ГІДРОБІОЛОГІЯ

Related posts:

1. ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ, онкологічна екологія – розділ мед. екології, що досліджує взаємовідносини організмів між собою та з навколишнім середовищем, які можуть спричинити утворення злоякісних новоутворень. Розрізняють вірусний, хім., радіац. та ін. види біол., хім. та фіз. канцерогенезу....
2. ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ – надходження в гідросферу забрудників у кількостях і конц., що здатні порушити норм, умови середовища великих водних об’єктів: океанів, морів, озер, річок, естуаріїв, водосховищ, ін. штучних водойм, а також грунт, і підземних вод....
3. РЕСУРСИ ВОДНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ВОДНІ – придатні для використання в нар. госп-ві води річок, озер, каналів, водосховищ, морів і океанів, підземні води, грунт, волога, вода (льоди) льодовиків, водяна пара атмосфери, заг. запаси яких становлять 1454,3 млн км3 (з них менш як 2 % – прісні води, а доступні для використання 0,3 %). Тенденція до […]...
4. ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ Екологія – охорона природи ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ – води, які тимчасово чи постійно перебувають на земній поверхні як водні об’єкти будь-якого (твердого, рідкого) фіз. стану. До В. п. належать води річок, тимчасових водостоків, озер, водосховищ, ставків, тимчасових водойм, боліт, льодовиків, зледенінь та снігового покриву....
5. ЕКОЛОГІЯ ХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ХІМІЧНА – комплексна дисципліна, що досліджує сукупність хім. зв’язків у живій природі та хім. взаємодії, пов’язані з життям. Включає геохім. екологію та розділи екології, які досліджують хім. взаємозв’язки організмів між собою та з навколишнім середовищем....
6. ГІДРОСФЕРА Екологія – охорона природи ГІДРОСФЕРА – сукупність усіх водних об’єктів земної кулі: океанів, морів, річок, озер, водосховищ, боліт, підземних вод, льодовиків і снігового покриву....
7. ЗАКОН МАКСИМУМУ БІОГЕННОЇ ЕНЕРГІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН МАКСИМУМУ БІОГЕННОЇ ЕНЕРГІЇ (В. І. ВЕРНАДСЬКОГО – Е. С. БАУЕРА) – будь-яка біол. та біокосна (система з участю живого) система, що перебуває в стані стійкої незбалансованості, тобто дин., рухомої рівноваги з навколишнім середовищем, та еволюц. розвивається, збільшує свій вплив на середовище....
8. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
9. САМООРГАНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи САМООРГАНІЗАЦІЯ – чітко визначена послідовність фіз.-хім. та біол. явищ у прир. системах, яка зумовлена внутр. та зовн. обмеженнями і веде до формування функціонально єдиного цілого....
10. СПОЛУЧЕНІСТЬ ВИДІВ У ФІТОЦЕНОЗАХ Екологія – охорона природи СПОЛУЧЕНІСТЬ ВИДІВ У ФІТОЦЕНОЗАХ – тісний екол. і біол. зв’язок між різними видами. Завдяки сполученості та взаємодії видів один з одним та з біоценотичним середовищем формуються стабільні, стійкі біоценози....
11. ЕВРИГАЛИ Екологія – охорона природи ЕВРИГАЛИ, евригалінні організми – водяні чи грунт, тварини, пристосовані до значних коливань солоності середовища. До Е. належать мешканці мор. літоралі (солоність близько 35 %п), естуаріїв річок, солонуватоводних (5-35 %о) та ультрасолоних (ультрагалінних, 50-250 %о) водойм, а також прохідні риби, які нерестяться у прісній воді (солоність менша 5 %о). Здатність існувати у […]...
12. ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЙНИЙ Екологія – охорона природи ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЙНИЙ, сезон (період) вегетації – час, протягом якого рослина активно росте, розвивається і проходить повний цикл свого розвитку. Тривалість П. в. залежить від біол. особливостей, а також метеорол. умов. Змінюючи клімат, умови створенням штучних водойм, прискоренням танення снігу, ініціюванням опадів тощо можна напрямлено змінювати тривалість П. в., впливаючи на продуктивність […]...
13. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
14. ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
15. ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
16. СУБЛІТОРАЛЬ Екологія – охорона природи СУБЛІТОРАЛЬ – берегова частина дна океанів і морів, розташована нижче від літоралі....
17. Основи екології – Розмноження та індивідуальний розвиток організмів Біологія Розмноження та індивідуальний розвиток організмів Основи екології Екологія – наука про взаємозв’язки біологічних організмів між собою і з середовищем існування. Екологію можна підрозділити на декілька дисциплін, які вивчають різні рівні взаємозв’язків організмів з навколишнім середовищем і один з одним. Ще 10-20 років тому слово “екологія” вживали тільки біологи. Останнім часом воно стало широко застосовуватись […]...
18. ОРГАНІЗМ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМ – у широкому розумінні живий О. – будь-яка біол. система або цілісна біокосна система, що складається із взаємозалежних елементів, взаємозв’язки яких та особливості будови детерміновані їхнім функціонуванням як єдиного цілого. В такому розумінні поняття О. включає не лише особини (індивіди), а й колонії (організми колоніальні), популяції, біогеоценози тощо. Більшість О. […]...
19. АДСОРБЦІЯ Екологія – охорона природи АДСОРБЦІЯ – вбирання (поглинання) речовини (адсорбата) з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром твердого тіла (адсорбента) або рідини. Розрізняють фіз. А. і хемосорбцію. Ефективність А. залежить від природи адсорбента й адсорбата, властивостей і конц. адсорбованої речовини, т-ри. У біол. системах А. – перша стадія вбирання субмікроскопічними колоїдними структурами, клітинами і тканинами […]...
20. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
21. БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ – геогр., фіз. або біол. перепона на шляху поширення виду чи угруповання. Б. б. можуть бути русла великих річок, гірські хребти, мор. глибини тощо....
22. ПРАВИЛА ЕКОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи ПРАВИЛА ЕКОЛОГІЧНІ – група закономірностей, що мають ознаки прир.-істор. законів, нормативів і визначають взаємозв’язок організмів (у т. ч. і людини) з навколишнім середовищем....
23. ЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи ЧУТЛИВІСТЬ – 1) властивість організмів усіх рівнів організації сприймати подразнення із зовн. та власного внутр. середовища. У вищих тварин рецептори набули особливо високої Ч. до адекватних подразнень. Тварини з простішим типом будови реагують на подразнення здійсненням різного типу таксисів; 2) ступінь реакції біоіндикатора на речовину або фіз. чи біол. чинник, що […]...
24. АМФІБІАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи АМФІБІАЛЬНІСТЬ – здатність організму зберігати життєздатність як у воді, так і на суходолі. Властива в основному тваринам, що мешкають у припливно-відпливній зоні морів і океанів....
25. ЛІС ВОДООХОРОННИЙ Екологія – охорона природи ЛІС ВОДООХОРОННИЙ – ліс, що росте на берегах водойм, біля витоків річок, на водозборах і визначає водність басейну, регулює водний стік....
26. ГЕОМОРФОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГЕОМОРФОЛОГІЯ – наука про рельєф земної поверхні (включаючи дно океанів і морів), його походження, вік, історію розвитку, закономірності геогр. поширення й госп. використання....
27. ЛІСОЗНАВСТВО Екологія – охорона природи ЛІСОЗНАВСТВО – наука про ліс, його формування, стан та біол. особливості деревних порід, зв’язки з середовищем, методи його відновлення та догляду. Л. – теор. основа лісівництва....
28. ВИСНАЖЕННЯ ВОД Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ВОД – зменшення мінім, допустимого стоку поверхневих або скорочення запасів підземних вод. В. в. відбувається за рахунок забруднення рік, морів та океанів, а також у результаті посиленого споживання води для задоволення пром. та госп. потреб....
29. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
30. Предмет та завдання “Гідробіології” як науки – Гідробіологія як наука ГІДРОБІОЛОГІЯ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ Блок 1.Гідробіологія як наука Тема 1. Предмет та завдання “Гідробіології” як науки Гідробіологія – походить від грецьких слів “гідор” – вода, “біос” – життя, “логос” – наука, тобто це наука, яка вивчає взаємодію мешканців вод (гідробіонтів) між собою та з неживою природою. Гідробіологія – […]...