ЕКОСИСТЕМА ТЕХНОГЕННА

Related posts:

1. ОБОЛОНКА ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ГЕОГРАФІЧНА – прир. комплекс, який сформувався в зоні взаємодії і взаємопроникнення літосфери, гідросфери та атмосфери під впливом сонячної енергії та орг. життя....
2. Техногенна безпека Техногенна безпека – захищеність економічної системи країни і передусім довкілля від техногенних катастроф, завдяки чому відбувається розширене відтворення еколого-економічної системи, навколишнє середовище самовідновлюється та зберігається, сприяючи поліпшенню здоров’я людини. Т. б. за своєю структурою передбачає захищеність атмосфери, гідросфери, літосфери, з’ясування ступеня такої захищеності. При цьому слід враховувати традиційний технологічний вплив (викиди, скиди, вилучення ресурсів та […]...
3. ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни прир. умов і прир. ресурсів у процесі госп. діяльності людини. Розрізняють П. п. напрямлене (напр., створення антроп. ландшафтів, меліорація території) та не напрямлене (непередбачене). Напрямлене П. п. може бути спрямоване на госп. освоєння, поліпшення чи відновлення корисних властивостей прир.-терит. комплексів....
4. ЗАБРУДНЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ – забруднення (1 і 2), що виникає внаслідок госп. діяльності людини, в т. ч. її прямого чи опосередкованого впливу на склад та інтенсивність прир. забруднення, напр. гідробудівництво, нанесення шляхового покриття. Катастрофічним є 3. а., пов’язане з воєнними діями. Наслідком війни із застосуванням ядерної зброї може стати апокаліпсис – “ядерна […]...
5. ТЕРИТОРІЯ ПРИРОДНА, ОСОБЛИВО ОХОРОННА (РЕСУРСОЗАХИСНА) Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ ПРИРОДНА, ОСОБЛИВО ОХОРОННА (РЕСУРСОЗАХИСНА) – територія або акваторія, на якій в умовах часткової охорони прир. комплексу від госп. діяльності досягнуто значний розвиток (чи повне збереження) якогось одного або кількох видів прир. ресурсів. До Т. п., о. о. (р.) належать заказники, заповідно-мисливські госп-ва, водоохоронні, рибоохоронні ліси тощо....
6. ПЛАНУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – розрахунки потенційно можливого вилучення або ін. експлуатації прир. ресурсів або територій без помітного порушення існуючої чи створюваної госп-вом екол. рівноваги та без заподіяння збитків однією галуззю госп-ва ін. у разі спільного використання ними прир. ресурсів....
7. НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ (ВОДИ, ПОВІТРЯ, ГРУНТІВ) Екологія – охорона природи НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ (ВОДИ, ПОВІТРЯ, ГРУНТІВ) – встановлення меж, у яких допускається зміна прир. властивостей атмосфери, гідросфери і педосфери. Як правило, норму визначають за реакцією найчутливішого до змін середовища виду організмів....
8. СЕРЕДОВИЩЕ АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНЕ – поєднання прир. умов та буд.-архіт. форм, які разом створюють передумови для госп. та побут, діяльності людини....
9. РЕСУРСИ ВІДНОВНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ВІДНОВНІ – усі об’єкти матер. світу, що знаходяться в межах біосферного колообігу речовин, здатні до самовідновлення (через розмноження або прир. цикли відновлення) за терміни, порівнювані з темпами госп. діяльності людини. До Р. в. належать ресурси біосфери – рослинність, тварини, грунт, торф, а також кисень атмосфери та деякі ін., здатні відновлюватися […]...
10. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ЕТНІЧНІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ЕТНІЧНІ – група потреб людини, зумовлених необхідністю забезпечення самостійності етносу, його існування та розвитку. Прир. складова П. л. е. полягає в тому, що етнос (як утвір, що формується на межі між “біол.” та “соц.” людиною під впливом навколишнього середовища) потребує “квітучого краю” (тобто середовища життя, вкарбованого “етнічною спадковістю” – […]...
11. ЗОНАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ЗОНАЛЬНІСТЬ – відображення в процесах поширення та взаємодії компонентів, що утворюють середовище (в т. ч. дальнього, напр., перенесення орг. речовини з поверхневих шарів океану в його глибини, і навпаки), широтного (переважно) розподілу сонячної енергії на земній поверхні, а також характеру взаємозв’язку літосфери, гідросфери та атмосфери (напр., формування зон Світового океану). 3. […]...
12. ЗОНА БУФЕРНА (ОХОРОННА) ЗАПОВІДНИКА Екологія – охорона природи ЗОНА БУФЕРНА (ОХОРОННА) ЗАПОВІДНИКА – смуга, що прилягає до заповідника, в межах якої заборонено проведення госп. діяльності, здатної порушити встановлений у заповіднику прир. режим. Хоча заповідник не є землекористувачем 3. б. (о.) з., всі госп. заходи в ній за чинним законодавством потрібно узгоджувати з його адміністрацією....
