Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ ГІДРОБІОЛОГІЯ
ГІДРОБІОЛОГІЯ
Екологія – охорона природи
ГІДРОБІОЛОГІЯ – наука, що вивчає живі організми прісноводних та мор. водойм і водостоків {річок, каналів) у взаємодії їх між собою та з навколишнім середовищем, а також біол. продуктивність океанів, морів і внутр. вод.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ, онкологічна екологія – розділ мед. екології, що досліджує взаємовідносини організмів між собою та з навколишнім середовищем, які можуть спричинити утворення злоякісних новоутворень. Розрізняють вірусний, хім., радіац. та ін. види біол., хім. та фіз. канцерогенезу....
- ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ – надходження в гідросферу забрудників у кількостях і конц., що здатні порушити норм, умови середовища великих водних об’єктів: океанів, морів, озер, річок, естуаріїв, водосховищ, ін. штучних водойм, а також грунт, і підземних вод....
- РЕСУРСИ ВОДНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ВОДНІ – придатні для використання в нар. госп-ві води річок, озер, каналів, водосховищ, морів і океанів, підземні води, грунт, волога, вода (льоди) льодовиків, водяна пара атмосфери, заг. запаси яких становлять 1454,3 млн км3 (з них менш як 2 % – прісні води, а доступні для використання 0,3 %). Тенденція до […]...
- ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ Екологія – охорона природи ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ – води, які тимчасово чи постійно перебувають на земній поверхні як водні об’єкти будь-якого (твердого, рідкого) фіз. стану. До В. п. належать води річок, тимчасових водостоків, озер, водосховищ, ставків, тимчасових водойм, боліт, льодовиків, зледенінь та снігового покриву....
- ЕКОЛОГІЯ ХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ХІМІЧНА – комплексна дисципліна, що досліджує сукупність хім. зв’язків у живій природі та хім. взаємодії, пов’язані з життям. Включає геохім. екологію та розділи екології, які досліджують хім. взаємозв’язки організмів між собою та з навколишнім середовищем....
- ГІДРОСФЕРА Екологія – охорона природи ГІДРОСФЕРА – сукупність усіх водних об’єктів земної кулі: океанів, морів, річок, озер, водосховищ, боліт, підземних вод, льодовиків і снігового покриву....
- ЗАКОН МАКСИМУМУ БІОГЕННОЇ ЕНЕРГІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН МАКСИМУМУ БІОГЕННОЇ ЕНЕРГІЇ (В. І. ВЕРНАДСЬКОГО – Е. С. БАУЕРА) – будь-яка біол. та біокосна (система з участю живого) система, що перебуває в стані стійкої незбалансованості, тобто дин., рухомої рівноваги з навколишнім середовищем, та еволюц. розвивається, збільшує свій вплив на середовище....
- ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
- САМООРГАНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи САМООРГАНІЗАЦІЯ – чітко визначена послідовність фіз.-хім. та біол. явищ у прир. системах, яка зумовлена внутр. та зовн. обмеженнями і веде до формування функціонально єдиного цілого....
- СПОЛУЧЕНІСТЬ ВИДІВ У ФІТОЦЕНОЗАХ Екологія – охорона природи СПОЛУЧЕНІСТЬ ВИДІВ У ФІТОЦЕНОЗАХ – тісний екол. і біол. зв’язок між різними видами. Завдяки сполученості та взаємодії видів один з одним та з біоценотичним середовищем формуються стабільні, стійкі біоценози....
- ЕВРИГАЛИ Екологія – охорона природи ЕВРИГАЛИ, евригалінні організми – водяні чи грунт, тварини, пристосовані до значних коливань солоності середовища. До Е. належать мешканці мор. літоралі (солоність близько 35 %п), естуаріїв річок, солонуватоводних (5-35 %о) та ультрасолоних (ультрагалінних, 50-250 %о) водойм, а також прохідні риби, які нерестяться у прісній воді (солоність менша 5 %о). Здатність існувати у […]...
- ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЙНИЙ Екологія – охорона природи ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЙНИЙ, сезон (період) вегетації – час, протягом якого рослина активно росте, розвивається і проходить повний цикл свого розвитку. Тривалість П. в. залежить від біол. особливостей, а також метеорол. умов. Змінюючи клімат, умови створенням штучних водойм, прискоренням танення снігу, ініціюванням опадів тощо можна напрямлено змінювати тривалість П. в., впливаючи на продуктивність […]...
- СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
- ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
- ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
- СУБЛІТОРАЛЬ Екологія – охорона природи СУБЛІТОРАЛЬ – берегова частина дна океанів і морів, розташована нижче від літоралі....
- Основи екології – Розмноження та індивідуальний розвиток організмів Біологія Розмноження та індивідуальний розвиток організмів Основи екології Екологія – наука про взаємозв’язки біологічних організмів між собою і з середовищем існування. Екологію можна підрозділити на декілька дисциплін, які вивчають різні рівні взаємозв’язків організмів з навколишнім середовищем і один з одним. Ще 10-20 років тому слово “екологія” вживали тільки біологи. Останнім часом воно стало широко застосовуватись […]...
- ОРГАНІЗМ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМ – у широкому розумінні живий О. – будь-яка біол. система або цілісна біокосна система, що складається із взаємозалежних елементів, взаємозв’язки яких та особливості будови детерміновані їхнім функціонуванням як єдиного цілого. В такому розумінні поняття О. включає не лише особини (індивіди), а й колонії (організми колоніальні), популяції, біогеоценози тощо. Більшість О. […]...
- АДСОРБЦІЯ Екологія – охорона природи АДСОРБЦІЯ – вбирання (поглинання) речовини (адсорбата) з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром твердого тіла (адсорбента) або рідини. Розрізняють фіз. А. і хемосорбцію. Ефективність А. залежить від природи адсорбента й адсорбата, властивостей і конц. адсорбованої речовини, т-ри. У біол. системах А. – перша стадія вбирання субмікроскопічними колоїдними структурами, клітинами і тканинами […]...
- ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
- БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ – геогр., фіз. або біол. перепона на шляху поширення виду чи угруповання. Б. б. можуть бути русла великих річок, гірські хребти, мор. глибини тощо....
- ПРАВИЛА ЕКОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи ПРАВИЛА ЕКОЛОГІЧНІ – група закономірностей, що мають ознаки прир.-істор. законів, нормативів і визначають взаємозв’язок організмів (у т. ч. і людини) з навколишнім середовищем....
- ЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи ЧУТЛИВІСТЬ – 1) властивість організмів усіх рівнів організації сприймати подразнення із зовн. та власного внутр. середовища. У вищих тварин рецептори набули особливо високої Ч. до адекватних подразнень. Тварини з простішим типом будови реагують на подразнення здійсненням різного типу таксисів; 2) ступінь реакції біоіндикатора на речовину або фіз. чи біол. чинник, що […]...
- АМФІБІАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи АМФІБІАЛЬНІСТЬ – здатність організму зберігати життєздатність як у воді, так і на суходолі. Властива в основному тваринам, що мешкають у припливно-відпливній зоні морів і океанів....
- ЛІС ВОДООХОРОННИЙ Екологія – охорона природи ЛІС ВОДООХОРОННИЙ – ліс, що росте на берегах водойм, біля витоків річок, на водозборах і визначає водність басейну, регулює водний стік....
- ГЕОМОРФОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГЕОМОРФОЛОГІЯ – наука про рельєф земної поверхні (включаючи дно океанів і морів), його походження, вік, історію розвитку, закономірності геогр. поширення й госп. використання....
- ЛІСОЗНАВСТВО Екологія – охорона природи ЛІСОЗНАВСТВО – наука про ліс, його формування, стан та біол. особливості деревних порід, зв’язки з середовищем, методи його відновлення та догляду. Л. – теор. основа лісівництва....
- ВИСНАЖЕННЯ ВОД Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ВОД – зменшення мінім, допустимого стоку поверхневих або скорочення запасів підземних вод. В. в. відбувається за рахунок забруднення рік, морів та океанів, а також у результаті посиленого споживання води для задоволення пром. та госп. потреб....
- ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
- Предмет та завдання “Гідробіології” як науки – Гідробіологія як наука ГІДРОБІОЛОГІЯ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ Блок 1.Гідробіологія як наука Тема 1. Предмет та завдання “Гідробіології” як науки Гідробіологія – походить від грецьких слів “гідор” – вода, “біос” – життя, “логос” – наука, тобто це наука, яка вивчає взаємодію мешканців вод (гідробіонтів) між собою та з неживою природою. Гідробіологія – […]...
- ПЛЯМА НАФТОВА Екологія – охорона природи ПЛЯМА НАФТОВА – ділянка на поверхні води, вкрита шаром нафти, який перешкоджає аерації водойм та звичайному випаровуванню з них води. Масове забруднення морів і океанів нафтою стає причиною загибелі гідробіонтів, створення нових умов їхнього існування (ценозів нафтових грудок) і в перспективі регіонально-глобальної зміни інтенсивності перенесення вологи на Землі. П. н. є […]...
- ПРИНЦИП Р. МАК АРТУРА Екологія – охорона природи ПРИНЦИП Р. МАК АРТУРА, принцип “щільного пакування” – види, об’єднані в угруповання (екосистему), використовують усі можливості для існування, які надає середовище з мін. конкуренцією між собою та макс. біол. продуктивністю в умовах конкретного місця помешкання (біотопу)-, при цьому простір заповнюється з найбільшою повнотою. З П. М. випливає, що при культивуванні біол. […]...
- ЕКОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕКОЛОГІЯ (від грец. oikos – оселя, середовище й… логія) – 1) Розділ біології, що вивчає закономірності взаємовідношень організмів між собою та з навколишнім середовищем, а також організацію і функціонування надорганізмових систем (популяцій, видів і т. ін.). Центральною категорією Е. є поняття екосистеми, що означає властиву певним умовам фізичного середовища сукупність рослин і тварин, […]...
- ЕНДОЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ЕНДОЕКОЛОГІЯ – розділ науки, що вивчає взаємовідносини мікроіндивіда з його внутр. симбіонтами і цих симбіонтів між собою. Напр., людини з власною кишковою мікрофлорою і видів цієї мікрофлори між собою в кишечнику людини, жуйної тварини з її кишковою мікрофлорою, термітів з такою самою мікрофлорою і мікроорганізмів-симбіонтів між собою....
- ВОДИ ГРУНТОВІ Екологія – охорона природи ВОДИ ГРУНТОВІ – підземні води першого від поверхні землі постійно водоносного горизонту. Утворюються в основному за рахунок інфільтрації (просочування) води атм. опадів, річок, озер, ставків, каналів, а також за рахунок конденсації водяної пари. Подекуди запаси В. г. поповнюються висхідними водами глибших шарів....
- ОХОРОНА МАЛИХ РІЧОК Екологія – охорона природи ОХОРОНА МАЛИХ РІЧОК – важливий напрямок охорони початкових ланок водних ресурсів. Включає розчищення джерел, русел річок, закріплення їх берегів, регулювання водних стоків. На території України налічується близько 22 тис. малих річок....
- АБРАЗІЯ Екологія – охорона природи АБРАЗІЯ – процес руйнування і розмивання берегів річок, водосховищ, морів хвилями; руйнування і пошкодження наземних органів рослин твердими часточками (піщинками, снігом) під час пилових бур, заметілей....
- ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
- РЕОФІТИ Екологія – охорона природи РЕОФІТИ – рослини швидкоплинних річок або прибійної смуги морів. Часто Р. мають стрічкоподібну форму або вигляд міцно прикріплених до дна кущів. Екол. значення Р. полягає у створенні сприятливих умов для життєдіяльності водяних мешканців....
- САМОЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ Екологія – охорона природи САМОЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ – вторинне забруднення водойм за рахунок розкладання орг. речовин, що утворюються при відмиранні рослин і тварин....