ІНАДАПТАЦІЯ

Related posts:

1. ЗОНА АДАПТИВНА Екологія – охорона природи ЗОНА АДАПТИВНА – 1) частина біосфери з певним комплексом фіз.- геогр. та біол. характеристик, що визначають вироблення спец, адаптацій та формування екол. ніш (напр., зона літоральна, зона пустельна); 2) назва умовного багатовимірного простору, що визначається заг. екол. характеристиками окремих великих груп тварин та ін. організмів (напр., 3. а. акул, гризунів, птахів)....
2. ОЛІГОФАГІЯ Екологія – охорона природи ОЛІГОФАГІЯ – живлення тваринних організмів лише небагатьма видами поживи (напр., певними видами насіння Рослин, деякими трав’янистими рослинами, комахами). Олігофаги поширені в тропічних лісах та відносно рідко – в помірних і високих широтах (деякі членистоногі, молюски, комахоїдні, рибоїдні птахи, травоїдні, ссавці)....
3. ІНГІБІТОРИ Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу роль у пристосуванні організмів до умов життя. І. використовують для вивчення дії ферментів, встановлення природи їхніх функц. груп і ролі в […]...
4. ЗАКОН КОНСТАНТНОСТІ Екологія – охорона природи ЗАКОН КОНСТАНТНОСТІ (В. І. ВЕРНАДСЬКОГО) – кількість живої речовини біосфери (для даного геол. періоду) є константою. 3. к. тісно пов’язаний із законом внутр. дин. рівноваги і є його кількісним вираженням у масштабах біосфери Землі загалом. Згідно із 3. к., будь-яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів біосфери неминуче спричинить […]...
5. КОЧІВЛЯ Екологія – охорона природи КОЧІВЛЯ – 1) короткотермінове відносно недалеке переміщення організмів з однієї місцевості в ін. К. може бути сезонною, періодичною, випадковою, без повернення або з поверненням у початковий пункт (напр., К. синиць, галок, ворон та ін. зимуючих птахів у Європі). Іноді К. називають масове Виселення організмів типу міграції видів у разі їх масового […]...
6. МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА – процес, що відбувається за участю живих організмів, тоді як поза ними – абіогенна. Розрізняють два типи М. х. е. б., перший з яких здійснюється мікроорганізмами, а другий – багатоклітинними організмами. У колообігу речовин жива речовина виконує ряд біогенних функцій: газову, концентраційну, окисно-відновну та біохімічну. Газова здійснюється […]...
7. НЕКРОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи НЕКРОЦЕНОЗ – скупчення на одній ділянці решток відмерлих організмів незалежно від причин, часу й місця загибелі окремих особин. Напр., знесення водою в одне місце решток організмів (комах, молюсків, кісток наземних хребетних), які загинули не в один час і в різних місцях....
8. ОРГАНІЗМИ ЕВРИТЕРМНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕВРИТЕРМНІ, еври – термобіонти – види гомойотермних та пойкілотермних організмів, які здатні витримувати коливання т-ри в широких межах (лишайники, комахи, молюски, риби, ссавці тощо)....
9. ХОРОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХОРОЛОГІЯ – розділ біогеографії, що вивчає закономірності просторового розміщення організмів та їх угруповань. Розподіляється на фітохорологію і зоохорологію. Об’єктами вивчення X. є конкретні види або роди груп організмів, які вивчаються....
10. ЕПІФІТОТІЯ Екологія – охорона природи ЕПІФІТОТІЯ – масове поширення хвороби рослин, викликане грибами, бактеріями, вірусами (напр., фітофторою на картоплі)....
11. МЕТАТЕРМІЗМ Екологія – охорона природи МЕТАТЕРМІЗМ, мегатермізм – властивість організмів потребувати для свого розвитку порівняно високих т-р, напр. тропічні рослини....
12. НАНОРЕЛЬЄФ Екологія – охорона природи НАНОРЕЛЬЄФ, карликовий рельєф – найдрібніші, як правило, біогенні форми рельєфу земної поверхні (напр., кротові та байбакові купини, орні борозни, пристовбурні підвищення, канави). Незважаючи на незначні розміри по вертикалі, Н. чинить істотний вплив на початок і швидкість вегетації рослин, просторове поширення грунтової фауни....
