Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ ДУХОВЕНСТВО
ДУХОВЕНСТВО
Культурологічний словник
ДУХОВЕНСТВО (духівництво) – служителі культу, які вважаються посередниками між богом та людьми, що здійснюють культові дії-таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії. У православ’ї Д. поділяється на чорне (ченці) та біле (яким дозволяється одружуватися).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- Духовенство НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ § 3. Середньовічне європейське суспільство 3. Духовенство Середньовічна людина була глибоко переконана, що головним у її житті є стосунки з Богом, а турбота про спасіння душ християн якраз і лягала на плечі духовенства. Тому винятково важливим, набагато вагомішим, ніж виконання будь-яких інших функцій, була угодна Богу належність людини до […]...
- Духовенство України Політологічний словник Духовенство України – служителі культу, які діють у межах України і належать до однієї з конфесій, що діють на її території. Д. У. має свою особливість, яка викликана значною кількістю конфесій та адміністративним устроєм України, від якого залежить їх релігійно-адміністративна діяльність. Історія релігії в Україні. – К., 1999; Панченко П. Релігійні конфесії в […]...
- ДУХ Культурологічний словник ДУХ – у релігії та міфології надприродна сутність, яка уособлює людські мислення, свідомість, психічні здібності. У релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розглядається як первинне щодо природи. У релігіях під Д. розуміється особливий нематеріальний початок, розумний і самодостатній, тобто божество. Звідси походить і положення християнського віровчення про третю іпостась святої Трійці – Дух Святий....
- ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ Культурологічний словник ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ – способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи та особистість....
- ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ Культурологічний словник ОНТОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ – розділ філософії релігії, в якому висвітлюються поняття сутності феномена релігії та питання змістового наповнення форм вияву останньої. Предметом вивчення О. р. слугують різноманітні теорії, в яких розкриваються питання сутності релігії, її витоків, питання про природу Бога і характер божественного буття тощо. Основні завдання О. р. полягають у дослідженні і з’ясуванні […]...
- САКРАЛЬНЕ Культурологічний словник САКРАЛЬНЕ (від лат. sacer – священний) – наділене божою благодаттю. Таким є релігійна віра, таїнства, церква, особи, зведені у священицький сан, речі і дії, що стосуються релігійного культу. С., на відміну від мирського, є релігійно санкціонованим....
- ГОВІННЯ Культурологічний словник ГОВІННЯ – один з обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов’язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не вживати м’яса, молока, тваринних жирів тощо....
- МІТРАЇЗМ Культурологічний словник МІТРАЇЗМ – релігія, яка виникла в останні роки I ст. до н. е. в Ірані й поширилася на території Римської імперії і Передньої Азії. М. пов’язаний з поклонінням богу Мітрі. В новій релігії функції головного бога Ахурамазди перебрав Мітра. За уявленнями його прихильників, він був творцем Всесвіту, спасителем, борцем із Злим богом Аріманом. […]...
- ЄРЕСЬ Культурологічний словник ЄРЕСЬ (від грец. – особливе віровчення) – 1) Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. 2) Переносно – відступ від панівних, загальноприйнятих поглядів, правил, положень та ін., інколи – те, що позбавлене здорового глузду....
- СХОЛАСТИКА Культурологічний словник СХОЛАСТИКА (від грец. scholle – вчена бесіда, школа) – інтелектуальний феномен середньовічної європейської культури в рамках теолого-філософської традиції, метою якої було раціональне обгрунтування та концептуалізація християнського віровчення....
- ТАЇНСТВА Культурологічний словник ТАЇНСТВА – у християнстві – магічні культові обряди, здійснення яких, згідно з церковним віровченням, дає віруючим надприродну силу – “Божу благодать”, як необхідну умову для спасіння “гріховної душі людини, сприяє лікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення, миропомазання, священство, сповідь, єлеєосвячення і шлюб....
- ЄВАНГЕЛІЯ Культурологічний словник ЄВАНГЕЛІЯ (від грец. evangelion – добра звістка) – частина Біблії, чотири пов’язані спільною темою релігійні твори, що становлять основну частину Нового Заповіту. Містять життєпис Ісуса Христа на основі християнського віровчення....
- ДОГМАТ Культурологічний словник ДОГМАТ (від грец. думка, вчення) – основне положення віровчення, яке визначається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання Д., сліпого прийняття їх на віру – серед головних вимог християнської церкви....
