Богданов Олександр Олександрович
Політологічний словник
Богданов Олександр Олександрович (справжнє прізвище Малиновський, інші псевдоніми – Вернер, Максімов, Рядовой) (1873 – 1928)- російський політичний діяч, письменник, лікар, філософ, соціолог, економіст. Народився в м. Соколка Гродненської губернії; 1892 р. – із золотою медаллю закінчив тульську класичну гімназію; 1892 р. – вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Московського університету; 1894 р. – брав участь у студентських заворушеннях, був заарештований і відправлений у заслання; 1896
Основою своїх філософських узагальнень Б. завжди вважав учення Маркса, насамперед “соціальний матеріалізм”. Водночас він був переконаний, що в сучасному природознавстві народжуються нові філософські ідеї, які переводять матеріалістичну філософію на новий рівень. Такі ідеї Б. вбачав у концепціях Е. Маха та Р. Авенаріуса. У своїй власній теорії “емпіріомонізму” він прагнув до ще радикальнішого (ніж в емпіріокритицизму) подолання психічного та фізичного. Б. пропонував відмовитися від онтологічного (субстанціального) протиставлення цих процесів і зробити “основним питанням” філософії визначення та розрізнення їх організаційних характеристик. Фізичне в “емпіріомоністичному” трактуванні постає як колективний, “соціально-організований досвід”, а психічне – як досвід суто індивідуальний, особистісний. Марксизм, за Б., зберігає безумовне методологічне значення як найфундаментальніша теорія соціальної природи пізнання. Зберігає свою цінність і марксистська ідея пролетарської революції: “колективістській” сутності світобудови цілковито відповідає саме колективізм психології й ідеології пролетаріату. Відповідно – “індивідуалістична” буржуазна ідеологія в історичній перспективі виявляється анахронізмом. Найповніше богдановська філософія “організаційних форм” представлена в його праці “Тектология: Всеобщая организационная наука”. Реальність розглядалася мислителем як сукупність систем різного рівня організації, що перебувають у постійному розвитку та взаємодії. Б. вважав, що соціалістичне виробництво організується наукою, а не авторитарною волею. Абсолютизуючи науку, Б. намагався конструювати раціональну схему організації життя людей, що заміняє норми моральності нормами доцільності. Б. – творець теорії організаційної науки “тектології”, теорії систем, що передбачила основні положення кібернетики.
Андреев А. Л., Маслин М. А., Богданов А. А. как философ и социальный мыслитель // А. А. Богданов. Эмпириомонизм. Статьи по философии. – М., 2003; Клебанер В. С. Александр Богданов и его наследие // Вопр. философии. – 2003. – № 1; Моисеев Н. Н. Тектология Богданова – современные перспективы // Вопр. философии. – 1995. – № 8; Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука. – М., 1989. – Кн. 1, 2; Уайт Д. От философии к всеобщей организационной науке: источники и предшественники тектологий А. Богданова // Вопр. философии. – 1995. – № 8; Садовский В. Н. Эмпириомонизм А. А. Богданова: забытая глава философии науки // Вопр. философии. – 1995. – № 8; Философский энциклопедический словарь. – 2-е изд. – М., 1989.
Р. Чорней