ГОРИЗОНТ ГРУНТУ

Related posts:

1. ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ – поступове погіршення властивостей грунту, зумовлене зміною умов грунтоутворення внаслідок впливу прир. чинників (напр., наступ лісів чи сухих степів на чорноземи) або госп. діяльності людини (недосконала агротехніка, забруднення тощо), що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури грунту та зниженням його родючості....
2. НЕКРОПОДІУМ Екологія – охорона природи НЕКРОПОДІУМ – скупчення на поверхні грунту рослинних решток, які частково гуміфіковані, пронизані гіфами грибів і заселені специф. фауною. На Н. розвиваються специф. біоценози, які часто мають концентричне розміщення....
3. ЦВІТІННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи “ЦВІТІННЯ” ГРУНТУ – інтенсивне розмноження грунт, водоростей на поверхні й у верхньому шарі грунту в періоди підвищеної вологості. Виявляється за зміною його забарвлення. Сприяє збагаченню грунту орг. речовинами азоту, утвореними в результаті азотфіксації деякими видами синьо-зелених водоростей....
4. ТИП ГРУНТУ Екологія – охорона природи ТИП ГРУНТУ – основна таксономічна категорія ген. грунт, класифікацій. Характерні ознаки Т. г. виявляються в морф, особливостях грунт, профілю, хім. та мінералогічному складі, біол. та фіз. властивостях грунту. Найпоширеніші т. з. зональні Т. г. (підзолисті, чорноземні, сірі лісові та ін.), які утворюють цілі грунт, зони....
5. АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ БІОЛОГІЧНА – інтенсивність процесів життєдіяльності у грунті. Визначається заг. кількістю мікроорганізмів в 1 г грунту або кількістю СО2, яка виділяється з 1 г грунту за одиницю часу (дихання грунту)....
6. СТИГЛІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТИГЛІСТЬ ГРУНТУ – стан грунту, який дає можливість для с.-г. обробітку його (фіз. С. г.) або коли в ньому створюються всі умови для посіву чи висаджування культ, рослин (біол. С. г.)....
7. ВИСНАЖЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ГРУНТУ – зниження родючості грунту через неправильні агротехніку, сівозміну та ін....
8. ГІПСУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ГІПСУВАННЯ ГРУНТУ – варіант хім. меліорації грунту, який передбачає внесення в грунт гіпсу з метою витіснення увібраного грунтом натрію кальцієм. Г. г. поліпшує фіз.-хім. властивості засолених грунтів....
9. ГОРИЗОНТ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ – 1) лінія позірного перетину небесної півсфери і земної поверхні (видимий Г.); 2) велике коло небесної півсфери, площина якого перпендикулярна до вертикальної лінії на Місці спостереження (справжній Г.); 3) Г. води – рівень води в річках, озерах, морях; 4) (геол.) сукупність відкладів, що включає одновікові породи різного складу, іноді з […]...
10. ПРОФІЛЬ ГРУНТОВИЙ Екологія – охорона природи ПРОФІЛЬ ГРУНТОВИЙ – сукупність генетично поєднаних горизонтів грунту, що закономірно змінюються з глибиною залягання, на які розчленовується материнська порода в процесі грунтоутворення. Розрізняють П. г. гомогенний, що відповідає сучасним умовам грунтоутворення, та гетерогенний, що має горизонти, успадковані від попередніх стадій грунтоутворення. Напр., розрізняють горизонти: А0 – ліс. підстилка; А1 – перегнійно-акумулятивний, […]...
11. СТРУКТУРНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРНІСТЬ ГРУНТУ – властивість грунту утворювати грудочки певної форми і розміру залежно від типу грунтів....
12. ГОРИЗОНТ ГУМУСНИЙ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ГУМУСНИЙ – найродючіший горизонт грунту, верхня частина грунтового профілю, де нагромаджується гумус....
13. БОНІТЕТ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БОНІТЕТ ГРУНТУ – властивості грунту та рівень врожайності вирощуваних на ньому культур як сумарний показник родючості. Виділяється за природними зонами та відповідними регіонами....
14. ОБРОБІТОК ГРУНТУ КОНТУРНИЙ Екологія – охорона природи ОБРОБІТОК ГРУНТУ КОНТУРНИЙ – протиерозійний агротехн. захід, що забезпечує обробіток грунту схилів або пагорбів по горизонталі....
15. ЕРОЗІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ЕРОЗІЯ ГРУНТУ – процес руйнування верхнього, найродючішого шару грунту і підгрунтя талими та дощовими водами (Е. г. водна) або вітром (Е. г. вітрова). Крім цього, розрізняють Е. г. антроп., яка спричинюється нерац. госп. діяльністю людини; Е. г. іригаційну, яка зумовлюється неправильним зрошенням; Е. г. лінійну – розмивання грунту, материнських і підстилаючих […]...
16. ВИЛУЖЕННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВИЛУЖЕННЯ ГРУНТУ – процес вимивання з верхніх шарів грунту в нижні шари або підгрунтя розчинних мін. сполук, що відбувається під впливом низхідного руху атм. опадів або грунтового розчину. В. г. посилюється в разі зрошування....
17. УЩІЛЬНЕННЯ ГРУНТУ (В ЗЕМЛЕРОБСТВІ) Екологія – охорона природи УЩІЛЬНЕННЯ ГРУНТУ (В ЗЕМЛЕРОБСТВІ) – небажане трамбування грунту важкою с.-г. технікою, що призводить до погіршення його структури, поверхневого заболочування та ін. небажаних явищ, які знижують його родючість....
18. ГОРИЗОНТ БІОГЕОЦЕНОТИЧ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – частина покриву, горизонтально відокремлена і вертикально далі неподільна структурна зона біогеоценозі/, яка характеризується різним відношенням до сонячної енергії, що проникає в цю зону, та різною функц. роллю в біоценозі....
19. ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ – внесення вапняних добрив у грунт з метою нейтралізації його надмірної кислотності, яка шкідлива для багатьох с.-г. культур. В. г. поліпшує фізіол. властивості грунту, збагачує його доступними формами кальцію....
20. БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ – здатність грунту зберігати кислотність (реакцію) середовища практично сталою під дією кислот і лугів. Так, чорноземи мають буферність 5-8 (буферність піску дорівнює 1). Один із важливих показників стабільності ценоекосистем....
21. ОКИСНЮВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ОКИСНЮВАННЯ ГРУНТУ – сукупність процесів, які відбуваються в горизонтах грунту з утрудненим доступом кисню, що зумовлює перехід заліза, мангану, сірки та ін. елементів із сполук з вищим ступенем окиснення в сполуки з нижчим ступенем окиснення....
22. ПРОМИВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ПРОМИВАННЯ ГРУНТУ – фільтрування прісної води крізь поверхневий шар грунту для вилучення з нього водорозчинних солей і тим самим створення сприятливих умов для росту культ, рослин. Надзвичайно водомісткий процес, що потребує втричі більшого витрачання води порівняно із звичайним поливанням....
23. ОБРОБІТОК ГРУНТУ БЕЗВІДВАЛЬНИЙ Екологія – охорона природи ОБРОБІТОК ГРУНТУ БЕЗВІДВАЛЬНИЙ – важливий грунтозахисний агротехн. прийом, який не передбачає перевертання верхньої скиби, а тільки подрібнення....
24. КОНТУРНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ Екологія – охорона природи КОНТУРНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ – див. Обробіток грунту контурний....
25. БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ – див. Активність грунту біологічна....
26. БЕЗВІДВАЛЬНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ Екологія – охорона природи БЕЗВІДВАЛЬНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ – див. Обробіток грунту безвідвальний....
27. ВАЛКУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВАЛКУВАННЯ ГРУНТУ – процес спорудження протиерозійних валів....
28. ПІСКУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ПІСКУВАННЯ ГРУНТУ – фіз. меліорація важких глинистих грунтів внесенням у них піску....
29. ВОЛОГІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВОЛОГІСТЬ ГРУНТУ – величина, що кількісно характеризує водоутримувальну здатність грунту. Залежно від умов утримування вологи розрізняють В. г. польову, загальну, капілярну, повну, граничну польову, максимальну молекулярну, максимальну адсорбційну. Основними з них є найменша, капілярна і повна. Остання формується за умови заповнення грунтових пор водою після стікання надлишкової води і залежить від […]...
