Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ ІЛЮЗОРНІСТЬ
ІЛЮЗОРНІСТЬ
Культурологічний словник
ІЛЮЗОРНІСТЬ (від лат. illusio – обман, насмішка) – в образотворчому мистецтві – оманливе відчуття вірогідності зображення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ІЛЮЗІОНІЗМ Культурологічний словник ІЛЮЗІОНІЗМ (франц. illusionnisme, від лат. Ulusio – обман, насмішка) – 1) Імітація видимого світу у творах образотворчого мистецтва, створення уявлення реально існуючих предметів і простору. І. з’явився в античному живописі, відігравав помітну роль у мистецтві Відродження; став одним із провідних принципів монументально-декоративного мистецтва бароко (коли в інтер’єрах будівель реальний архітектурний простір зливається з […]...
- ІКОНОГРАФІЯ Культурологічний словник ІКОНОГРАФІЯ (від грец. зображення, образ і пишу, креслю, малюю) – 1) Сукупність зображень будь-якого обличчя (напр., видатної людини) або тих сюжетів, котрі були характерними для певної епохи, напряму в мистецтві та ін. 2) В образотворчому мистецтві І. – суворо встановлена система зображення будь-яких персонажів або сюжетних сцен. Іконографічні сюжети виникли на основі зв’язку […]...
- КУБІЗМ Культурологічний словник КУБІЗМ (франц.) – модерністична течія в образотворчому мистецтві першої чверті ХХ ст., представники якої намагалися звести пластичне рішення художнього образу до комбінацій геометричних тіл або фігур....
- АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР Культурологічний словник АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР (від лат. animal – тварина) – зображення тварин у живописі, скульптурі, графіці, декоративно-ужитковому мистецтві. А. ж. розвивається у світовому мистецтві з часів палеоліту до наших днів....
- НЮАНС Культурологічний словник НЮАНС (франц. nuance – відтінок) – в образотворчому мистецтві – ледь помітний перехід від одного кольорового тону до іншого (в живописі), від однієї світлотіньової градації в іншу (в скульптурі, графіці). Сукупність відтінків, використовується для тоншого моделювання....
- ФРУСТРАЦІЯ Культурологічний словник ФРУСТРАЦІЯ (лат. обман, невдача, марне сподівання) – блокування цілеспрямованої поведінки і пов’язані з ним негативні почуття – досади, гніву, жалю, ненависті, розпачу тощо....
- ВЕСТИБУЛЯРНІ ВІДЧУТТЯ Культурологічний словник ВЕСТИБУЛЯРНІ ВІДЧУТТЯ – відчуття руху і рівноваги. Викликаються рухом рідини в каналах вестибулярного апарату, що є частиною внутрішнього вуха....
- ДЕМАГОГІЯ Культурологічний словник ДЕМАГОГІЯ – вид мовлення, яке розраховане на обман слухачів; брехливі обіцянки, навмисне, свідоме перекручення фактів. У пропаганді Д. часто використовується для завоювання довір’я людей, що некритично мислять....
- КАНОН Культурологічний словник КАНОН (грец. kanon – палиця, переносно – норма, правило, зразок) – 1) У релігійному контексті – установлення щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації, що ведуться від апостолів, Отців церкви або вироблені церковними соборами; церковна традиція як зразок. Має догматичний характер. У християнстві К. називають: а) Символ віри; б) учення Ісуса Христа та апостолів; […]...
- КЛАСИЦИЗМ Культурологічний словник КЛАСИЦИЗМ (від лат. – взірцевий) – один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві ХVII-ХVIII ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке і давньоримське) мистецтво. Напрям у мистецтві, для якого характерні раціоналізм, нормативність творчості, тяжіння до завершених гармонійних форм, до монументальності, ясності і простоти стилю, до врівноваженої композиції, схематизації та ідеалізації....
- НОВАТОРСТВО Культурологічний словник НОВАТОРСТВО (від лат. novator – оновлювач) – вияв ініціативи творення нового у науці, мистецтві, виробництві, управлінні тощо....