13. РІВНОВАГА СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ Екологія – охорона природи РІВНОВАГА СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ – стан взаємодії природи і суспільства, за якого використання прир. середовища суспільством не порушує функцій життєзабезпечення, виконуваних прир. або перетвореними екосистемами. Досягається в тому разі, коли в природокористуванні будь – яка екосистема розглядається як елементарний об’єкт госп. освоєння біосфери. Нині, коли масштаби госп. діяльності людини можна порівняти […]...
14. ЦИКЛ РЕСУРСНИЙ Екологія – охорона природи ЦИКЛ РЕСУРСНИЙ – обмін речовин між природою і суспільством, який полягає у добуванні та використанні прир. багатств, залученні їх у госп. діяльність і поверненні трансформованої прир. субстанції у довкілля....
15. ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ – поступове погіршення властивостей грунту, зумовлене зміною умов грунтоутворення внаслідок впливу прир. чинників (напр., наступ лісів чи сухих степів на чорноземи) або госп. діяльності людини (недосконала агротехніка, забруднення тощо), що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури грунту та зниженням його родючості....
16. ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА – великий підрозділ біосфери в межах суходолу, гідросфери та заселеної частини літосфери, який виник внаслідок різного за геол. умовами та умовами довкілля еволюц. розвитку продуцентів, консументів та редуцентів, які сформували третю зверху екосистему в їхній ієрархії....
17. РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА Екологія – охорона природи РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА – обмеження госп. діяльності, часткова охорона прир. комплексу, яка забезпечує збереження об’єкта (напр., популяції), групи об’єктів або ландшафту загалом. Характерною ознакою Р. з. незалежно від суворості охорони є її спрямованість на збереження або посилений розвиток одного з компонентів, що утворюють середовище, або одного з об’єктів прир. комплексу....
18. РЕСУРСИ ВОДНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ВОДНІ – придатні для використання в нар. госп-ві води річок, озер, каналів, водосховищ, морів і океанів, підземні води, грунт, волога, вода (льоди) льодовиків, водяна пара атмосфери, заг. запаси яких становлять 1454,3 млн км3 (з них менш як 2 % – прісні води, а доступні для використання 0,3 %). Тенденція до […]...
19. ПРИНЦИП КАТАСТРОФІЧНОГО ПОШТОВХУ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП КАТАСТРОФІЧНОГО ПОШТОВХУ – глобальна прир. або прир.-антроп. катастрофа (зближення Землі з ін. великим космічним тілом, зіткнення з астероїдом, різка зміна клімату, збіднення біоти тощо) завжди призводить до суттєвих еволюц. перебудов, які відносно прогресивні для природи (адаптують її системи до нових умов середовища), але не обов’язково корисні для виду або ін. […]...
20. ЛАНДШАФТ АНТРОПОГЕННИЙ Екологія – охорона природи ЛАНДШАФТ АНТРОПОГЕННИЙ – геогр. ландшафт, створений внаслідок цілеспрямованої діяльності людини. Л. а. змінений настільки, що іноді відбувається мимовільна зміна прир. ландшафту, заміна екол. компонентів. Л. а. займає майже половину площі суходолу планети. На відміну від прир. ландшафтів, де прир. процеси саморегулюються, розвиток Л. а. контролюється людиною....
21. ЦІНА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ЦІНА ЕКОЛОГІЧНА – вартість необхідних екон. вкладень для знешкодження прямих, опосередкованих і побічних екол. наслідків певної форми госп. діяльності (ліквідація наслідків видобутку корисних копалин відкритим способом, рекультивація териконів тощо). При визначенні Ц. е. слід враховувати те, що енергія і речовина прир. ресурсів під час експлуатації поступово деградують до стану, все менш […]...
22. ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ БАГАТОЦІЛЬОВА Екологія – охорона природи ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ БАГАТОЦІЛЬОВА – комплексне і повне використання прир. ресурсів з завдаванням мінім, збитків однією галуззю госп-ва іншим і слабким порушенням прир. процесів, які забезпечують сталість природокористування даного типу....
23. АНТРОПОФОБИ Екологія – охорона природи АНТРОПОФОБИ – рослини, що не витримують госп. діяльності людини і швидко зникають внаслідок порушення природного рослинного покриву (напр., ковила)....
24. СУКЦЕСІЯ АНТРОПОГЕННА Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ АНТРОПОГЕННА – сукцесія, зумовлена госп. діяльністю людини, її прямим або непрямим впливом на екосистему (вирубування, загазованість атмосфери тощо)....
25. ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ, – екосистеми виведених з госп. обігу прир. територій з відповідним режимом охорони, які включають екосистеми заповідників, нац. парків, заказників, сан.-курортних зон тощо. Організація прир. територій, що охороняються, має вирішувати такі питання: збереження унікальних прир.-територіальних комплексів; охорона ген. ресурсів біосфери, насамперед генофонду зникаючих, реліктових та ендемічних видів рослин […]...
26. НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ Екологія – охорона природи НАВАНТАЖЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ – прямий і опосередкований вплив людей та їхньої госп. діяльності на природу загалом або на її окремі екол. компоненти чи елементи. Н. а. зазнають насамперед ландшафти, прир. ресурси, певні види рослин і тварин....
27. ВПЛИВ НА ПРИРОДУ ПРЯМИЙ Екологія – охорона природи ВПЛИВ НА ПРИРОДУ ПРЯМИЙ – безпосередня зміна природи внаслідок госп. діяльності людини (вирубування лісів, осушення боліт, застосування пестицидів тощо)....
28. ПРИРОДА Екологія – охорона природи ПРИРОДА – 1) у широкому розумінні слова (Природа з великої літери) – весь матер.-енерг. та інформ. світ Всесвіту. Традиційно протиставляється Людству як одухотвореній (ідеаліст.) або такій, що “пізнає сама себе” (матеріаліст.) матерії (фактично Людство – також частина П.); 2) природа (з малої літери) – сукупність прир. умов існування людського суспільства, на […]...
29. РЕСУРСИ ЗАМІННІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ЗАМІННІ – прир. ресурси, які можна замінити в процесі госп. діяльності ін., не завжди рівнозначними за ефективністю, але екологічно більш придатними (напр., застосування замість твердого палива енергії вітру або Сонця)....
30. НЕОФІТ Екологія – охорона природи НЕОФІТ – занесена іноземна рослина, що ввійшла до складу місцевої флори історично нещодавно і трапляється як в агроценозах (бур’яни), так і в прир. фітоценозах (елодея, галінсога, подорожник та ін.). Поява Н. найчастіше пов’язана з госп. діяльністю людини і недотриманням карантинних заходів....
31. ОБОЛОНКА ОСАДОВА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ОСАДОВА – розміщується на самій поверхні літосфери. Її товщина становить до 8-15 км і більше (в районі Києва – 400 м, в гір. країнах – 40-70 м). Верхню частину О. о. земної кори становить кора вивітрювання., яка формується внаслідок видозміни гір. порід під впливом мех. та хім. дії різних атм. […]...
32. ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ – забруднення (1 і 2), викликане прир., звичайно катастрофічними, причинами (виверження вулканів, зсуви грунту тощо), що не залежать від впливу людини на прир. процеси або є наслідком віддаленого опосередкованого впливу людини на природу. Від 3. п. слід відрізняти вужче поняття прир. забруднення, що відбувається без жодного впливу людини на […]...
33. ЄМНІСТЬ ТЕРИТОРІЇ Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ ТЕРИТОРІЇ – можливість розширення госп. діяльності людини на певній площі без значних додаткових затрат на її впорядкування, в основному завдяки інтенсифікації та комплексному використанню освоєних ресурсів, а також з додатковими капітальними затратами на впорядкування та залучення у госп. використання нових ресурсів....
34. РЕЗЕРВАТ ЛІСОВИЙ Екологія – охорона природи РЕЗЕРВАТ ЛІСОВИЙ – ділянка лісу з режимом заповідника або заказника, виділена для збереження прир. стану ліс. екосистем з наук., госп., флористичною або ін. метою....
35. СОЗОЛОГІЯ Екологія – охорона природи СОЗОЛОГІЯ – наука про охорону природи, яка є комплексною дисципліною, що розробляє заг. методи і принципи збереження та відновлення прир. ресурсів. Як головні розділи включає охорону земель, вод, атмосфери, рослинного й тваринного світу та прир. комплексів....
36. ГЕОГРАФІЯ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЯ ЛЮДИНИ – галузь знань про склад та розселення людей на Землі залежно від прир. і соц. чинників....
37. ДЕГРАДАЦІЯ ЛАНДШАФТУ Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ЛАНДШАФТУ – поступове прир. або антроп. погіршення, спрощення, зниження госп. та естетичного потенціалу ландшафту аж до перетворення його на пустище....
38. ЕКОСИСТЕМА Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА, екологічна система – сукупність організмів, які мешкають разом, та умов їх існування, закономірно взаємозв’язаних між собою, що утворюють систему взаємозумовлених біотичних, абіотичних явищ і процесів; під час взаємодії останніх відбувається більш-менш повний абіотичний колообіг за участю продуцентів, консументів і редуцентів. Термін Е. запропонував А. Тенслі (1935). Е. може бути високостійкою, […]...
39. РІВНОВАГА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи РІВНОВАГА ЕКОЛОГІЧНА – баланс прир. або змінених людиною прир. компонентів середовища і процесів, що зумовлює тривале або необмежене в часі існування даної екосистеми....
40. КАРСТ Екологія – охорона природи КАРСТ, карстові явища – явища, пов’язані з розчиненням прир. водами деяких гір. порід (вапняків, гіпсів, кам’яної солі), що супроводжується утворенням комплексу поверхневих (воронки, котловани, провалля) і підземних (печер, прир. порожнин, площин, ходів, прир. колодязів тощо) Порожнин. К. впливає на циркуляцію і режим підземних і поверхневих вод (напр., зникаючі в підземних порожнинах […]...