30. ФАЦІЯ ГРУНТОВА Екологія – охорона природи ФАЦІЯ ГРУНТОВА – частина грунт.-біоклімат. поясу, грунт, зони чи підзони, що має специф. особливості умов грунтоутворення і власне грунтів у зв’язку з відмінностями в зволоженні та тепловому режимі. У деяких випадках те саме, що грунт, зона чи грунт, провінція....
31. РОДЮЧІСТЬ (ГРУНТУ) Екологія – охорона природи РОДЮЧІСТЬ (ГРУНТУ) – сукупність властивостей грунту, здатних задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, воді, повітрі, біотичному та фіз.-хім. середовищах. Усе це своїм комплексним впливом забезпечує формування врожаю с.-г. культур, а також біол. продуктивність прир. фітоценозів. Розрізняють Р. потенційну (прир.), що визначається прир. запасами в грунті поживних мін. і орг. речовин та […]...
32. ПОРОДА Екологія – охорона природи ПОРОДА – 1) створена за допомогою штучного добору група тварин одного виду, що відрізняється специф. ознаками, які передаються спадково; 2) вид чи рід (їх лісогосп. група) дерев (головні П., супутні П., хвойні П., листяні П. тощо); 3) сукупність видів (сортів) деревно-чагарникових рослин зі спорідненими госп. або біол. ознаками: кістянкові, горіхоподібні, субтропічні […]...
33. КИСЛОТНІСТЬ (ГРУНТУ) Екологія – охорона природи КИСЛОТНІСТЬ (ГРУНТУ) – конц. йонів водню в грунт, розчині (активна, або актуальна, кислотність) і в грунт, вбирному комплексі (потенційна кислотність); один із найважливіших агрохім. показників....
34. ВОЛОГОЗАРЯДЖАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВОЛОГОЗАРЯДЖАННЯ ГРУНТУ – значне одночасне природне або штучне поповнення запасів води у грунті за рахунок осінньо-зимових опадів, талих і паводкових вод, снігозатримання, дощування, лиманного зрошення тощо, які проводяться у до – або після вегетаційний період....
35. СТРУКТУРА ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ГРУНТУ – сукупність елементарних часточок грунту, структ. агрегатів різного розміру й форми, з певними фіз.-хім. та мех. властивостями. Розрізняють безструкт., слабо-структ. та структ. грунти. Наявність С. г. зумовлюється достатнім вмістом у ньому мулу (часточок діаметром менш як 0,001 мм), гумусу, поглиненого кальцію, магнію, а також активною діяльністю мікроорганізмів. Найліпші умови […]...
36. ФІТОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ФІТОЦЕНОЗ, угруповання рослинне – сукупність видів рослин, що склалася історично, яка існує на території з більш-менш однотипними клімат., грунт, та ін. умовами. Характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і зовн. середовищем. Ф. постійно змінюється внаслідок еволюції видів, що становлять Ф., зміни клімату, грунт, та ін. зовн. умов, […]...
37. ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ – горизонтально відокремлена частина біосфери з різко відмінними умовами довкілля....
38. ЛАНДШАФТ ГЕОХІМІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЛАНДШАФТ ГЕОХІМІЧНИЙ – приурочена до певного типу мезорельєфу ділянка поверхні, єдина за складом та кількістю основних хім. елементів грунту, підгрунтя, а також за типом їхньої міграції....
39. “ЗАКОН” СПАДНОЇ (ПРИРОДНОЇ) РОДЮЧОСТІ (ГРУНТУ) Екологія – охорона природи “ЗАКОН” СПАДНОЇ (ПРИРОДНОЇ) РОДЮЧОСТІ (ГРУНТУ) – 1) у зв’язку з постійним збиранням урожаю, порушенням прир. процесів грунтоутворення та постійним вирощуванням монокультури у грунті нагромаджуються токс. речовини, що виділяються рослинами, внаслідок чого на оброблюваних землях постійно знижується прир. родючість грунтів. Цей процес частково компенсується нагромадженням біомаси підземної частини культ, рослин та переважно […]...
40. ГОРИЗОНТ ВОДОНОСНИЙ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ВОДОНОСНИЙ – товща геол. породи, насиченої водою. Може залягати між водотривкими породами або лише підстилатися ними. У першому випадку такий Г. в. називають міжпластовим, у другому – горизонтом грунтових вод....