Форми діяльності
Філософія посбіник
Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
§ 3. Найпоширеніші моделі структури суспільства
Форми діяльності
Діяльнісне ставлення людини до дійсності стає предметом філософського дослідження у Г. Фіхте та К. Маркса, які вважали діяльність атрибутом людини. Так, Г. Фіхте належить вислів “Діяти! Діяти! Це те, заради чого ми живемо”, а К. Маркс наголошував, що світ потрібно не пояснювати, його потрібно змінювати.
До форм суспільної діяльності належать такі виміри суспільної комунікації, як праця, економічна діяльність
К. Маркс вважав економічну діяльність основною соціальною системою суспільства, системою, яка забезпечує умови для подальшого політичного та культурного розвитку суспільства.
Ще однією важливою формою суспільної діяльності є політична діяльність. Сутність політичної діяльності розкривається на рівні державного управління суспільством. Загалом по-літика – це система соціально значущих ідей та зумовленої ними соціальної діяльності, спрямованої на формування ефективних відносин на міжнародному рівні та відносин між суспільними групами у межах суспільства. Політичну сферу суспільної діяльності аналізували ще Платон та Аристотель, а на Стародавньому Сході – Конфуцій. Європейські філософи пропонували власне тлумачення політики. Так, Н. Макіавеллі розглядав її як знання про мудре правління, М. Вебер аналізував політику у вимірі покликання та професії, у К. Маркса суть політичної діяльності полягає в боротьбі класових інтересів. Сучасна соціальна філософія здебільшого пропонує розглядати політичну діяльність як спрямовану на захист суспільних інтересів соціальну поведінку владних груп та сукупність відповідних соціальних інститутів, які регулюють суспільні відносини та забезпечують як владний контроль, так і конкурентну боротьбу у сфері реалізації владних повноважень.
Суттєву роль у житті суспільства відіграє культуротворча діяльність, яка реалізується в економічній та політичній сферах. Адже будь-які соціально-економічні чи суспільно-політичні рішення здійснюють безпосередній вплив на трансформацію культурної сфери соціуму, змінюють її стан та перспективи. Рівень розвитку в суспільстві політичної та економічної культури, а також таких її складових, як наука, мистецтво і мораль, визначає міру соціального прогресу. Сучасний дослідник Р. Коллінз пропонує вживати поняття “культурний капітал” суспільства для визначення ступеня життєздатності суспільства та його культурного потенціалу.