Політологічний словник Рябов Сергій Геннадійович (нар. 1954) – український філософ, політолог. Основні наукові інтереси – філософія політики, теорія держави і влади, методика викладання політичних знань, політична культура, громадянська освіта. Навчався у Білоруському державному університеті,

Політологічний словник Нового часу політична думка – ідеолого-правові концепції, теорії, програми мислителів Нового часу. У цей період сформувалися основні національні школи високо-розвинутої політичної думки, вдосконалювалися актуальні й для сьогодення політичні ідеї. Мислителі Нового часу

Політологічний словник Бікамералізм (двопалатність) – структура загальнонаціональних представницьких органів, за якої парламент складається з двох палат, які мають різну компетенцію. Виборну палату найчастіше іменують нижньою, або першою, іншу – верхньою, або другою. Верхня палата

Політологічний словник Конфесія (від лат. confesio – визнання, сповідування) – релігійне об’єднання, що має своє віровчення, культ й організаційну структуру. Поняття “К.” не тотожне поняттю “віросповідання”, оскільки реально церкви одного віросповідання можуть належати до

Політологічний словник Кампанелла Томмазо (1568 – 1639) – італійський філософ – утопіст, поет, політичний діяч. Брав активну участь у боротьбі за визволення Італії від іспанського поневолення. Під час 27-літнього перебування у в’язниці (обвинувачувався в

55 Для чого існують парламенти? Які основні ознаки й особливості парламентської Влади? Головний принцип парламентської системи полягає в тому, що уряд формується не главою держави – президентом, а лідерами партій парламентської більшості. Таким чином,

Політологічний словник Міжнародні відносини – специфічна галузь суспільних відносин; сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових та інших зв’язків і взаємовідносин між основними суб’єктами світової спільноти; поводження держав на міжнародній арені. В західній політології

Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ ГЕОПОЛІТИКА В СУЧАСНОМУ СВІТІ 2. Геополітичне поле Європи Геополітична карта Європи складається як мінімум із трьох великих утворень (полів). Перше з них – континентальний Захід, ядром якого можна назвати передусім

НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ – сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування. Н. с. – універсум буття нації. Основні

Теорія класів та класової боротьби К. Маркса. Сучасний неомарксизм Німецький учений К. Маркс (1818-1883) критерієм вертикального розшарування суспільства вважав володіння власністю. За його теорією, стратифікаційна (соціально-класова) структура суспільства зводиться до двох рівнів (класів): класу

Політологічний словник Повстання (upsining, revolt, insurrection) – масовий виступ проти конкретної влади, існуючого ладу. Розрізняють збройне П., бунт, путч та ін. М. Головатий

Політологічний словник Контроль громадський (фр. contrôle – перевірка, нагляд) – один з видів суспільного контролю, який здійснюють об’єднання громадян та самі громадяни за дотриманням вимог Конституції та чинного законодавства України державними органами, кооперативними і

Політологічний словник Шпигун (нім. Spion, від spahen – вистежувати, англ. spy) – таємний агент, що займається шпигунством, тобто таємним збиранням свідчень, відомостей, що становлять певну державну, військову, іншу таємницю, з метою передачі її іншій

Політологічний словник Гаєвський Борис Аркадійович (нар. 1938) – український філософ, політолог, управлінець. Викладав у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, очолював кафедру менеджменту в Міжрегіональній Академії управління персоналом. Автор відомих монографій “Філософія політики” (1993),

ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ – заходи суб’єктів політики у сфері політичного життя з метою реалізації своїх інтересів та потреб.

Політологічний словник Республіка парламентська – форма державного правління, що базується на принципі верховенства парламенту, перед яким влада має нести і несе відповідальність за свою діяльність. У Р. п. парламент самостійно формує уряд (кабінет міністрів)

Політологічний словник Національний інформаційний простір – сукупність засобів масової інформації, інформаційних ресурсів, інформаційно-технічних виробничих комплексів, організацій для збереження і поширення інформації, органів захисту, охорони належної державі інформації тощо; простір, де здійснюються інформаційні процеси, на

Політологічний словник Пригожин Ілля Романович (нар. 1917)- бельгійський учений російського походження, лауреат Нобелівської премії з хімії (1977), засновник великої наукової школи, один із творців синергетики – міждисциплінарного напряму наукових досліджень, який виник на початку

ІННОВАЦІЯ ПОЛІТИЧНА – процес створення та впровадження нових форм організації влади, управління.