- СКУЛЬПТУРА Культурологічний словник СКУЛЬПТУРА – це просторове образотворче мистецтво, яке відображає світ у пластичних образах, що реалізуються в матеріалах, за допомогою яких передається життєва подоба явища. Скульптурні твори виконують з твердих матеріалів – мармуру, граніту або інших видів каменю; відливають із металів: бронзи, чавуну, сталі, різних сплавів; твори дрібної пластики виконують із благородних металів: золота, срібла, […]...
- ЕСХАТОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕСХАТОЛОГІЯ (від грец. es^atos – останній, крайній і…логія) – релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту, є складовою будь-якої релігії....
- РЕЗИДЕНТ Культурологічний словник РЕЗИДЕНТ (франц. resident, від лат. residents (residentis) – той, що залишається на місці) – 1) За часів середньовіччя – дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2) Таємний уповноважений іноземної розвідки, який на території даної держави спрямовує діяльність своїх агентів. 3) Назва іноземців, що постійно живуть на території даної держави....
- АВТОХТОННИЙ Культурологічний словник АВТОХТОННИЙ (від грец. autos – сам, chtones – земля) – належний за походженням до даної території, місцевий; корінний (щодо населення)....
- ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ Культурологічний словник ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ – конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від релігійних організацій. У державних навчально-виховних закладах не дозволяється викладання будь-яких релігійних віровчень, активна участь священнослужителів у навчально-виховному процесі. У державних навчальних закладах може здійснюватися лише релігієзнавча освіта без цільового формування певного ставлення до релігії. […]...
- ШАМАНСТВО Культурологічний словник ШАМАНСТВО – форма первісної релігії, найкраще досліджена у сибірських народів; головною рисою Ш. є віра, що шаман (чарівник-знахар), завдяки вмінню зав’язувати контакт з духами, володіє надприродною силою впливу на дійсність....
- СИНКРЕТИЗМ Культурологічний словник СИНКРЕТИЗМ (від грец. об’єднання) – 1) Злиття вірувань та обрядів різних релігій. Наприклад, християнство від самого початку мало синкретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий самий характер має й іслам, іудаїзм, сектантські віровчення та культ. С. свідчить про спільність і земний характер причин, які породжують релігію. 2) У філософії […]...
- КОНФУЦІАНСТВО Культурологічний словник КОНФУЦІАНСТВО – 1) Філософсько-етичне вчення давньокитайського мислителя V! ст. до н. е. Кун Фу-цзи (Конфуція). Основним твором конфуціанства є трактат “Луньюй” (“Бесіди і судження”), складений учнями Кун Фу-цзи. Головним у конфуціанстві є поняття “жень” (гуманність) – моральний закон, який визначає взаємини людей в сім’ї і вимагає беззастережної покори молодших старшим за віком або […]...
- ДАОСИЗМ Культурологічний словник ДАОСИЗМ (кит. “дао цзя” – школа дао) – одна з основних (поряд з конфуціанством) релігійно-філософських течій Китаю. Виник у другій половині І тис. до н. е. Після проникнення в Китай буддизму разом з ним Д. і конфуціанство склали сан цзяо (“три релігії”). Згідно з традицією засновником Д. вважається Лао-цзи, але найважливішим його представником […]...
- ГРА РОЛЬОВА Культурологічний словник ГРА РОЛЬОВА – спільна групова гра, в якій учасники виконують різні соціальні ролі....
- ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
- ПРАВЕДНИК Культурологічний словник ПРАВЕДНИК – згідно з церковним уявленням, людина, яка виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як учить релігія, після смерті одержує особливу небесну нагороду, а за життя є обранцем небесної благодаті і завдяки їй нерідко має силу “виганяти бісів”, лікувати хвороби тощо....
- МАГИ Культурологічний словник МАГИ – у Стародавньому Ірані жерці зороастризму і деяких інших вірувань. В VWV ст. до н. е. становили окреме плем’я і брали ендогамні шлюби. Персидські маги, як і жерці вавилонської релігії (халдеї), займалися пророцтвами і заклинаннями. Згодом магами почали називати усіх провісників долі, чаклунів, астрологів, заклинателів....