13. ГЕОКАРПІЯ Екологія – охорона природи ГЕОКАРПІЯ – спосіб поширення плодів рослин, коли зав’язь після запліднення заглиблюється в грунт, де й розвивається плід (напр., арахіс)....
14. АРИФМОМОРФОЗ Екологія – охорона природи АРИФМОМОРФОЗ – тип еволюц. перетворень організмів, що полягає у зміні кількості однорідних органів, напр, числа променів у плавцях деяких риб....
15. БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Екологія – охорона природи БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ – виділення на Землі природних районів на підставі особливостей і закономірностей поширення організмів. У закономірностях поширення рослин і тварин є певні відміни, зумовлені неоднаковими способами їх розселення, різним впливом на них чинників довкілля тощо. Окремі групи рослин і тварин можуть відрізнятися ще часом виникнення і шляхами еволюції, що також […]...
16. ІДІОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи ІДІОАДАПТАЦІЯ – виникнення в процесі еволюції організмів окремих, пристосованих у будові і функціях органів, корисних за певних умов середовища, без підвищення заг. рівня організації. У тварин прикладом І. є захисне забарвлення – пристосування, не пов’язане з підвищенням рівня організації. У рослин пристосування плодів і насіння до поширення, листків – до зменшення […]...
17. ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ДИНАМІЧНА – розділ екології, що вивчає відносини організмів та їхніх груп (популяцій) з середовищем проживання в динамічно-еволюц. плані (динекологія)....
18. МУТУАЛІЗМ Екологія – охорона природи МУТУАЛІЗМ – форма симбіозу, за якої кожен з організмів, що живуть разом (напр. рак-самітник і актинія), приносить іншому приблизно однакову користь....
19. ДЕТРИТОФАГ Екологія – охорона природи ДЕТРИТОФАГ – водяний організм, що харчується детритом, тобто орг. мулом та рештками організмів у водному середовищі. Д. є, напр., деякі багатощетинкові черви, двостулкові молюски....
20. ЗОНАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ЗОНАЛЬНІСТЬ – відображення в процесах поширення та взаємодії компонентів, що утворюють середовище (в т. ч. дальнього, напр., перенесення орг. речовини з поверхневих шарів океану в його глибини, і навпаки), широтного (переважно) розподілу сонячної енергії на земній поверхні, а також характеру взаємозв’язку літосфери, гідросфери та атмосфери (напр., формування зон Світового океану). 3. […]...
21. ВИМИРАННЯ Екологія – охорона природи ВИМИРАННЯ – теор. кінцева доля кожного біол. виду; явище часткового чи повного зникнення окремих видів, груп рослин і тварин або цілих флор і фаун з певної території або акваторії, що має місце в процесі розвитку живої природи протягом біол. історії Землі. Так, зокрема, в історії Землі відомі “Великі вимирання”, першим з […]...
22. БІОТРОФІЯ Екологія – охорона природи БІОТРОФІЯ – живлення організмів біомасою інших живих організмів, одна з форм біотичних взаємовідносин. Розрізняють такі форми Б., як хижацтво, паразитизм і мутуалізм, властиві як фітофагам, так і зоофагам....
23. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТВАРИННОГО СВІТУ НА ЗЕМЛІ Біологія – універсальний довідник ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ ТИП ХОРДОВІ ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТВАРИННОГО СВІТУ НА ЗЕМЛІ Розвиток тваринного світу від одноклітинних до багатоклітинних. Більшість учених вважає, що першими тваринами на Землі були стародавні найпростіші, з яких виникли сучасні типи одноклітинних. Найскладнішу будову з нині живучих одноклітинних мають багатоядерні та колоніальні джгутикові. Зі стародавніх колоніальних джгутикових […]...
24. СКРУБЕР Екологія – охорона природи СКРУБЕР – циліндричний апарат, де пром. газ (напр., доменний) очищають від небажаних домішок (напр., пилу) рідиною (переважно водою), що контактує з ним....
25. ПОПУЛЯЦІЯ, ВІКОВА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ВІКОВА СТРУКТУРА – співвідношення різних вікових груп організмів у будь-якій популяції....
26. УМОВИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ Екологія – охорона природи УМОВИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ – граничні (мінім, чи макс.) умови, явно жорсткі для існування організмів. У. е. визначають межі толерантності виду до екол. чинників, напр. до крайніх значень т-ри, вологості, солоності тощо....
