Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ ЦИТОПЛАЗМА. КЛІТИННІ ВКЛЮЧЕННЯ

ЦИТОПЛАЗМА. КЛІТИННІ ВКЛЮЧЕННЯ

РОЗДІЛ II. КЛІТИННИЙ РІВЕНЬ. ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

ТЕМА 2. ЦИТОПЛАЗМА КЛІТИН

– будова і функції цитоплазми;

– будова та функції одномембранних і двомембранних органел;

– гіпотези походження еукаріотичних клітин та окремих їхніх органел;

– значення двомембранних органел у синтезі речовин і перетворенні енергії в клітині, забезпеченні поза – ядерної спадковості.

§ 19. ЦИТОПЛАЗМА. КЛІТИННІ ВКЛЮЧЕННЯ

Пригадайте: які основні компоненти клітин еукаріотів вам відомі? Яке явище називають цитозом? Дайте визначення

поняттям “золь” і “гель”.

Як вам відомо, внутрішній вміст клітини, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Її основою є неоднорідний колоїдний розчин – цитозоль, або гіалоплазма, в якому розміщені різноманітні органели, включення та цитоскелет. Цитоплазма як внутрішнє середовище клітини характеризується відносною сталістю будови та властивостей.

– Цитозоль і його функції. Цитозоль (від грец. китос – клітка та нім. золь – колоїдний розчин), або гіалоплазма (від грец. гіалос – скло та плазма – виліплене, сформоване), – частина цитоплазми, що становить собою безбарвний водний розчин

органічних і неорганічних речовин. З органічних сполук у цитозолі є білки, амінокислоти, моно-, оліго – та полісахариди, ліпіди, різні типи РНК тощо, а з неорганічних – катіони металів (зокрема, Ca2+, K+), аніони карбонатної та ортофосфатної кислот, Cl – та ін. У цитозолі між структурами цитоскелета розташовані різноманітні органели та клітинні включення.

Цитозоль може перебувати в рідкому (золь) або драглистому (гель) станах. Так, у клітинах тварин зовнішній шар цитоплазми (ектоплазма), розташований під плазматичною мембраною, прозорий і щільний. Натомість її внутрішній шар (ендоплазма) меншої густини, містить різноманітні органе – ли і включення. Ці два шари можуть переходити один в інший, що спостерігають, наприклад, в амеб під час утворення несправжніх ніжок (мал. 19.1). Таким чином, перехід цитозолю з одного стану в інший забезпечує амебоїдний рух клітин, а також процеси ендо – та екзоцитозу. Пригадайте: ендоцитоз – поглинання клітинами твердих часток і розчинів сполук; екзоцитоз – це виведення з клітини певних речовин (наприклад, гормонів або ферментів). Фізичний стан цитозолю впливає на швидкість перебігу біохімічних процесів: чим він густіший, тим повільніше відбуваються хімічні реакції. Важливим показником цього стану є концентрація в цитозолі йонів Гідрогену (рН), від якої, зокрема, залежить активність певних ферментів.

Мал. 19.1. Схематична будова клітини амеби: 1 – шар ектоплазми; 2 – шар ендоплазми; 3 – травні вакуолі; 4 – ядро; 5 – скоротлива вакуоля; 6 – псевдоподія (стрілки на малюнку вказують напрямок руху цитоплазми)

Внутрішнє середовище клітини об’єднує в єдину функціональну систему всі клітинні структури, забезпечуючи їхню взаємодію. У цитозолі відбуваються транспорт і частина процесів обміну речовин (наприклад, послідовні реакції безкисневого розщеплення глюкози – гліколізу), синтез білків, необхідних для побудови органел і підтримання життєдіяльності.

Цитозоль перебуває в постійному русі. Ви можете самостійно спостерігати за цим явищем, увівши до живої клітини забарвлені сполуки під час виконання лабораторної роботи № 8.

– Клітинні включення, на відміну від органел, є непостійними компонентами клітини. Вони можуть з’являтися та зникати в процесі життєдіяльності клітини. Зазвичай це запасні речовини. Клітинні включення містяться в цитоплазмі або вакуолях рослинних клітин у розчиненому (краплини) або твердому (кристали, волоконця, зерна тощо) станах (мал. 19.2). Наприклад, крохмаль, накопичуючись у безбарвних пластидах (лейкопластах), зрештою розриває їх і потрапляє в цитоплазму, де зберігається у вигляді зерен. У клітинах рослин також можуть накопичуватися білкові гранули або рідкі жири (насіння арахісу та ін.). У клітинах грибів, тварин і людини запасається полісахарид глікоген (у вигляді зерен або волоконець), різні ліпіди і білки (наприклад, “жовток” яйцеклітин).

У цитоплазмі можуть накопичуватись і нерозчинні продукти обміну: солі сечової кислоти, кристали щавлевооцтового кальцію (у щавлю, бегонії та ін.). Під дією ферментів більшість клітинних включень розпадається на сполуки, які залучаються до процесу обміну речовин. Вони можуть використовуватися клітиною в процесі росту, рослинами – під час цвітіння, дозрівання плодів тощо.

У деяких одноклітинних тварин є особливі внутрішньоклітинні структури, які виконують опорну функцію. Як і включення, це конструкції певної форми, розташовані в гіалоплазмі і не обмежені мембранами. Наприклад, у гіалоплазмі паразитичних одноклітинних тварин – лямблій – є опорний стрижень, який складається з органічної речовини (мал. 19.3). Раніше ми згадували, що в морських одноклітинних тварин – радіолярій – капсула з органічної речовини поділяє цитоплазму на зовнішню і внутрішню частини, властивості яких дещо розрізняються. Крім того, ці тварини мають внутрішньоклітинний скелет химерного вигляду (у вигляді дірчастих куль, вкладених одна в іншу, корон тощо), який складається з SiO2 або SrSO4.

Мал. 19.2. Клітинні включення: 1 – зерна крохмалю з клітин бульб картоплі; 2 – кристали щавлевооцтового калію в клітинах бегонії;

3 – білкові включення в клітині зернівки пшениці; 4 – краплини жиру в клітині інфузорії-туфельки

Мал. 19.3. Клітина лямблії: 1 – опорний стрижень; 2 – ядра; 3 – джгутики

Коротко про головне

Внутрішній вміст клітини, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Її основою є неоднорідний колоїдний розчин – цитозоль, або гіалоплазма.

Цитозоль – прозорий розчин органічних і неорганічних речовин. У ньому розташовані різноманітні органели, які взаємодіють між собою, а також клітинні включення.

Цитозоль може перебувати в рідкому (золь) або драглистому (гель) стані. Фізичний стан цитозолю впливає на швидкість перебігу біохімічних процесів. Цитозоль як внутрішнє середовище клітини об’єднує в єдину функціональну біологічну систему всі клітинні структури і забезпечує їхню взаємодію.

Клітинні включення – непостійні компоненти клітини: вони то виникають, то зникають у процесі її життєдіяльності. Це насамперед запасні речовини.