Етнічна меншина

Related posts:

1. Що таке етнічна меншина? 14. Що таке “етнічна меншина”? Під етнічною меншиною розуміють групу людей, яка відрізняється за своєю етнічною належністю від більшості населення держави. Поряд з терміном “етнічна меншина” часто використовують термін “національна меншина”. В Законі України “Про національні меншини” (прийнятому 25 червня 1992 р.) зазначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями […]...
2. ЕТНІЧНА ГРУПА Культурологічний словник ЕТНІЧНА ГРУПА (від грец. ethnos – народ) – національна меншина, частина етносу, що проживає за межами своєї етнічної території. В Україні такими Е. г. є росіяни, поляки, угорці, євреї, німці, білоруси, словаки, чехи, ін....
3. Конвергенція етнічна Політологічний словник Конвергенція етнічна (від лат. convergere (converge) – сходжусь, наближаюсь) – виникнення в різних місцях незалежно один від одного схожих або однакових культурних явищ під впливом загальних законів суспільного розвитку. О. Антонюк...
4. Толерантність етнічна Політологічний словник Толерантність етнічна (від лат. tolerans (tolerantis) – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань; специфічна ознака національного характеру, яка виражається у терпимості до будь-яких проявів іноетнічного менталітету. О. Антонюк...
5. Акультурація етнічна Політологічний словник Акультурація етнічна – процес і результат взаємовпливу етнічних культур, який полягає у сприйнятті однією з них (зазвичай менш розвиненою) елементів іншої, а також виникненні нових культурних явищ. О. Антонюк...
6. Консолідація етнічна Політологічний словник Консолідація етнічна (від лат. consolido – зміцнювати, ущільнювати) – від об’єднувальних етнічних процесів. Розрізняють міжетнічну консолідацію (злиття кількох споріднених за мовою та культурою раніше самостійних етносів у нове, більше за розмірами етнічне утворення) та внутрішньо-етнічну консолідацію (внутрішнє згуртування етнічної спільності у процесі нівелювання відмінностей між наявними в ній групами). О. Антонюк...
7. Етнічна психологія Політологічний словник Етнічна психологія – наука, що вивчає психологічні особливості індивіда або групи, які безпосередньо пов’язані з етнічною або культурною належністю і виявляються на свідомому та несвідомому рівнях. Е. п. досліджує суть змін в ідентичності, її природу з метою формування позитивної етнічної ідентичності та етнічної толерантності – двох основних “китів”, на яких власне тримається внутрішній […]...
8. Етнічна самоідентифікація Політологічний словник Етнічна самоідентифікація – акт усвідомлення своєї належності до певної етнічної групи. Вважається, що самоідентифікація – це наступний етап усвідомлення свого етнічного “Я” після того як людина усвідомила свою відмінність від інших -“Вони”. Внаслідок такого подвійного процесу свідомості та самосвідомості виникає етноідентифікаційний поділ за ознаками: “ми – вони”. Е. с. – тривалий процес формування […]...
9. ЕТНІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ Культурологічний словник ЕТНІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ – усвідомлення людьми своєї причетності до певного народу; одна з основних етнічних прикмет....
10. Етногеографія Політологічний словник Етногеографія – наукова дисципліна, яка сформувалася на перетині етнографії з географією. Термін “Е.” запровадив у науковій вжиток у 1920-х роках В. Г. Богораз. Е. вивчає географічне розташування народів, їх кількість, особливості розселення, територіальні відносини між народами під впливом різних факторів – політичних, економічних, соціальних, природних тощо. Основні розділи Е. – етнічна картографія та […]...
11. Етнічна картина світу Політологічний словник Етнічна картина світу – сукупність цінностей та ціннісних пізнавальних (когнітивних) орієнтацій членів певного суспільства (етнічних спільнот) про навколишній світ (як погляд на Всесвіт), які визначають, спрямовують та структурують їх поведінку. Процес становлення Е. к. с. в історичному контексті свідчить, що інтенсивне формування етнічних спільностей розпочалося в епоху неоліту і характеризувалося надзвичайною нерівномірністю. Це […]...