Політологічний словник Політика й економіка – тісно взаємодіють між собою, використовують різні механізми взаємовпливу. В умовах, коли політика має примат над економікою (період революцій, докорінних реформ), вона може підштовхувати розвиток економіки, гальмувати його або

Політологічний словник Висування кандидата – процедура у виборчому процесі, що здійснюється відповідно до закону і формалізовано відображає початок участі у балотуванні кандидата. Висування здійснюється згідно з встановленими законом правилами, як варіант – протокол (рішення)

Політологічний словник Героя і натовпу теорії – соціально-філософські, соціологічні та політологічні теорії, що обгрунтовують роль і значення в історії лідерів, вождів, видатних осіб; “героїв”, з одного боку, і “натовпу”, тобто широких верств населення –

Політологічний словник Демокрит (бл. 460-370 рр. до н. е.) – давньогрецький мислитель, автор понад 70 творів про походження суспільства, держави, рабства. Стверджував, що суспільство, держава – це наслідок діяльності людей. Висував і обгрунтовував необхідність

Політологічний словник Виборчий корпус – сукупність виборців, які беруть участь у голосуванні. Це тільки ті, хто фактично використовує своє активне право, а не всі ті, хто має його юридично (занесені до списку виборців) або

Політологічний словник Завоювання (conquest) – 1) процес і результат воєнних дій (завершення війни шляхом розгрому армії ворожої держави); 2) образна характеристика досягнутого, завойованого, придбаного, яке дісталося нелегко (наприклад 3. влади). М. Головатий

Віко Джамбаттиста Віко Джамбаттиста (1668-1744) – відомий італійський філософ, суспільствознавець. Вважається засновником філософії історії і психології народів. За визначенням Я. Колера, Віко Джамбаттиста наперед відчував усю етнологію і загальну історію права. Він запровадив до

4 Що таке соціально – політична стратифікація суспільства? Що таке “середній клас”? Складні політичні процеси, що відбуваються у сучасному світі, неможливо зрозуміти поза діяльністю соціальних груп. Реально соціальна структура суспільства складається не тільки з

Політологічний словник Договір міжнародний (міждержавний) – угода між двома або кількома рівноправними державами або іншими суб’єктами міжнародного права, що встановлює їхні взаємні права й обов’язки в політичній, економічній, культурній та інших сферах; основне джерело

Політологічний словник Кейнс Джон Мейнард (1883 – 1946)- англійський економіст. Праця К. “Загальна теорія зайнятості, прибутків і грошей” (1936), у якій він виправдовував дефіцитне витрачання як засіб стимулювання зайнятості, зробила революцію в економіці. У

Політологічний словник Інформатика – наука, що вивчає загальні властивості інформації, а також закономірності її створення, перетворення, передавання й використання в різних галузях діяльності людини. Словник іншомовних слів. – К., 2000. Ю. Бондар

Політологічний словник Поппер Карл Раймонд (28.07.1902, Відень – 17.09.1994, Лондон) – британський філософ і соціолог. Навчався у Віденському університеті, після закінчення якого до 1937 р. викладав філософію у Відні. Через нацистську окупацію емігрував спочатку

Політологічний словник Номенклатура (лат. nomenclatura – перелік, список імен, від nomenclare – перераховувати поіменно) – перелік керівних посад, призначення і затвердження на які належить до компетенції вищих за рангом органів; коло посадових осіб, які

Політологічний словник Лейбніц Готфрід Вільгельм (01.07.1646, Лейпциг – 14.11.1716, Ганновер) – німецький філософ – ідеаліст, математик, фізик і винахідник, юрист, історик, мовознавець, енциклопедист. Родина мала багату сімейну бібліотеку (дід і батько були мислителі –