- ХУДОЖНЯ МОВА Культурологічний словник ХУДОЖНЯ МОВА – сукупність правил і знакових систем, за допомогою яких твориться й передається інформація у мистецтві....
- ГЕДОНІЯ Культурологічний словник ГЕДОНІЯ (від грец. hedone – насолода) – відчуття піднесення, приємного самопочуття....
- АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ Культурологічний словник АБСОЛЮТНИЙ ПОРІГ – мінімальна інтенсивність фізичного стимулу, що необхідна для виникнення відчуття....
- ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. de… – скасування і persona – особа) – втрата відчуття особистої автентичності, визначеності....
- СЕНСОПАТІЇ Культурологічний словник СЕНСОПАТІЇ (від лат. sensus – відчуття і грец. palhos – біль, страждання) – порушення сприйняття....
- СИМВОЛІЗМ Культурологічний словник СИМВОЛІЗМ (франц.) – напрям у літературі та мистецтві кін. ХІХ ст. Прихильники С. через складний світ ірреального, надприродного, прагнули до утвердження концепції: “мистецтво для мистецтва”....
- СПРИЙНЯТТЯ Культурологічний словник СПРИЙНЯТТЯ – процес прийому та переробки людиною інформації, що надходить у мозок через органи відчуття....
- ЕКСТРАСЕНС Культурологічний словник ЕКСТРАСЕНС (від лат. extra – поза, зовні, крім і sensus – відчуття) – особа, яка має яскраво виявлені парапсихологічні здібності....
- АВТОПОРТРЕТ Культурологічний словник АВТОПОРТРЕТ – портрет художника, виконаний ним самим; різновид жанру портрета. Окремі зразки А. трапляються в античному та середньовічному мистецтві. Як самостійна галузь художньої діяльності утвердився в епоху Відродження. Тоді ж склалися певні різновиди А. Перший відомий А. в українському живописі зображено на підписній іконі “Розп’яття” (1691, В. Липський). Перший А. як самостійний твір […]...
- АРХАЇЗАЦІЯ Культурологічний словник АРХАЇЗАЦІЯ (від грец. archaikos – старовинний, давній) – занепад, перехід до ранніх, застарілих форм, зумовлений суспільно-історичними чинниками. У мистецтві А. буває свідомою, маючи на меті повернення до джерел, пошуки “свіжої” образності....
- ІКОНА Культурологічний словник ІКОНА (від грец. eikon – зображення, образ) – у християнстві (православ’я, католицизм) – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення, якому надають священного характеру. У широкому розумінні – зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, сцен зі Святого Письма. У вузькому значенні – твори мистецтва, що мають культове призначення. Культ І. бере початок від ІІ ст., набув […]...
- АРАБЕСКА, АРАБЕСК Культурологічний словник АРАБЕСКА, АРАБЕСК (франц. arabesque, від італ. arabesco – арабський) – європейська назва орнаменту, що склався в мистецтві мусульманських країн. А. побудована за принципом багаторазового ритмічного повторення однорідних геометричних, рослинних, епіграфічних, інколи фігуративних мотивів....
- КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ Культурологічний словник КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ (від лат. cognitus – пізнавальний, розвідувальний) – пізнавальні процеси людини, включаючи її відчуття, сприйняття, увагу, уяву, пам’ять, мислення, мову....
- РЕАЛІЗМ Культурологічний словник РЕАЛІЗМ (від пізньолат. realis – суттєвий, дійсний) – напрям у літературі та мистецтві, творчий принцип, на основі якого характери і обставини в художніх творах пояснюються із соціально-історичного погляду, під впливом типізації фактів дійсності, тобто відповідно до первинної реальності....
- ПЕРСОНІФІКАЦІЯ Культурологічний словник ПЕРСОНІФІКАЦІЯ (від лат. persona – особа і facere – робити) – часткова ідентифікація себе з іншими, усвідомлення і відчуття власної індивідуальності та унікальності, відкриття особистістю самої себе....
- ВІДБИТОК Культурологічний словник ВІДБИТОК – у графіці зображення на папері або іншій основі, одержане внаслідок контакту з друкарською формою, що вкрита фарбою....
