Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Головний мозок. Передній мозок: проміжний мозок і великі півкулі

Головний мозок. Передній мозок: проміжний мозок і великі півкулі

Розділ 11 НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

§ 56. Головний мозок. Передній мозок: проміжний мозок і великі півкулі

Проміжний мозок. Це частина переднього мозку (див. мал. 55.1 б),

Що розташована між стовбуром головного мозку і великими півкулями. Основні структури проміжного мозку (мал. 56.1) – таламус, епіфіз і гіпоталамус, до якого приєднаний гіпофіз.

Таламус можна назвати збирачем інформації про всі види чутливості. До нього надходять і в ньому обробляються практично всі сигнали від центрів спинного мозку, стовбура головного

мозку, мозочка і РФ. Від нього інформація доправляється до гіпоталамуса й кори великих півкуль.

У таламусі є ядра, де синтезується інформація про подразники, що діють одночасно. Так, коли ви берете в руку грудку льоду, збуджуються різні нейрони: нейрони, чутливі до механічних впливів, й ті, що сприймають зміни температури, а також чутливі нейрони ока. Проте всі ці сигнали одночасно надходять до тих самих нейронів у ядрах таламуса. Тут вони узагальнюються, перекодовуються, і до кори передається цілісна інформація про подразник.

Мал. 56.1. Проміжний мозок:

1 – таламус; 2 –

епіфіз; З – гіпофіз; 4 – гіпоталамус

Мал. 56.2. Частки і зони кори головного мозку: 1 – лобова; 2 – тім’яна; 3 – потилична; 4 – скронева; 5 – моторна зона кори;

6 – центральна борозна; 7 – сенсорна зона кори

Гіпоталамус є вищим центром регуляції роботи внутрішніх органів, який узгоджує їх діяльність зі станом активності організму. Він продукує низку гормонів і разом з гіпофізом утворює гіпоталамо – гіпофізарну систему (див. § 42). Нейрони одних ядер гіпоталамуса чутливі до хімічного складу крові і здатні фіксувати його зміни. Друга група ядер одержує від структур головного мозку інформацію про їх стан. Третя група ядер (центр гомеостазу) порівнює всі ці сигнали з еталонами гомеостазу, здійснює гормональну і нервову регуляцію роботи внутрішніх органів, надсилаючи гуморальні сигнали до гіпофіза і нервові імпульси до центрів стовбура і спинного мозку.

Ядра гіпоталамуса формують центри голоду – насичення, спраги – питного задоволення, терморегуляції, регуляції сну – неспання тощо.

Великі півкулі головного мозку, або кінцевий мозок (мал. 56.2), – вищий відділ головного мозку. Він складається з кори півкуль і підкоркових ядер. Півкулі розділені міжпівкульною щілиною і пов’язані між собою провідними шляхами, головний з яких називають мозолистим тілом. Кора півкуль утворює численні борозни й звивини складної форми, що дає змогу вмістити в малу за об’ємом порожнину черепа орган з поверхнею великого розміру. Шість шарів кори утворені нейронами різних форм і функцій.

Мал. 56.3. Лімбічна система:

1 – лімбічна кора; 2 – таламус; З – гіпокамп; 4 – гіпоталамус

Мал. 56.4. Шляхи регуляції рухової активності корою головного мозку: 1 – кора головного мозку; 2 – нервовий шлях з кори в спинний мозок; З – середній мозок; 4 – міст; 5 – довгастий мозок; 6 – місце перехрещення нервових шляхів; 7 – спинний мозок

У корі вирізняють лобову, тім’яну, скроневу і потиличну частки. Лобову частку від усіх інших відокремлює центральна борозна. Різні ділянки кори взаємодіють завдяки прямим зв’язкам або через ядра таламуса. Розвинена мережа провідних шляхів дає корі змогу отримувати сигнали від підкоркових структур: ядер таламуса, ретикулярної формації, чутливих нюхових і зорових нейронів (І-ІІ пари черепно-мозкових нервів) тощо. Так до кори надходить уся інформація про подразники, що діють на організм.

Кора сполучена безліччю низхідних шляхів з усіма ефекторними центрами, що розташовані нижче: це центри стовбура, мозочка, гіпоталамуса і спинного мозку.

Ділянки кори класифікують за функціями, які вони виконують. За центральною борозною розташована сенсорна (чутлива) зона кори. У потиличній зоні сенсорної кори обробляється отримана зорова інформація, у скроневих зонах – слухова, у центрально-тім’яних зонах – тактильна, температурна, смакова, а також одержана від рецепторів опорно-рухової системи. У сенсорній корі розміщуються проекції всіх нейронів-рецепторів будь-якого виду чутливості – для кожного з них є відповідний нейрон сенсорної зони кори. Так в потиличну зону кори спроектовані всі рецептори сітківки ока, а в центрально-тім’яні зони – усі нейрони-рецептори шкіри.

Між сенсорними зонами розташована асоціативна зона кори, де створюються цілісні образи об’єктів навколишнього світу. У ній розміщуються зони сенсорної пам’яті. Перед центральною борозною знаходиться моторна (рухова) зона кори, відповідальна за складні цілеспрямовані рухи. У лобовій частці кори є також центри, пов’язані з психічними процесами (плануванням, програмуванням поведінки, мисленням тощо).

Навколо мозолистого тіла розміщується лімбічна кора (лат. лімбус – край), до якої примикають скупчення підкоркових ядер. Лімбічна кора і скупчення підкоркових ядер (окремі ядра таламуса, гіпоталамус, гіпокамп тощо) утворюють лімбічну систему (мал. 56.3). Це функціональне об’єднання структур мозку відповідає за наші емоції й потреби, за виникнення відчуттів задоволення – незадоволення, за харчові, статеві, захисні рефлекси, регулює рівень уваги, сприйняття, відтворення емоційно значущої інформації. Центром лімбічної системи є гіпокамп, який бере участь у процесах запам’ятовування й навчання.

Особливістю функціонування кори великих півкуль є її асиметричність. Так, доторкнувшись до лівої руки, ми спочатку спричиняємо збудження у відповідній зоні правої півкулі кори. Проте завдяки зв’язкам між півкулями через мить таке ж збудження виникає і в зоні лівої півкулі. Ці явища властиві й системі управління рухами: встановлено, що м’яз, який розміщується в правій частині тіла, скоротиться, якщо штучно подразнювати відповідну ділянку в лобовій частці кори зліва. Усе це відбувається завдяки перехрещуванню нервових шляхів на рівні стовбура головного мозку (мал. 56.4).