- ДЕМПІНГ Культурологічний словник ДЕМПІНГ (англ. dumping, букв. – скидання, від dump – скидати) – 1) Продаж товарів на зовнішніх ринках за викидними цінами, які значно нижчі, ніж витрати виробництва. 2) Д. валютний – знецінення валюти даної країни щодо валюти країни-імпортера....
- ХРАМ Культурологічний словник ХРАМ – узагальнене означення сакральних (священних) будівель для відправлення культу. У кожній релігії Х. має окрему назву: у християнстві – собор, костел, кірха; в ісламі – мечеть; в іудаїзмі – синагога; у буддизмі єдиної назви немає. В усіх релігіях значення Х. як цілого та його окремих складових полісемантичне, він вважається місцем, де людина […]...
- МОНАСТИР Культурологічний словник МОНАСТИР (від грец. monasterion – місце, житло усамітнених) – громада ченців, які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими у монастирських статутах. М. називають також певним чином організований комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною. М. існують у православних, католицьких, греко – католицьких, […]...
- АБСУРД Культурологічний словник АБСУРД (від лат. absurdus – безглуздий, нісенітний) – 1) У математиці та логіці – твердження, що не має ніякого сенсу у межах даної теоретичної системи, принципово несумісне з нею. Проте твердження, що є абсурдом у даній системі, може мати сенс в іншій. 2) У повсякденному слововживанні – безглуздя, нісенітниця. 3) У психології – […]...
- КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ Культурологічний словник КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ (від лат. contextus – зчеплення, з’єднання, зв’язок) – сукупність життєвих обставин, завдяки яким утворюється той чи інший зміст....
- ВОДЕВІЛЬ Культурологічний словник ВОДЕВІЛЬ (франц. vaudeville) – 1) Вулична міська пісенька у Франції XV! ст., у якій висміювали феодалів. 2) Вид легкої комедії з куплетами, піснями й танцями. 3) Фінал театральної вистави, в якому всі дійові особи виконують куплети....
- ВИШИВКА Культурологічний словник ВИШИВКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва, в якому орнаментальні або сюжетні зображення виконують вручну (голкою, іноді гачком) або за допомогою вишивальної машини на різноманітних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, металевими нитками, а також волосом, бісером, перлами, монетами, коштовними каменями тощо....
- РОЛЬ Культурологічний словник РОЛЬ – набір норм, які визначають способи та правила поведінки людей, що мають ту чи ту соціальну позицію, статус, функції....
- КАНОН Культурологічний словник КАНОН (грец. kanon – палиця, переносно – норма, правило, зразок) – 1) У релігійному контексті – установлення щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації, що ведуться від апостолів, Отців церкви або вироблені церковними соборами; церковна традиція як зразок. Має догматичний характер. У християнстві К. називають: а) Символ віри; б) учення Ісуса Христа та апостолів; […]...
- ЕВФЕМІЗМ Культурологічний словник ЕВФЕМІЗМ (від грец. eufemismos – пом’якшений вираз) – слово чи вираз, яким замінюють у мові грубі, непристойні чи заборонені вислови....
- ГЕРОЙ Культурологічний словник ГЕРОЙ (від грец. – богатир, воїн, людина казкової сили й мужності) – 1) В давньогрецькій релігії і міфології визначний предок, вождь або богатир. 2) Видатна за своїми здібностями й діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в праці. 3) Людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної […]...
- СВОБОДА СОВІСТІ Культурологічний словник СВОБОДА СОВІСТІ – одна з фундаментальних, загальнолюдських цінностей, важлива філософська, правова, релігієзнавча категорія. У релігієзнавстві С. с. розглядається як право, що гарантує недоторканність совісті людини в питаннях ставлення до релігії, тобто права особистості на свободу мати, приймати, змінювати релігійні вірування за власним вибором або ж дотримуватися нерелігійних переконань; свободу індивідуально або спільно з […]...
- ЛАМАЇЗМ Культурологічний словник ЛАМАЇЗМ (від лама) – напрям буддизму, панівна релігія в Тибеті. Для Л. характерне вчення про особливу роль хамства (чернецтва) в досягненні віруючим “спасіння”....
- ГЕДОНІЗМ Культурологічний словник ГЕДОНІЗМ (від грец. hedone – насолода) – філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Протилежне – аскетизм....