- НЮ Культурологічний словник НЮ (франц. nu – голий) – жанр образотворчого мистецтва, мета якого – зображення оголеного тіла, переважно жіночого. Зародився в епоху Відродження....
- ЕПІТАФІЯ Культурологічний словник ЕПІТАФІЯ (від грец. еpі – над і taphos – могила) – 1) Намогильний напис. 2) Скульптурний чи живописний твір меморіального призначення, що містить портретне зображення померлого....
- ІРРАЦІОНАЛІЗМ Культурологічний словник ІРРАЦІОНАЛІЗМ (лат. irrationalis – несвідомий, нерозумний) – поняття, протилежне раціоналізмові, обстоює обмеженість можливості розуму в процесі пізнання, протиставить йому інтуїцію, віру, інстинкт, відчуття як основні види пізнання....
- КОМПЕТЕНТНІСТЬ Культурологічний словник КОМПЕТЕНТНІСТЬ (від лат. competens – відповідний, здатний) – психосоціальна якість, що означає силу і впевненість, джерелом яких є відчуття власної успішності та корисності. К. сприяє усвідомленню особистістю власної здатності ефективно взаємодіяти з оточенням....
- ЕЙФОРІЯ Культурологічний словник ЕЙФОРІЯ (грец. добре переношу) – стан надмірної веселості, що часто не має об’єктивних передумов; підвищений настрій (відчуття радості, безтурботності). Спостерігається при токсичних ураженнях головного мозку, органічних захворюваннях центральної нервової системи....
- ІЛЮСТРАЦІЯ Культурологічний словник ІЛЮСТРАЦІЯ (від лат. illustratio – висвітлюю, наочно зображую) – зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст....
- МОЗАЇКА Культурологічний словник МОЗАЇКА – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т. д....
- ОФОРТ Культурологічний словник ОФОРТ (від франц. азотна кислота) – різновид гравюри, коли заглиблені елементи зображення отримують шляхом травлення металу кислотами. Досягається досконалий світлотіньовий ефект....
- ЕКСПРЕСІОНІЗМ Культурологічний словник ЕКСПРЕСІОНІЗМ (від франц. expression – вираження) – напрям у європейській літературі і мистецтві в перші десятиліття ХХ ст., який проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини. Суб’єктивно-ідеалістичні концепції вели до хворобливої напруженості емоцій, ірраціональності образів, гротескної деформації зображуваного світу. Е. виразив індивідуалістичний протест проти потворностей цивілізації....
- ХУДОЖНІСТЬ Культурологічний словник ХУДОЖНІСТЬ – це складне поєднання творчих і професійних якостей, які визначають кінцевий результат праці творця в мистецтві. Х пов’язана з творчою свободою, оригінальністю, смаком, почуттям міри автора у висвітленні теми. До художніх належать твори, де у співзвучності з ідеальними нормами та вимогами теорії мистецтв реалізується професійний творчий процес, органічно поєднуються форма і зміст....
- АЛЕГОРІЯ Культурологічний словник АЛЕГОРІЯ (грец. allegoria – іносказання) – художнє втілення явища, а також абстрактної ідеї в конкретному образі (напр. жіноча постать з пов’язкою на очах і терезами в руці – А. правосуддя). За своєю функцією часто наближається до емблеми. Найпоширеніший вид А. – персоніфікація, тобто фігура з одним або кількома атрибутами, що пояснюють її зміст. […]...
- БАРОКО Культурологічний словник БАРОКО (від італ. barocco – вигадливий, химерний) – назва стилю в архітектурі та мистецтві, що характеризується примхливістю форм та декоративною пишністю. Бароко, подібно до Ренесансу, є і назвою цілої культурно-історичної епохи. Як один із провідних художніх стилів кін. XVI – серед. XVIII ст. виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та […]...
- ЛІТЕРА Культурологічний словник ЛІТЕРА (від лат. litera – літера) – 1) Те саме, що буква. 2) Друк. Металевий (при великих розмірах – дерев’яний) брусочок, на верхньому боці якого є обернене рельєфне зображення букви або іншого знака....