Культурологічний словник
КАМІНЬ – символ буття, означає міць і гармонійне примирення із самим собою; символ єдності й сили; у християнстві – один із символів Ісуса Христа; у фольклорі, літературі – символ непорушності, твердості, водночас жорстокості, суму, душевного болю і відчаю; основи світу; Місяця. Твердість, надійність каменю споконвіку вражала людей. Саме із цього матеріалу вони робили надійні знаряддя праці, а тому – обожествляли його. У стародавніх переказах їх називали “кістками землі”. При ударі каменю об камінь
з’являлися “чудо-іскри” (вогонь), які теж стали предметом культу. Довговічність, сакралізація каміння спричинили і те, що більшість ідолів були зроблені саме з твердих порід каменю. Обожненню цих мінералів сприяли і метеорити, що падали з неба, їх називали у слов’ян – язичників “перуновими” чи “громовими” стрілами і використовували з лікувальною метою. “Особливою силою, – пише З. С. Болтарович (Народна медицина українців. – К, 1990. – 168 с.), – наділяла народна уява камені незвичайних форм, великі, з заглибленнями на поверхні. В народній уяві східних слов’ян такі заглиблення часто
асоціювалися з слідами ніг Богородиці, а вода, яка збиралася у них під час дощу, вважалася цілющою… Таким каменям приносилися жертви у вигляді полотна, частин одягу, грошей та ін. Біля них відправлялися молебні”. У Росії ще в XIX ст. існував звичай класти в домовину померлого камінь. Вислів “побити камінням”, як вважає А. Голан, походить від звичаю карати злочинця у країнах Стародавнього Сходу саме камінням. Це символізувало принесення жертви богу землі через його атрибут – камінь. Відомий також “філософський камінь”, що символізує в алхімії “поєднання протилежностей”, є символом “Всього”. Християнська символіка часто персоніфікує Ісуса Христа саме через камінь (“Кам’яна твердиня”, “Камінь живий”, “Духовний камінь” тощо). Біблійний вислів “камінь спотикання” означає перешкоду, на яку наражаються в якійсь справі. Інший вислів “каменю на камені не лишити” вживається в значенні “знищити, зруйнувати вщент”. В українських колядках камінь символізує основу Всесвіту, Місяць. К. Сосенко згадує про звичай класти на Святвечір під стіл камінь (на Гуцульщині) і кадило. На його думку, “цей святочний камінь є символом місяця; тут додам, що є він, мабуть, також наглядною фігурою каменя, на якім світ зродився й розвився, та посереднім об’єктом культу Бога…” (Сосенко К. Різдво-Коляда. – 251 с.). У фольклорі, літературі камінь символізує також душевні муки (камінь на душі, на серці), самовідданих борців за щасливе майбутнє (“каменярі” І. Франка).
Loading...