху до родинного щастя, можуть бути подолані, якщо члени подружжя вміють і хочуть зміцнити почуття любові, якщо вони повною мірою усвідомлюють свою відповідальність перед суспільством за виховання дітей.
Функції сім’ї
Оскільки наше життя безперервно розвивається, а з ним і ми, певних змін зазнає і шлюб. При здоровому, правильному погляді на родинне життя він відкриває чоловікові та дружині нові грані у взаєминах і у ставленні до навколишнього світу. Гармонійний розвиток сім’ї пов’язаний зі здійсненням різноманітних функцій, які, як і її структура, багато в чому залежать від існуючих у суспільстві соціально-економічних умов.
1. Створення позитивного емоційного фону. Молодята на основі щирого кохання, поваги, ввічливості та ніжності створюють емоційний фон у родині, котрий сприяє зміцненню шлюбного союзу. Від стилю спілкування, манер, взаємин залежать благополуччя сім’ї та гармонійність її розвитку.
Молодим людям, які створили сім’ю, випадає чимало випробувань. Тому слід пам’ятати, що будь-який конфлікт, що виник у сім’ї, можна розв’язати. Однією з умов для збереження в сім’ї добрих взаємин є вміння чоловіка та дружини піти на компроміс. У житті, крім світлих і темних барв, є чимало різних відтінків і напівтонів. Упертість, небажання зрозуміти іншого та піти йому назустріч – погані порадники в родинному житті.
Впродовж багатьох років спільного життя почуття обох людей піддаються серйозним випробуванням. І тільки у тих сім’ях зможуть уникнути відчуження й зневіри один до одного, у яких життя членів подружжя облагороджене щирими почуттями.
Створення позитивного емоційного фону в сім’ї однаково залежить від обох членів подружжя. Важливо, щоб кожний завжди і беззастережно віддавав усе, що він може дати. Хто залишає що-небудь для себе, тримає щось у резерві, той не може розраховувати на взаємне щастя. Ніхто не може отримати в шлюбі більше, ніж він сам вклав у нього.
2. Сексуальні взаємини. Взаємини у спільному житті членів подружжя багатогранні. І однією з таких граней є сексуальна близькість. Це природне для людини явище, облагороджене високим почуттям кохання. Тому найважливішою умовою родинного щастя є повна гармонія в сексуальній сфері. Це найбільша інтимна близькість чоловіка і жінки, де немає місця недомовкам, сумнівам, сором’язливості. Якщо чоловік і дружина кохають одне одного, то все добре і все правильно, що не завдає їм обом чи одному з них фізичних або моральних страждань.
Мистецтво кохання полягає в тому, щоб принести одне одному радість, своїми діями виражати взаємну довіру, котра виявляється в готовності самовіддання і повному прийнятті свого обранця (обранки), у радості задоволення коханої людини.
Гармонійні сексуальні взаємини чоловіка і дружини багато в чому сприяють благополуччю і щастю родини.
3. Дітородна функція є однією з важливих функцій сім’ї. У щасливому шлюбі діти забезпечують найміцніший духовний зв’язок між членами подружжя. Народження дитини – це радість, щастя, велике родинне свято. У цей період додаткові клопоти повинен брати на себе чоловік, виявляючи цим своє трепетне ставлення до дитини і дружини.
Слід пам’ятати, що в період бажаного запліднення та вагітності заборонено вживати будь-які алкогольні напої, лікарські засоби, вдихати органічні розчинники, небезпечно перебувати у стресовому стані, бо це негативно впливає на генеративну (дітородну) функцію чоловіка і дружини.
Спеціалістами встановлено, що для того, щоб населення нашої країни не зменшувалось, у кожній родині треба мати не менше трьох дітей. За таких умов сім’я поповнює народонаселення держави, а держава, зі свого боку, повинна забезпечувати відповідний життєвий рівень людей.
4. Виховання дітей – одна з провідних і складних функцій сім’ї.
Виховання – активне, цілеспрямоване формування особистості людини. Мета виховання полягає у формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, у якій поєднується духовне багатство і фізична досконалість, моральна зрілість, потреба у праці на благо людства.
Процес виховання дитини починається з перших днів її життя. Важливу роль у цьому відіграє родина. У сім’ї закладаються основи працелюбства дитини, формується низка важливих якостей особистості. Вирішальну роль у цьому відіграють внутрішньо-родинні взаємини батьків. Вони для дітей перші – головні еталони, що втілюють тип поведінки як жінки, матері, дружини, так і мужчини, чоловіка, батька. Взаємини батьків, їхнє ставлення до інших людей, до найрізноманітніших явищ життя істотно впливають на формування особистості дитини.
Правильне родинне виховання – необхідна умова успішного виховання дитини в школі та в інших виховних інститутах.
5. Повага та підтримання доброзичливих взаємин з батьками, родичами, друзями, співробітниками.
Крім внутрішніх взаємин, велику роль у розвитку та формуванні сім’ї відіграють взаємини дітей із батьками. Батьки – це найближчі люди, котрі завжди приходять на допомогу молодій родині і словами, і вчинками.
