Біополітика

Related posts:

1. Етатократія Політологічний словник Етатократія (etato-cracy, від фр. etat – держава і грецьк. kratos – влада) – 1) абсолютна, беззаперечна влада держави; 2) політика активної і ефективної участі держави в економічному житті, інших сферах суспільного буття, активний вплив на них; орієнтація на всебічний розвиток держави. Такий курс суспільного розвитку відображається у різноманітних соціально-філософських, політико – правових, кратологічних […]...
2. Біополітика Біополітика – концепція, в якій політичні та соціальні відносини в межах окремих країн та міжнародні відносини розглядають через призму біологічних факторів, зокрема шляхом перенесення законів біології на закони розвитку суспільства. До таких законів біології належать боротьба за існування та виживання, природний добір та ін. Ця концепція сформувалась у другій половині XIX ст. на основі робіт […]...
3. Влада виконавча Політологічний словник Влада виконавча (executive power / ам. branch) – одна з трьох гілок влади, завдяки якій реалізується державна влада, воля обраних, тих, що стоять на чолі держави, осіб та органів, які у свою чергу репрезентують життєві інтереси певних соціальних верств суспільства, класів, станів, націй. Згідно з теорією поділу влад В. в. – влада, на […]...
4. Геронтократія Політологічний словник Геронтократія (gerontocracy, від грецьк. geron (gerontos) – старий і kratos – влада) – 1) влада стариків, старшого покоління; 2) рання форма суспільства, коли влада належала старійшинам. За первіснообщинного ладу верховенство влади належало найстаршим членам общини. М. Головатий...
5. АбсурдизмАрхія Політологічний словник Архія (від грецьк. archi – влада, правління) – політично організоване суспільство (наприклад, монархія, олігархія, поліархія). Прототип А. – анархія (безвладдя, ідея бездержавної організації суспільного життя. Поняттям А. визначають своєрідний етап переходу суспільства від природного до державного стану, до суспільно-організованого (цивілізованого) суспільного устрою, в якому існують такі інститути, як політика, уряд, влада, підлеглі тощо. […]...
6. Аристотель Політологічний словник Аристотель (384 – 322 до н. е.) – давньогрецький мислитель, учень Платона, вихователь Александра Македонського. Уперше виокремив у природі людину як політичну істоту, в яку природа вселила прагнення до державного об’єднання. Глибоко досліджував сутність влади, держави, політичних устроїв, проблеми розмежування влади. Розробив модель ідеальної держави – полісу, умови її існування. Тісно поєднував політику […]...
7. Бар’єри влади Політологічний словник Бар’єри влади (barriers of power) – 1) певні перешкоди, які влада змушена долати в процесі свого існування, діяльності; 2) перешкоди, які створює сама влада в результаті своєї діяльності. М. Головатий...
8. Лассуелл Гарольд Дуайт Політологічний словник Лассуелл Гарольд Дуайт (1902 – 1978) – американський політолог. Використовуючи методи психоаналізу, соціальної психології, вивчав політику як поведінку відповідних суспільно-політичних груп і як систему аналізу процесу прийняття політичних рішень. Вважав владу атрибутом конкретних суспільних відносин, вивчав роль масових комунікацій в оформленні й відтворенні символіки політичної влади. Політична влада, на думку Л., – це […]...
9. Дуумвірат Політологічний словник Дуумвірат (від лат. duumviratus – двоначальність, від duo – два і vir – чоловіки) – спосіб організації влади (форма правління), для якої характерно, що владу уособлюють дві перші особи, тобто влада двох. У такому разі владні повноваження розділяються. У Стародавньому Римі спільне правління двох найвищих посадових осіб у колоніях і муніципіях; у Спарті […]...
10. Ресурси влади Політологічний словник Ресурси влади (resources of power, від фр. ressource – допоміжний засіб) – закони, можливості, засоби, які має влада і які вона готова задіяти і використовує задля того, щоб зміцнити, посилити свої позиції. Для ефективного використання Р. в. потрібні вдумливі розрахунки, реальна оцінка ситуації, вибір моменту дії, наполегливість, послідовність, а іноді і мужність того […]...
11. Публічна влада Політологічний словник Публічна влада – специфічний різновид суспільної влади, основна ознака держави, якою вона відрізняється від докласової родової організації. П. в. відмежована від більшої частини населення і є владою економічно пануючого класу, захищає інтереси меншості суспільства. Публічна влада утримується людьми, для яких управління набуває прогресивного характеру дії (армія, поліція, різного призначення служби безпеки, чиновництво та […]...
12. Республіка президентська Політологічний словник Республіка президентська – форма правління державою, що базується на пріоритеті виконавчої влади в особі президента країни. В цьому разі передбачається пряме обрання громадянами глави виконавчої влади (президента) в ході всенародних виборів. Відповідно до конституції йому і належить верховна влада у державі. Президент у Р. п., як правило, поєднує в одній особі повноваження глави […]...
13. Об’єкт політики Політологічний словник Об’єкт політики – відносини соціальних груп із питань, що є життєво важливими для зазначених груп і суспільства загалом, а також відносини між ними та державними інституціями. У першому випадку йдеться про такі поняття, як власність, влада, морально-етичні норми, у другому – форми й методи реалізації економічної, суспільної, соціальної політики тощо. В основі різнобічних […]...
14. Верховна влада Політологічний словник Верховна влада (supreme authority) – влада, що належить вищим державним органам. М. Головатий...
15. Влада виборна Політологічний словник Влада виборна (electedpower/office) – особи та органи влади, що здобули владу, вступили на посаду через процедуру відбору і подальшого обрання. М. Головатий...
16. Світська влада Політологічний словник Світська влада (temporal power, secular authorities) – влада церковна, мирська, громадянська. М. Головатий...