Політологічний словник Вердикт (verdict, від лат. vere dictum – правильно сказане) – 1) у кримінальному праві деяких держав рішення присяжних стосовно вини чи невинності підсудного; 2) у переносному значенні в політичній практиці – це

Політологічний словник Норми політичні (від лат. norma – правило, взірець, керівне начало)- правила, які регулюють відносини соціальних груп, класів, націй, політичних партій, громадських об’єднань, владних структур і спрямовані на завоювання, утримання та використання державної

Політологічний словник Приватизація (англ. privatization, від лат. privatus – приватний) – одна з форм роздержавлення, передача державного або муніципального майна (земельних ділянок, підприємств, банків, транспортних засобів, засобів зв’язку та масової інформації, приміщень тощо) за

Політологічний словник Народництво – ідейна течія і громадський рух, один з провідних напрямів радикалізму у пореформеній Росії. Н. являє собою широкий спектр різних течій – від революційно-демократичного до помірно-ліберального і навіть консервативного. В 70-х

Політологічний словник Прапор державний – особливий розпізнавальний знак, офіційна емблема держави, символ її суверенітету. Являє собою одно чи різноколірне полотнище встановленої форми і розміру з відповідним співвідношенням сторін, як правило, з зображенням герба чи

Політологічний словник Спільна політика безпеки та оборони – спільна міжнародна політика країн – членів Європейського Союзу у сфері політики безпеки та оборони. С. п. б. та о. визначена Маастрихтським договором другою опорою Європейського Союзу

Політологічний словник Казус беллі (лат. casus belli – ситуація, привід для війни)- 1) безпосередній формальний привід для оголошення війни і початку воєнних дій; 2) дія або ситуація, яка може бути розцінена як акт проголошення

Політологічний словник Екстремальні умови (extreme/ exetremal conditions, від лат. extremus – крайній, загрозливий) – виняткові, особливі, надзвичайні обставини, в яких нерідко доводиться діяти цивільній або військовій владі, що потребує від них проявів високої кваліфікації,

Політологічний словник Оніщенко Ірина Григорівна – доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор, член – кореспондент Української академії політичних наук, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Європейського університету, шеф директор Центру етнодержавознавчих студій “Парадигма нова”. В

Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ: ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК, КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ 7. Форми державного управління та державного устрою Обов’язковою прикметою конституційної влади є розмежування владних повноважень по горизонталі. Йдеться про парламентську та президентську систему державного управління.

68 Які основні тенденції розвитку сучасної світової політики? Сукупну діяльність народів, держав та їх інститутів, соціальних спільнот та їхніх організацій і рухів, що мають певні політичні цілі в галузі міжнародного життя, називають світовим політичним

Політологічний словник Дуаєн дипломатичного корпусу (від фр. doyen – старшина, старійшина) – глава дипломатичного представництва, який першим з колег по дипломатичному корпусу в країні перебування вручив вірчі грамоти. Д. завжди є дипломатичний представник вищого

Політологічний словник Номінація (лат. nominatio, від nomino – називаю) – висування кандидата на виборну посаду. М. Головатий

Політологічний словник Українська суспільно-політична думка XX ст. – поставала як єдність конкретно-історичної національної течії і загальноєвропейської. Можна визначити такі її напрямки: марксистський, соціал-демократичний, націонал-патріотичний, анархістський та ін. Найбільш цікавий – націонал-патріотичний та соціал-демократичний з

Політологічний словник Пангерманізм (від. грецьк. pan – усе і “германці – застаріла назва німців) – у завершеному вигляді гранично шовіністична, войовнича доктрина (і відповідний політичний рух німецькомовного населення), що полягала у прагненні до об’єднання

Політологічний словник Криза влади (англ. crisis of power, від грецьк. krisis – рішення, результат, поворотний пункт) – 1) різкий поворот у розвитку влади і її долі, важкий перехідний стан; 2) різке загострення труднощів у

Політологічний словник Гегемонізм (hegemony, від грецьк. hegemonia – переважання в силі, керівництво) – владарювання, що має домінуюче становище в будь-чому, зокрема й у владних структурах. Г. – це і перевага однієї держави над іншою