12. Етнічність Політологічний словник Етнічність – сукупність характерних рис матеріальної і духовної культури, що відрізняють одну етнічну групу від іншої. Засновниками теорії етнічності вважаються французький філософ, історик Е. Ренан та “австромарксисти” К. Реннер й О. Бауер, які наприкінці XIX – на початку XX ст. започаткували суб’єктивістський напрямок націології, тобто психологічні концепції нації. Найбільшу роль у становленні сучасних […]...
13. Аристотель Політологічний словник Аристотель (384 – 322 до н. е.) – давньогрецький мислитель, учень Платона, вихователь Александра Македонського. Уперше виокремив у природі людину як політичну істоту, в яку природа вселила прагнення до державного об’єднання. Глибоко досліджував сутність влади, держави, політичних устроїв, проблеми розмежування влади. Розробив модель ідеальної держави – полісу, умови її існування. Тісно поєднував політику […]...
14. Українська діаспора (концептуальні засади співробітництва держави із зарубіжними українцями) Політологічний словник Українська діаспора (концептуальні засади співробітництва держави із зарубіжними українцями). Згідно з сучасними науковими дослідженнями усі українці й особи українського походження утворюють в цілому український етнос. Для українців різних регіонів, які проживають у неоднакових соціально-політичних утвореннях, притаманні спільні основні якісні характеристики: мова, специфічні елементи матеріальної та духовної культури (звичаї, обряди), релігія, стереотипи поведінки, етнічна […]...
15. Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія Політологічний словник Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія – державні телерадіоорганізації, що ведуть мовлення на загальнонаціональних каналах мовлення і підзвітні Верховній Раді України та Президенту України. Загальнонаціональний канал мовлення це канал, що транслює теле – та радіопрограми на більш як половину областей України. Україна: інформація і свобода слова: Статті, закони, постанови, нормативні документи. – К., 1997; Чинне […]...
16. Республіка президентська Політологічний словник Республіка президентська – форма правління державою, що базується на пріоритеті виконавчої влади в особі президента країни. В цьому разі передбачається пряме обрання громадянами глави виконавчої влади (президента) в ході всенародних виборів. Відповідно до конституції йому і належить верховна влада у державі. Президент у Р. п., як правило, поєднує в одній особі повноваження глави […]...
17. Національна ідея Політологічний словник Національна ідея – Аполітичний проект майбутнього нації, імператив її свідомості й чину, смисложиттєвий чинник національного розвитку; 2) певний комплекс вірувань, національного світобачення і розуміння, своєрідний духовно-інтелектуальний потенціал нації, людини – державотворця і співгромадянина; 3) система ціннісних орієнтирів, що полягає в урахуванні інтересів усіх верств суспільства, усіх народів (М. Жулинський); 4) форма державного самоусвідомлення […]...
18. Емірат Політологічний словник Емірат (від араб, emirate) – держава, що очолюється еміром, радою емірів. Наприклад, Об’єднані Арабські Е. (ОАЕ) – з 1971 р. держава у Західній Азії і східній частині Аравійського півострова біля берегів Персидської і Османської заток. ОАЕ – це федерація у складі 7 князівств (Е.): Абу-Дабі, Шарджа, Дубай, Умм-ель-Кайвайн, Аджман, Рас-ель-Хайма і Ель-Фуджайра. Кожне […]...
19. Республіка парламентська Політологічний словник Республіка парламентська – форма державного правління, що базується на принципі верховенства парламенту, перед яким влада має нести і несе відповідальність за свою діяльність. У Р. п. парламент самостійно формує уряд (кабінет міністрів) з числа лідерів тих політичних партій, які є більшістю у нижній палаті парламенту. Практично у більшості Р. п. парламент обирає і […]...