27. ФОРМА РОСТУ Екологія – охорона природи ФОРМА РОСТУ – підрозділ життєвої форми рослин, який виділяють за морф, ознаками. Напр., Ф. р. дерев – дерев’янисті ліани, сланкі форми дерев, пальмоподібні тощо....
28. БРУНЬКУВАННЯ Екологія – охорона природи БРУНЬКУВАННЯ – один із способів нестатевого (вегетативного) розмноження рослин і тварин (деякі бактерії, сумчасті гриби, мохи, кишковопорожнинні). У деяких тварин Б. залишається незавершеним, і утворюються колони....
29. БІОМ Екологія – охорона природи БІОМ – сукупність різних груп організмів та середовище їх проживання у певній ландшафтно-геогр. зоні....
30. ЯКІСТЬ ВОДИ ПРИРОДНОЇ ВОДОЙМИ Екологія – охорона природи ЯКІСТЬ ВОДИ ПРИРОДНОЇ ВОДОЙМИ – комплекс показників води, які зумовлюють її придатність для існування рослин і тварин. Дослідження індикаторних організмів у біоценозі водойми дає змогу оцінити її стан і придатність для різних видів водокористування, напр., як джерела питної води, для розведення риби, зрошення тощо. Водойми (озера) поділяють за вмістом у їхніх […]...
31. АЕРОТАКСИС Екологія – охорона природи АЕРОТАКСИС – переміщення мікроорганізмів або рухливих клітин багатоклітинних організмів (напр., зооспор) до джерела кисню або від нього. У першому випадку виявляється позитивний А., властивий аеробам, у другому – негативний А., характерний для анаеробів. А. – окремий випадок хемотаксису....
32. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
33. ПЛАНУВАННЯ Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ – 1) розміщення будь-яких об’єктів відповідно до поставленої мети (напр., міське П.); 2) вирівнювання поверхні (напр., обводнених ділянок з метою створення умов рівномірного зволоження)....
34. ФІТОМАСА Екологія – охорона природи ФІТОМАСА – сумарна маса рослинних організмів, окремих рослин або їхніх груп у будь-якому природному угрупованні....
35. СТАНЦІЯ Екологія – охорона природи СТАНЦІЯ – 1) пункт зупинки сухопутного транспорту, а також сукупність споруд і пристроїв на цьому пункті; 2) підприємство або установа спец, призначення (напр., електр. С.); 3) косм. літальний апарат (напр., авт. міжпланетна С.)....
36. ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ – відношення живих організмів до світла. Серед рослин розрізняють світлолюбні (геліофіти); тіневитривалі (умбропатієнти); затінкові (сціофіти); які не потребують світла (напр., багато грибів і бактерій). Тваринам також властива Г. у тій чи іншій мірі....
37. АНАБОЛІЯ Екологія – охорона природи АНАБОЛІЯ – тип філембріогенезу, зміна ознак дорослих організмів внаслідок виникнення нових стадій наприкінці періоду формотворення. На пізніх стадіях розвитку організмів звичайно виникають зміни у будові скелета хребетних, диференціюванні м’язів, розподілі кровоносних судин. Напр., зрощення хрящів і кісток у дорослих хребетних, у предків яких вони були відокремлені. Термін “А.” запровадив у 1912 […]...
38. АЛОМОРФОЗ Екологія – охорона природи АЛОМОРФОЗ – перетворення організмів, пов’язане зі зміною середовища, коли одні взаємозв’язки з середовищем замінюються на ін., біологічно рівноцінні. Для А. характерне пристосування організму до зміненого середовища без зміни рівня заг. організації організму. Так, пристосування китоподібних до життя у водному середовищі спричинило появу у них окремих пристосовних ознак (напр., ластів) за збереження […]...
39. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
40. ЗАКОН СУБ’ЄКТИВНОЇ ЯКІСНОЇ ОЦІНКИ ПОДРАЗНИКА Екологія – охорона природи ЗАКОН СУБ’ЄКТИВНОЇ ЯКІСНОЇ ОЦІНКИ ПОДРАЗНИКА (Е. ВЕБЕРА – Г. ФЕХНЕРА) – чим сильніший подразник, тим важче суб’єктивно оцінити його кількісно. Чим чутливіше пристосування, що сприймає подразнення, тим нижчий поріг, за яким наступає насичення та перестають розрізнятися “відтінки” подразника. Чим контрастніший фон, тим легше уловлюється подразнення (напр., слабке джерело світла видно тільки […]...