Доброзичливі зауваження та поради батьків часто допомагають молодятам переборювати побутові труднощі, знаходити правильні рішення у складних життєвих ситуаціях. Проте потрібно враховувати те, що втручання батьків не завжди може мати об’єктивний характер.
Молодятам слід пам’ятати, що проблеми їхньої сім’ї повинні й можуть правильно вирішуватись удвох. Консультацію з питань сексуального життя можна одержати у спеціаліста.
Комфортні умови формування родини допоможуть створити доброзичливі взаємини з друзями. Доречно нагадати прислів’я “Не май сто кіп у полі, а май друзів доволі”.
6. Господарсько-економічна функція сім’ї. Ця функція залежить від факторів об’єктивних (суспільно-економічне становище в країні) і суб’єктивних (рівень потреб, місце проживання, наявність комунальних зручностей, дачі, машини, спосіб життя, кількість і вік дітей, освіта тощо).
Життєзабезпечення сім’ї вимагає чіткої організації та розподілу виробничо-побутового навантаження між її членами :з урахуванням сил і можливостей чоловіка і дружини. Відповідно до цього чоловік, як фізично сильніший, стає годувальником сім’ї.
Родинне самовдосконалення передбачає здійснення зусиль кожного, спрямованих на підвищення культурного рівня всіх членів сім’ї. Родина повинна бути джерелом і місцем реалізації творчих починань кожного. Кожний член сім’ї робить посильний внесок у родинні проблеми загального плану: це й оформлення квартири, садової ділянки, організація родинного виробництва тощо. Такі творчі зусилля згуртовують сім’ю, збагачують її морально, водночас зміцнюючи матеріально та підвищуючи її авторитет у суспільстві. Здорова сім’я, що самовдосконалюється, – запорука прогресивного розвитку суспільства.
Соціально-економічні та психофізіологічні причини розлучень
Як зазначалося, шлюб є довічним союзом чоловіка й жінки. Проте у житті досить частими є випадки, коли з об’єктивних чи суб’єктивних причин шлюб припиняється, інколи він зовсім недовготривалий. Згідно зі статтею 104 сімейного кодексу шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим чи внаслідок розірвання шлюбу. Це вичерпний перелік підстав припинення останнього. Отже виділяють наступні підстави припинення шлюбу:
А) смерть одного з подружжя;
Б) розірвання шлюбу шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох.
Розлучення – прикрий, але можливий, такий що руйнує шлюб, крок подружжя. Як правило, розлучення – оформлення результатів руйнування шлюбу, підсумок невдалого розвитку шлюбно-сімейних відносин. Зрозуміло, що розпад шлюбу – це й розпад сім’ї.
Кожне розлучення має причину (причини). Навіть при поверхневому ознайомленні зі справами про розлучення привертає увагу і водночас вражає надзвичайно велика кількість таких можливих причин або, як часто їх називають, мотивів.
У житті розірвання шлюбу найчастіше є прямим результатом духовної або фізичної недосконалості людей чи їх взаємовідносин. Зростання кількості розлучень, яке протягом останніх десятиліть має місце в нашій державі, примушує шукати дійсні, найбільш поширені і такі, що піддаються усуненню причини цього негативного явища.
Мотив – це те, що пройшло крізь свідомість людини, вольовий прояв усвідомленого спонукання до дій. Практично можна бачити дві головні групи мотивів, які виявляються при порушенні сторонами справи про розірвання шлюбу. До першої належать різні негативні зміни характеру відносин між подружжям в особистому плані, або ж зміна (погіршення) поведінки одного з них. До такої, більш вузької групи, належать певні дефекти шлюбу, викликані причинами, що мали місце до або уже в самий момент його укладення.
Мотивами розлучення називаються такі:
– негідна поведінка подружжя (сварки, дебоші, пияцтво, порушення вірності, правопорушення);
– фактичне припинення шлюбних відносин (сім’я не склалася, фактичний розпад сім’ї, створення нової сім’ї, тривала відсутність одного з подружжя тощо);
– фізіологічні причини (недієздатність внаслідок душевної хвороби, бездітність, тяжка хвороба).
Серед мотивів розлучення не є винятком і фізична образа, що призводить до вимушеного розлучення; втручання батьків; релігійні чи атеїстичні моменти; невідповідність соціального стану, характер праці, зловживання одним із подружжя алкоголем або наркотичними засобами, небажання чоловіка мати дитину або його нездатність до її зачаття, відмова дружини від народження дитини або її нездатність.
Усі розлучення за наслідками умовно можна розділити на три групи:
1) наслідки для самих розлучених;
2) наслідки для дітей;
3) наслідки для суспільства.
Розлучення значно змінює подальше життя кожного із подружжя. Появляється комплекс зовсім нових проблем: економічні складнощі (особливо у жінок, які залишилися з дітьми), зміна особистих звичок, смаків, всього стилю життя, характеру відносин із загальними друзями і знайомими, взаємовідношень дітей не тільки із бувшими батьками (мамою, татом), але й із своїми родичами (дідусем, бабусею).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...