17. Рябов Сергій Геннадійович Політологічний словник Рябов Сергій Геннадійович (нар. 1954) – український філософ, політолог. Основні наукові інтереси – філософія політики, теорія держави і влади, методика викладання політичних знань, політична культура, громадянська освіта. Навчався у Білоруському державному університеті, закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка. Автор понад 100 публікацій, найпомітнішими серед яких є: “Державна влада: проблеми авторитету і легітимності” […]...
18. Дисперсія влади Політологічний словник Дисперсія влади (від англ. disperse – розганяти, розсіювати) – характерна ознака плюралістичної політичної системи, котра засвідчує одночасне здійснення влади на всіх рівнях її функціонування й виходить за межі офіційно прийнятої системи поділу влади. Часто ведуть мову про розпорошення або “дифузію влади”. У межах теорій, що орієнтуються на цю методологію, ідея поділу влади поширюється […]...
19. П’ята республіка у Франції Політологічний словник П’ята республіка у Франції – політичний режим, установлений Конституцією 1958 p., що її підготував уряд Ш. де Голля в інтересах великого монополістичного капіталу. Схвалена на референдумі і вступила в дію 5 жовтня 1958 р. Характерними ознаками режиму П’ятої республіки є розширення прав виконавчої влади за рахунок обмеження прав законодавчої влади, зростання ролі адміністративного […]...
20. Форма держави Політологічний словник Форма держави – спосіб організації та порядок здійснення державної влади. Ф. д. передбачає державне правління – спосіб організації вищих органів державної влади; державний устрій – організацію і поділ держави на певні складові частини – землі, території тощо та відносини між державою як цілим і її адміністративно-територіальними частинами; державний режим – здійснення державної влади […]...
21. Полібій Політологічний словник Полібій (бл. 200 – бл. 120 до н. е.) – давньогрецький історик та філософ, автор “Історії-“, яка складалася з 40 книг і охоплювала історичні події в Греції, Македонії, Малій Азії, Римі та інших країнах з 220 по 146 р. до н. е. У цій праці вперше було втілено ідею всесвітньої історії. В своїй […]...
22. Поділ влади Політологічний словник Поділ влади – один з основних принципів демократичного політичного режиму, ефективного функціонування політичної системи в цілому, держави зокрема. Принцип П. в. як концепцію обгрунтували Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, дбаючи про те, щоб у суспільствах не з’являлася абсолютна або безконтрольна влада. П. в. як принцип передбачає чітке розмежування функцій політичної й економічної влади у […]...
23. Безпорадність влади Політологічний словник Безпорадність влади (helplessness / feebleness of power) – неспроможність будь-якої влади зробити щось позитивне, корисне як для самої себе, так і для оточення, громадян без сторонньої допомоги. Б. в. характерна для влади переважно на початку її діяльності або в ситуації кризи чи навіть агонії, наближення краху. Халипов В. Ф. Власть: Кратологический словарь. – […]...
24. Республіка парламентська Політологічний словник Республіка парламентська – форма державного правління, що базується на принципі верховенства парламенту, перед яким влада має нести і несе відповідальність за свою діяльність. У Р. п. парламент самостійно формує уряд (кабінет міністрів) з числа лідерів тих політичних партій, які є більшістю у нижній палаті парламенту. Практично у більшості Р. п. парламент обирає і […]...
25. Ешелони влади Політологічний словник Ешелони влади (echelons of power; governmental echelons, від фр. echelon – ступінь)- своєрідна характеристика розміщення органів влади у її піраміді, відповідній ієрархічній структурі. Йдеться про послідовність розміщення органів влади, координацію, субординацію їх дії і взаємодії, про горизонтальні і вертикальні зв’язки між владними структурами тощо. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. […]...
26. Влада партії Політологічний словник Влада партії (power of party) – один з найтиповіших проявів політичної влади, особливо за наявності опозиційних партій; вплив (нерідко без достатніх підстав і повноважень) тієї чи іншої партії на своїх членів, а також спроби чинити вплив на населення загалом або окремі його верстви. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост. Ю. И. […]...
27. Плутократія Політологічний словник Плутократія (грецьк. plutokratia, від plotos – багатство і kratoc – влада) – 1) державно-політичний устрій, за якого політична влада формально або фактично належить найбагатшим членам суспільства, здебільшого представникам фінансового капіталу, банкірам; 2) панування багатіїв – олігархів, які, завдяки своєму фінансово-економічному становищу, активно й цілеспрямовано впливають на державні владні інституції, корегують у власних інтересах […]...
28. Мовна політика Політологічний словник Мовна політика – політика, що її здійснює держава стосовно мовного режиму у суспільствах з поліетнічним складом населення. Ця політика залежить від характеру політичної влади, форми правління та державного устрою, історичних традицій, наявності територій з компактним проживанням етнічних меншин тощо. В державах з демократичною формою правління М. п. будується з урахуванням інтересів усіх етнічних […]...
29. Влада тимчасова Політологічний словник Влада тимчасова (provisional/interim power) – влада, коли особи призначаються або обираються на посади на певний, іноді не на тривалий час, щоб згодом їх було замінено на відповідних умовах іншими людьми вже на постійній основі. М. Головатий...
30. Воєнна диктатура Політологічний словник Воєнна диктатура (лат. dictatura – необмежена влада) – необмежена політична, економічна та ідеологічна влада, яка базується на збройному насиллі, спирається на відповідний воєнно-політичний режим. Сутність В. д. визначається узурпацією військовими колами політичної влади з подальшим поширенням їх панування на всі суспільні структури і суспільство загалом. Встановлення В. д. є результатом загострення суспільних суперечностей, […]...