20. Інтернування Політологічний словник Інтернування (фр. Interner – оселяти, від лат. internus – внутрішній) – 1) примусове затримання і роззброєння владою нейтральної держави військових формувань воюючої держави у разі переходу їх на її територію; 2) позбавлення свободи пересування і виходу з меж воюючої держави цивільних осіб, кораблів. М. Головатий...
21. Іноземець Політологічний словник Іноземець (іноземні громадяни) – людина, що перебуває на території чужої держави і не є її громадянином. Іноземні громадяни (foreing citizens) – особи, що не є громадянами цієї держави і мають підтвердження своєї належності до громадянства іншої держави. М. Головатий...
22. Боден Жан Політологічний словник Боден Жан (1529 – 1596) – французький політичний діяч, юрист, теоретик держави. Вперше сформулював і обгрунтував поняття суверенітету як однієї з істотних ознак держави, порушення якого не може бути виправдане жодним конституційно-правовим законом. Вважав, що держава постає не як результат добровільної угоди, а через завоювання і насильство, панування однієї групи людей над іншою. […]...
23. Батьківщина (Вітчизна) Політологічний словник Батьківщина (Вітчизна) – рідний край; територія, яка належить певному народові. Поняття Б. і В. майже збігаються, але В. має більш узагальнений характер, а в поняття Б. найперше вкладають те, що має етнічний характер, ознаки, тобто це сукупність природних ознак (ландшафт, клімат, флора, фауна), де формувався певний етнос, окрема людина і де відбувалися найважливіші […]...
24. Історична самосвідомість Політологічний словник Історична самосвідомість – духовне надбання етносу, складова його національної самосвідомості. Включає в себе як знання про події, традиції, ідеї, теорії – все те, за допомогою чого народ (етнічна спільнота) усвідомлює своє минуле (тобто історичну пам’ять), так і його ставлення до цього історичного багатства. В сукупності вони (це знання і ставлення) стають мотивацією поведінки […]...
25. Дипломат Політологічний словник Дипломат (від фр. diplomate) – 1) посадова особа відомства закордонних справ, яка уповноважена здійснювати офіційні зносини з іноземними державами і має спеціальну підготовку; 2) людина, яка домагається своїх цілей тонким, чутливим і вмілим поводженням, стосунками з іншими людьми. Д. покликаний здійснювати офіційну діяльність з реалізації цілей і завдань зовнішньої політики держави, із захисту […]...
26. Блокада Політологічний словник Блокада – система заходів економічного, політичного або військового характеру, мета якої – ізоляція держави (або частини держави), збройних сил або військового угруповання від зовнішнього світу. Б. може бути і певною формою висловлення протесту (наприклад, сидячий страйк). М. Головатий...
27. Ярлик Політологічний словник Ярлик – прагнення нав’язати людині оцінку або аналіз її діяльності, не властиві (не характерні) для неї. М. Головатий...
28. Демокрит Політологічний словник Демокрит (бл. 460-370 рр. до н. е.) – давньогрецький мислитель, автор понад 70 творів про походження суспільства, держави, рабства. Стверджував, що суспільство, держава – це наслідок діяльності людей. Висував і обгрунтовував необхідність громадянської єдності усіх жителів полісу. Заперечував монархію, схвально ставився до демократії. Ідеалом держави вважав синтез демократії у поєднанні з ладом, де […]...
29. Соловйов Володимир Сергійович Політологічний словник Соловйов Володимир Сергійович (1853 – 1900) – російський філософ. Закінчив Московський університет, захистив магістерську дисертацію на тему “Критика західної філософії”, в якій зазначав обмеженість позитивізму. Вивчав історію релігії, кабалістику, окультизм в Азії, захистив докторську дисертацію (“Критика абстрактних джерел”). Вважав, що “справжнє “нормальне суспільство” має бути вільною теократією”. Закликав, зокрема росіян, розвивати християнську цивілізацію, […]...
