Бланкізм
Політологічний словник
Бланкізм – теорія і практика революційного руху, яка дістала поширення переважно у Франції. Прихильники Б. обстоювали ідеї Луї Огюста Бланкі (1805 – 1881 pp.) – французького політичного діяча, представника утопічного комунізму. В 1835 – 1839 pp. він організував і керував таємними товариствами (Товариство сімей, Товариство пір року), що виступали за підготовку та здійснення соціально-політичної революції, створення демократичної республіки та ліквідацію експлуатації. Суворо законспіроване товариство добре підготувалося
Згідно із засадами, які обстоював Бланкі та його прихильники, класова боротьба – це вічна війна бідних і багатих; причина класової нерівності – неосвіченість народу та насилля з боку можновладців, засобом ліквідації якого є освіта всього населення. Соціальна революція має вирвати владу з рук панівних класів, створити революційну диктатуру, яка просвітить народ. Успіх революції, згідно з уявленнями Бланкі, визначає добре організована змова відповідної організації революціонерів, яких в останній момент підтримають широкі народні маси. Революційна диктатура роззброює контрреволюційні класи, озброює пролетаріат для захисту нового ладу. Перехідний період від капіталізму до соціалізму – це еволюційний стихійний процес. Твердо переконані в тому, що в майбутньому рано чи пізно буде комуністичне суспільство, бланкісти вважали, що капіталістичний суспільний устрій повинен зруйнувати революційний вибух, що шлях до нового суспільного ладу пролягає через численні повстання, які зрештою розхитають існуючу владу. У Франції, як вважали Б., центром революційної енергії повинен бути Париж, має бути “диктатура Парижа”. Бланкі вважав, що його погляди відрізняються від марксизму: марксисти звертаються до інтересів людей, а він – до їх сумління. Водночас Бланкі вважав, що запропонований ним спосіб революційних дій не є абсолютною істиною: він придатний насамперед для революційної ситуації у Франції того періоду. В 1872 р. бланкісти вийшли з І Інтернаціоналу й створили групу “Революційна комуна”, в 1901 р. ввійшли до Соціалістичної партії Франції.
Певного впливу та поширення ідеї бланкізму дістали в тогочасній Російській імперії. Петрашевці вважали, що затуркані народні маси Росії звільнитися самостійно від гніту не зможуть, тому майбутня революція має стати наслідком зусиль революційної армії та інтелігенції. Учнем і послідовником Бланкі вважав себе ідеолог народництва П. Ткачов. На його думку, ліквідація самодержавства станеться в результаті змови нейтралістської революційної організації, легкість перемоги якої зумовлюється відсутністю в Росії соціальної опори самодержавства. Народовольці (Л. Тихомиров) сприйняли бланкістську ідею про можливість за допомогою дезорганізації та змови захопити владу. Проте їх бачення можливості передачі влади установчим народним зборам відрізнялося від підходів Б. У подальшому, хоч більшовики та їх провідник В. Ленін і критикували Б., окремі його підходи стали складовою тактичної діяльності більшовицької партії.
Твори: Blangue. Gritigue sociale, 1885.
Домаже М. Бланки. – М., 1925; Стеклов Ю. М. Бланки: очерк жизни и деятельности. – М., 1930; Бланки Л. О. Избранные произведения. – М., 1952; Политическая энциклопедия. Т. I. – М., 2003.
А. Кудряченко.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...