Динамічні відтінки, визначення на слух. Робота над піснею “Чарівний смичок”. Слухання музики. Українська народна казка “Калинова сопілка”
5 КЛАС
Тема 1. Музика і мистецтво слова.
Урок 10
Тема уроку. Динамічні відтінки, визначення на слух. Робота над піснею “Чарівний смичок”. Слухання музики. Українська народна казка “Калинова сопілка”
Мета уроку: закріпити з дітьми динамічні відтінки на прослуханих уривках музичних творів; розвивати ладо-тональний слух, співацькі навички; виховувати любов до народної пісні.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: таблиця з динамічними відтінками, нотний текст пісні, баян, магнітофон, скрипка.
Хід уроку
I. Організація
1. Музичне вітання.
2. Оголошення теми уроку.
II. Актуалізація опорних знань.
– З теми уроку можна виснувати, що нині ми з вами будемо закріпляти динамічні відтінки.
– Діти, музика може звучати голосно, не дуже голосно, тихо. Як ми називаємо різні відтінки сили звучності в музиці?
– Динамічні.
– Погляньте на вправу, яка написана на дошці. Прочитайте слова, скажіть, як би ви прикрасили її динамічними відтінками. Але спочатку нагадаємо, що означають ці знаки:
F – форте, голосно,
Mf – мецо форте, не дуже голосно,
Р – піано, тихо,
Mр – мецо піано, не
– А тепер виконаємо цю поспівку з усіма динамічними відтінками.
III. Робота над піснею “Чарівний смичок”.
Стежу за легким, без напруження співом, стримано, без крику. А далі складаю з дітьми динамічний план пісні і виконую.
IV. Слухання музики.
– Сьогодні ми послухаємо ще одну українську народну казку “Калинова сопілка”, але спочатку згадаємо, що ви знаєте про цей інструмент? (показую сопілку). (Розповіді дітей).
2. Розповідь учителя:
Діти, сьогодні наш урок присвячений народній музиці, і зокрема, сопілці. Колись у давнину люди жили племенами, займалися землеробством, ходили на полювання. Не раз підстерігала їх небезпека. Та щоб попередити про біду, треба подати звуковий сигнал. Це міг бути стукіт, свист, плескіт. От і люди почали виготовляти свисткові та ударні інструменти. Так народилася сопілка, дудка, флояра, ріжки, трембіти. Проте найулюбленіша у нашому краї – чарівна сопілка. Вівчар пасе вівці в полонині й грає на сопілці. Чумак вертається з Криму додому широким степом – і далеко чути чумакову сопілку. Закоханий парубок викликає дівчину з хати голосом сопілки. Без сопілки не обходилися жодні музики. Мелодія її чарівна, а ще вона має живу душу. Її душа – пісня, прекрасна, ніжна й чиста.
Сопілка згадується в найдавніших українських літописах. Ще київський князь Володимир любив послухати сопілку. Давні сопілки були не такі дзвінкі як тепер. Вони були дерев’яні (з калини, верби, груші, смереки), мали свисток і п’ять отворів, звук був м’який, оксамитовий – наче співало саме дерево. (Пропоную послухати дітям казку “Калинова сопілка”).
3. Тепер, діти, послухайте “Вівчарські награвання.” (Ставлю перед дітьми проблемне завдання: визначити характер, темп, вид інструменту, динаміку). Після прослуховування твору проводжу бесіду у формі діалогу:
Чи сподобалася вам ця мелодія?
Які почуття виражає ця музика?
Чи може музика відобразити настрій людини?
Чи знаєте ви, як живуть вівчарі?
Вівчарі живуть далеко в горах, пасуть там вівці і сумують за домівкою. Цей сум ми відчули у нашій мелодії. А виконував цю мелодію інструмент флояра.
Флояра (флуерка, фрілка) – це різновид сопілки, який також має шість отворів, але він довший за сопілку (до 1 м). Флояра не має свистка, на ній важче заграти. Цей інструмент найпоширеніший у Карпатах, на Буковині, в Молдові.
(Можна ще запропонувати послухати твір “Одинокий пастух” у виконання флояри у сучасній обробці).
V. Підсумок уроку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...