30. Морський та річковий транспорт Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 2 ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 2.5. РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНО-ДОРОЖНЬОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ НА Морський та річковий транспорт – прийняття державних цільових програм розвитку морського і річкового транспорту та забезпечення безпеки судноплавства. Створення правових засад: – діяльності морських і річкових портів в нових економічних умовах на основі організаційного розмежування адміністративних і господарських функцій управління; – […]...
31. Демаркація кордону Політологічний словник Демаркація кордону (від лат. demarcatio – розмежування) – проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням її спеціальними прикордонними знаками. Д. к. здійснюється на основі документів про делімітацію кордону (договір, карта, опис кордону) спільними комісіями, що створюються на паритетних засадах. Під час роботи щодо Д. к. виконується топографічна або аерозйомка місцевості, на основі […]...
32. Дванадцятимильна зона Політологічний словник Дванадцятимильна зона – прибережне море, територія певної держави. М. Головатий...
33. Гуманізація Політологічний словник Гуманізація – процес “олюднення” суспільного життя, в основі якого лежить принцип світогляду, що людина є найвищою суспільною цінністю, вона здатна до необмеженого розвитку і самовдосконалення, реалізації усіх її сутнісних сил, здібностей і талантів. Ідеї, які лежать в основі Г., у європейській інтерпретації відомі з різних джерел ще з V – IV ст. до […]...
34. Васальна держава Політологічний словник Васальна держава (лат. vassalus – воїн, слуга) – держава, яка внаслідок відповідних зобов’язань перебуває в залежності від іншої держави. Таке становище потребує від В. д. надавати державі – васалу певні послуги, підкорятися їй за військову, матеріальну та іншу підтримку з боку держави, що перебуває у васальній залежності. М. Головатий...
35. КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА Культурологічний словник КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА тісно пов’язана з поняттями “нація”, “етнос” і становить сукупність економічних, політичних, побутових, мовних, обрядових, моральних та інших чинників. Українська культура бере свій початок з часів легендарного суспільного Трипілля, охоплює всю сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених українським народом на терені України та за її межами (діаспорою) упродовж усієї його історії....
36. Поділ влади Політологічний словник Поділ влади – один з основних принципів демократичного політичного режиму, ефективного функціонування політичної системи в цілому, держави зокрема. Принцип П. в. як концепцію обгрунтували Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, дбаючи про те, щоб у суспільствах не з’являлася абсолютна або безконтрольна влада. П. в. як принцип передбачає чітке розмежування функцій політичної й економічної влади у […]...
37. Держава правова Політологічний словник Держава правова – така форма організації і діяльності публічно-політичної влади, її взаємовідносин з громадянським суспільством, яка базується на владі права, його верховенстві. Термін “Д. п.” утвердився в німецькій юридичній літературі в першій третині XIX ст., а пізніше поширився в країнах Європи, в Росії. Коло джерел Д. п. стоять Платон, Аристотель з їх ідеями […]...
38. Критичне мислення Політологічний словник Критичне мислення – здатність особистості долати в собі певну схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему з різних сторін, користуватися інформацією з різни джерел, сторін, відокремлюючи об’єктивний факт від суб’єктивної думки про нього, логічної умови від будь-якого упередження, припущення, забобону. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних […]...
39. Етатократія Політологічний словник Етатократія (etato-cracy, від фр. etat – держава і грецьк. kratos – влада) – 1) абсолютна, беззаперечна влада держави; 2) політика активної і ефективної участі держави в економічному житті, інших сферах суспільного буття, активний вплив на них; орієнтація на всебічний розвиток держави. Такий курс суспільного розвитку відображається у різноманітних соціально-філософських, політико – правових, кратологічних […]...
40. Указ Політологічний словник Указ (ordinance, edict, ukase) – постанова глави держави, верховного органу влади, що має силу закону. М. Головатий...