ЕВРИВАЛЕНТИ

Related posts:

1. ОРГАНІЗМИ ЕВРИТОПНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕВРИТОПНІ – рослини або тварини, які живуть у різноманітних умовах довкілля та мають широкий діапазон екол. витривалості....
2. ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА – підтримання екол. рівноваги на планеті, в окремих її регіонах (геосистемах, екосистемах) за допомогою рац. співвідношення екол. компонентів. Досягається або шляхом їх збалансованої експлуатації, або через територіально екол. оптимізацію, що веде до необхідного балансу екол. компонентів....
3. ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – неправомірне надання негативним екол. впливам на госп-во та здоров’я людей фатального характеру, твердження про безвихідність екол. кризи, неминучість її переростання в екол. катастрофу....
4. ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ – організми з вузькими межами екол. пристосованості (стенобіонти), які своєю поведінкою, зміною фізіол. реакції або самою своєю наявністю свідчать про зміни в середовищі їх існування або його певні характеристики (прир. чи антроп.)....
5. КОМПОНЕНТИ ЕКОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи КОМПОНЕНТИ ЕКОЛОГІЧНІ – основні матер.-енерг. складові екол. систем – енергія, газовий склад, вода, субстрат, організми (продуценти, консументи і редуценти)....
6. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЕКОЛОГІЧНЕ – докази ймовірної відсутності несприятливих екол. наслідків втілення конкретного проекту. Має ймовірнісний характер, в його основі Лежать первинна екол. експертиза та екол. прогнозування, виявлення відхилень від прийнятих нормативів....
7. ІНЖЕНЕРІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ІНЖЕНЕРІЯ ЕКОЛОГІЧНА – виробничі заходи, розділ прикладної екології, який розглядає цілеспрямовані виробничі дії, що грунтуються на екол. підходах (напр., підтримування екол. рівноваги шляхом створення системи прир. охоронних територій, впровадження екол. землеробства)....
8. АРХІТЕКТУРА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АРХІТЕКТУРА ЕКОЛОГІЧНА – новий напрям в архітектурі, містобудуванні, згідно з яким макс. враховуються екол. та соц.-екол. потреби конкретної людини від її народження до глибокої старості і тим самим, людина наближається до природи....
9. ШОК ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ШОК ЕКОЛОГІЧНИЙ – раптове усвідомлення суспільством екол. труднощів у його соц.-екон. розвитку. Усвідомлення критичного стану, можливостей екол. кризи і навіть екол. колапсу – не зворотних прир.-антроп. явищ, які виключають саму можливість існування людини в таких умовах довкілля....
10. НІВАЦІЯ Екологія – охорона природи НІВАЦІЯ, снігова ерозія – руйнівний вплив снігового покриву на підстилаючі гір. породи шляхом посиленого морозного вивітрювання в умовах поперемінного замерзання і відтавання. Відбувається поблизу снігової межі нівального пояса, головним чином полярних, субполярних та високогірних районів. Н. зумовлює виникнення відносних понижень, які нерідко перетворюються на кари і цирки, де створюються сприятливіші екол. […]...
11. БАЛАНС ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ Екологія – охорона природи БАЛАНС ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ – кількісне поєднання екол. компонентів, які забезпечують екол. (природну) рівновагу....
12. ЕКВІВАЛЕНТИ ЕКОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи ЕКВІВАЛЕНТИ ЕКОЛОГІЧНІ – організми, які займають одну й ту саму або близькі екол. ніші в різних геогр. зонах. Види, що займають еквівалентні ніші в суміжних зонах, як правило, близькоспоріднені таксономічно, однак у дуже віддалених або ізольованих зонах вони частіше не є близькоспорідненими, напр. кактуси і молочаї....
13. СУБСТРАТ Екологія – охорона природи СУБСТРАТ – опорний екол. компонент, а в ряді випадків одночасно живильне середовище для рослин, мікроорганізмів. Напр., грунт, дерево, каміння, до яких прикріплені і на яких розвиваються рослинні організми....
14. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВИДОВА Екологія – охорона природи РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВИДОВА – заг. кількість видів однієї трофічної групи, угруповання або екосистеми, що визначає можливість екол. дублювання в проведенні потоку енергії через ланцюги екол. піраміди....
15. СЕПОРТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи СЕПОРТОЛОГІЯ – наук, дисципліна, яка досліджує закономірності та способи підтримання екол. рівноваги в умовах перетворень на прир. особливо охоронних територіях. Включає заповідну справу та заг. вчення про екол. баланс....
16. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – невидиме оком людини ел.-магн. випромінювання, яке в спектрі оптичного діапазону займає проміжне положення між видимим і рентгенівським випромінюванням (50- 400 нм). Фіз. властивості У. в. визначають їх важливі біол. та екол. впливи на живі організми....
17. СУМІСНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУМІСНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність двох або кількох популяцій різних видів існувати в межах дуже близьких екол. ніш....
18. ЕКОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНА, геоекологія, ландшафтна екологія – розділ екології, що грунтується на застосуванні екол. законів до геогр. процесів....
19. БАТІАЛЬ Екологія – охорона природи БАТІАЛЬ, зона батіальна – екол. зона мор. дна між літораллю та абісаллю, яка відповідає материковому схилу (від 200 до 2000 м завглибшки). Характеризується швидким наростанням глибини. Фотосинтезуючі організми відсутні. Тваринний світ існує за рахунок орг. речовин, що надходять з поверхні моря....
20. ОПТИМІЗАЦІЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА Екологія – охорона природи ОПТИМІЗАЦІЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА – досягнення найбільш рац. екол. рівноваги з погляду Довготермінової перспективи розвитку економіки та збереження умов життя людини за допомогою оптим. поєднання екол. компонентів і територій (екосистем) з різним рівнем антроп. впливу на них....
21. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
22. ЗАПОВІДАННЯ Екологія – охорона природи ЗАПОВІДАННЯ – вилучення певної ділянки землі чи водного простору в природі (або будь-якого об’єкта) із сфери звичайної госп. діяльності (до повної заборони відвідування людьми) з метою досягнення особливих, нетрадиційно екон., соц. та екол. цілей (напр., для підтримання екол. рівноваги в особливо вразливих місцях, збереження еталонів незайманої природи)....
23. ГРУПА СОЦІАЛЬНА Екологія – охорона природи ГРУПА СОЦІАЛЬНА – відносно стійка сукупність людей зі спільними запитами, нормою поведінки, що складається істор. у процесі розвитку сусп-ва. Кожна Г. с. своєрідно поєднується з прир. ресурсами та довкіллям. Для кожної з них потрібні особливі методи екол. виховання, екол. та природоохоронної пропаганди....
24. ОРГАНІЗМИ ЕНДОТЕРМНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕНДОТЕРМНІ – те саме, що й Організми гомойотермні....
25. ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ – короткохвильове ел.-магн. і ел.-нейтральне випромінювання з довжиною хвилі менше 10~10 м. Виникає внаслідок розпаду радіоакт. ядер, гальмування швидких заряджених частинок у полі атомних ядер. Космічне Г.-в. спричинює негативний екол. вплив на живі організми, може викликати променеве ураження їх....
26. ТЕОРЕМА ГАУЗЕ Екологія – охорона природи ТЕОРЕМА ГАУЗЕ – твердження, за яким два види не можуть співіснувати в одній і тій самій місцевості, якщо їхні екол. вимоги ідентичні, тобто вони займають одну й ту саму екол. нішу (див. також Принцип виключення Г. Ф. Гаузе). Це положення останнім часом дискусійне....
27. ОРГАНІЗМИ АЦИДОФІЛЬНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ АЦИДОФІЛЬНІ – організми, для життєдіяльності яких необхідна значна кислотність середовища....
28. ОРГАНІЗМИ ЕНДОТРОФНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕНДОТРОФНІ – організми, що існують всередині інших організмів, так званих хазяїв....
29. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
30. ВОЛЮНТАРИЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ВОЛЮНТАРИЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – господарювання без урахування екол. обмежень, особливо в прогнозованому інтервалі часу, коли виникатимуть і відчуватимуться явища “екол. бумерангу” – негативного впливу чинників довкілля на госп. заходи і життя людини. В. е. характеризується відсутністю екол. мислення, нерозумінням неминучості переходу до нових технологій, які в разі підвищення соц.-екон. ефекту одночасно були […]...
31. ЕКОЛОГІЯ ТВАРИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ТВАРИН – наука про взаємовідносини тварин з довкіллям. Багато видів тварин є первинними консументами екосистем, характеризується великими різноманітністю і чисельністю в наземних угрупованнях. Вивчення Е. т., напр. комах, відбувалося в кілька етапів: спочатку основна увага приділялась польовим і екол. дослідженням, вивченню їхніх життєвих циклів, пізніше увага була прикута до хім. […]...
32. ЗАКОН ПІРАМІДИ ЕНЕРГІЙ Екологія – охорона природи ЗАКОН ПІРАМІДИ ЕНЕРГІЙ (Р. ЛІНДЕМАНА), правило 10 %, правило Ліндемана – з одного трофічного рівня екол. піраміди на ін. її рівень у середньому переходить не більше 10 % енергії. 3. п. е. дає змогу обчислювати необхідну земельну площу для забезпечення населення продовольчою продукцією та робити ін. екол.-екон. розрахунки....
33. БІОВУЛКАНОЛОГІЯ Екологія – охорона природи БІОВУЛКАНОЛОГІЯ – наук, напрям, що виник на межі біології та вулканології. Б. вивчає вулканізм як екол. чинник на планеті, його роль в утворенні зовн. оболонки Землі, колообігу речовин і перетворенні енергії в еволюції та динаміці природних угруповань з метою розробки методів прогнозування екол. наслідків виверження та оцінки адаптації живих організмів, у […]...
34. АЕРОБИ Екологія – охорона природи АЕРОБИ, організми аеробні – організми, для життєдіяльності яких потрібний вільний молек. кисень. Енергію для забезпечення життєдіяльності такі організми отримують внаслідок перебігу окиснювальних процесів (в основному шляхом системи клітинного дихання) за участю атм. кисню....
35. КОНСУМЕНТИ Екологія – охорона природи КОНСУМЕНТИ – організми, що споживають орг. речовину. До К. належать усі гетеротрофні організми. К. першого порядку – травоїдні тварини, К. другого, третього і т. д. порядків – хижаки....
36. ОРГАНІЗМИ ПІОНЕРНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ПІОНЕРНІ – організми, що поселяються на ділянці, позбавленій живих істот і своєю життєдіяльністю готують середовище для організмів ін. видів та для утворення угруповань....
37. ДЕПРИВАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕПРИВАЦІЯ (е к о л.) – втрата екол. стабільності внаслідок спрощення біол. угруповання....
38. ЗОНА АДАПТИВНА Екологія – охорона природи ЗОНА АДАПТИВНА – 1) частина біосфери з певним комплексом фіз.- геогр. та біол. характеристик, що визначають вироблення спец, адаптацій та формування екол. ніш (напр., зона літоральна, зона пустельна); 2) назва умовного багатовимірного простору, що визначається заг. екол. характеристиками окремих великих груп тварин та ін. організмів (напр., 3. а. акул, гризунів, птахів)....
39. АГЛОМЕРАЦІЯ (б і о л.) Екологія – охорона природи АГЛОМЕРАЦІЯ (б і о л.) – зарості рослин різних видів, однорідних за своїми екол. властивостями....
40. КОМПЛЕКС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи КОМПЛЕКС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – горизонтальне чи вертикальне поєднання двох або кількох (багатьох) біогеоценозів, завдяки взаємодії яких утворюється єдність екол. системи другого знизу рівня ієрархії. Напр., поєднання ділянок лісу, луків і водойми ліс. колка в західносибірському лісостепу, сполучення планктонного і бентосного угруповань екол. єдиної частини водойми....