Дослідження й освоєння Африки
Розділ ІІ. Материки тропічних широт
Тема 1. Африка
& 10. Дослідження й освоєння Африки
Пригадайте: 1. З яких часів Африка була відома європейцям? 2. Хто з мандрівників середньовіччя шукав морський шлях з Європи до Індії навколо Африки?
Відомості про Африку в стародавні часи. Північне узбережжя Африки було відоме європейцям давно. Греки називали його Лівією. На берегах Нілу існувала одна з найдавніших цивілізацій – Стародавній Єгипет.
На сході Середземноморського узбережжя (територія сучасного Лівану), на вузькій прибережній
Сучасна назва материка (частини світу) з’явилася значно пізніше. На півночі материка мешкали племена афрігії, тому Африкою (до IV ст.) називали території навколо стародавнього Карфагена, згодом назва поширилася на весь материк.
Єгипетські фараони організували перші дослідження центральних районів Африки. Вони споряджали військові експедиції, які вирушали на південь материка за цінними породами деревини, золотом, слоновою кісткою. Ці походи здійснювалися переважно по річці Ніл, адже величезна пустеля Сахара не давала можливості потрапити в центральні райони материка іншим шляхом. Минув час, і про плавання фінікійців та інші експедиції єгиптян забули.
Дослідження Африки під час пошуків морського шляху до Індії. Наприкінці XV ст. розпочався новий етап досліджень Африки. У пошуках морського шляху до Індії португальська королівська сім’я організувала експедицію на південь Атлантичного океану вздовж берегів Африки, сподіваючись обігнути її та потрапити до Індії.
Васко да Гама
У 1488 pp. експедиція португальця Бартоломеу Діаша дісталася до мису Доброї Надії і вийшла в Індійський океан. Злякавшися труднощів, матроси відмовилися пливти далі, й експедиція змушена була повернутися.
У 1497 р. була споряджена нова експедиція на пошуки морського шляху до Індії під керівництвом мореплавця Васко да Гами. Обігнувши Африку та перетнувши Індійський океан, Васко да Гама досяг Індії. Під час експедиції португальці обстежили східне узбережжя Африки. Повернувшись додому в 1499 p., експедиція привезла до Португалії перших чорношкірих рабів. Так почалася найстрашніша в історії Африки епоха – епоха работоргівлі.
Період работоргівлі. Після перших плавань португальців європейці тривалий час освоювали тільки райони Африканського узбережжя. Тут вони заснували міста й поселення, які стали центрами работоргівлі. Особливо багато рабів вивозили до Америки, де вони працювали на плантаціях бавовнику та цукрової тростини. Попит на чорношкірих рабів був такий великий, що деякі райони Африканського узбережжя практично залишилися без населення.
Численні ватаги мисливців за рабами, озброєні вогнепальною зброєю, нападали на африканські селища. Усіх, хто чинив найменший опір, безжально вбивали, старих і хворих знищували, а здорових чоловіків, жінок і дітей продавали в рабство. Частина африканців об’єднувалась у загони й повставала проти работорговців, але сила зброї перемагала. Період работоргівлі значно затримав дослідження материка.
Освоєння внутрішніх територій Африки. На початку XIX ст. в європейських держав, які шукали нові ринки збуту товарів і нові джерела сировини для своєї промисловості, виникла потреба в захопленні нових територій.
Найвідоміший дослідник внутрішніх територій Африки – англійський місіонер Девід Лівітстон здійснив плавання по р. Замбезі, відкрив водоспад Вікторія, визначив вододіл озер Ньяса й Танганьїка, першим перетнув пустелю Калахарі тощо. Основні його подорожі здійснювалися з 1840 по 1873 р.
Дослідження материка проводили й інші мандрівники, представники різних народів Європи. Серед них – англієць Генрі Стенлі, українець Єгор Ковалевський, росіянин Василь Юнкер.
Девід Лівінгстон
Хоча більшість дослідників були справжніми вченими, які поважали народи Африки й прагнули налагодити з ними дружні стосунки, їхні дослідження були використані можновладцями для захоплення нових земель. Африка перетворилася на материк-колонію багатьох європейських держав. Наприкінці XIX – на початку XX ст. її територія була поділена між Францією, Великою Британією, Португалією, Іспанією, Бельгією, Німеччиною та Італією. І досі прямі лінії кордонів багатьох держав Африки нагадують про той час.
Дослідження Африки триває. Незалежні африканські держави запрошують іноземних фахівців для проведення на їх території геологічних, етнографічних та інших досліджень. Серед цих фахівців є й українці.
Коротко про головне!
– Північна Африка відома європейцям здавна. У VI ст. до н. е. фінікійці встановили, що Африка – материк.
– Наприкінці XV – на початку XVI ст. в пошуках морського шляху до Індії португальські мореплавці Бартоломеу Діаш і Васко да Гама пропливли вздовж західних берегів Африки, обігнувши її з півдня.
– Найзначніші дослідження внутрішньої території материка здійснив у XIX ст. Девід Лівінгстон.
– Європейські держави на багато років перетворили Африку на материк-колонію. Найбільші території захопили Франція та Велика Британія.
– Українські вчені також брали участь у дослідженнях Африки (Єгор Ковалевський).
1. Які давні народи зібрали перші географічні відомості про Африку?
2. Як пошуки морського шляху до Індії позначилися на дослідженнях та освоєнні Африки європейцями?
3. Назвіть найвідоміших дослідників внутрішніх територій Африки.
4. Чому європейці досить пізно почали вивчати внутрішні території Африки?
5. Поміркуйте, які позитивні й негативні наслідки для народів Африки мало освоєння материка європейськими країнами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...