Політологічний словник Указ (ordinance, edict, ukase) – постанова глави держави, верховного органу влади, що має силу закону. М. Головатий
Політологічний словник Генерація політична (лат. generatio – розмноження, народження) – політична спільність людей приблизно однієї вікової категорії, які мають спільний соціальний досвід, здобутий у період їх соціалізації. Роки політичного формування (вік приблизно від 17
Політологічний словник Дипломат (від фр. diplomate) – 1) посадова особа відомства закордонних справ, яка уповноважена здійснювати офіційні зносини з іноземними державами і має спеціальну підготовку; 2) людина, яка домагається своїх цілей тонким, чутливим і
Політологічний словник Народи корінні – чітко зафіксована міжнародно-правова категорія, що увійшла у практику через дві конвенції Міжнародної організації праці (МОП): Конвенцію (1957 р. № 107) про корінне населення та інше, що веде племінний спосіб
Політологічний словник Партія політична – добровільне об’єднання громадян, метою якого є легальна участь у боротьбі за владу. П. п. будується на певних організаційних засадах та ідеологічних цінностях, навколо яких гуртуються соціальні та професійні групи
Політологічний словник Карлайль Томас (1795 – 1881) – англійський історик і соціальний критик. Син каменяра, закінчив Единбурзький університет. Автор низки праць з історії та соціальної критики, зокрема: “Герої та культ героїв” (1840); “Минуле і
Політологічний словник Політико-адміністративні функції управління – особлива сфера діяльності органів виконавчої влади, спрямована на вирішення завдань політико – адміністративного характеру, яка реалізується у формі державного управління за допомогою таких завдань: 1) оборона країни: утримання
Політологічний словник Держава правова – така форма організації і діяльності публічно-політичної влади, її взаємовідносин з громадянським суспільством, яка базується на владі права, його верховенстві. Термін “Д. п.” утвердився в німецькій юридичній літературі в першій
Політологічний словник Участь політична – 1) участь громадян у суспільно-політичних справах; 2) залучення членів соціально-політичної спільноти в існуючі усередині неї політичні відносини і структури влади. Основними концепціями У. п. є: теорія раціонального вибору (людина,
ОПОЗИЦІЯ – 1) протиставлення своєї політики політиці інших політичних сил; 2) виступ проти думки більшості у законодавчих, партійних та інших структурах. Розрізняють О. помірковану, радикальну, лояльну, конструктивну, деструктивну (руйнівну).