КАРСТ

Related posts:

1. ІНФІЛЬТРАЦІЯ Екологія – охорона природи ІНФІЛЬТРАЦІЯ – просочування атм. і поверхневих вод у грунт, материнську породу по капілярних і субкапілярних порах, ін. порожнинах до рівня підземних вод. Вимірюється кількістю опадів з вирахуванням випаровування та поверхневих стоків....
2. ГІДРОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГІДРОЛОГІЯ – наука, що вивчає природні води (океани, моря, річки, озера, водосховища, болота, скупчення вологи у вигляді снігу, льодовиків, грунтових і підземних вод), явища і процеси, які відбуваються в них. Розрізняють Г. моря, Г. суходолу, гідрогеологію, гляціологію....
3. ІНФЛЮАЦІЯ Екологія – охорона природи ІНФЛЮАЦІЯ – проникнення поверхневих вод у товщу земної кори крізь шпари або карстові канали. І. слід відрізняти від інфільтрації, коли просочування відбувається суцільним фронтом....
4. ДЕПРЕСІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД Екологія – охорона природи ДЕПРЕСІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД – зниження вільної або напірної площі поверхні підземних вод до рівня прир. (балки, долини) або штучного (свердловини, криниці, дренажні канави, гір. виробки тощо) дренажу....
5. РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА Екологія – охорона природи РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА – обмеження госп. діяльності, часткова охорона прир. комплексу, яка забезпечує збереження об’єкта (напр., популяції), групи об’єктів або ландшафту загалом. Характерною ознакою Р. з. незалежно від суворості охорони є її спрямованість на збереження або посилений розвиток одного з компонентів, що утворюють середовище, або одного з об’єктів прир. комплексу....
6. ЛІСИСТІСТЬ ОПТИМАЛЬНА Екологія – охорона природи ЛІСИСТІСТЬ ОПТИМАЛЬНА – лісистість, яка зберігає прир. екол. рівновагу в даній місцевості або підтримує відносно сталий стан одного з компонентів довкілля, напр. гідрол. режим....
7. ГІДРОГРАФІЯ Екологія – охорона природи ГІДРОГРАФІЯ – розділ гідрології, що вивчає й описує водні об’єкти (річки, озера тощо), їхнє положення, походження, розміри, режим, зв’язки з ін. елементами геогр. середовища....
8. ЗОНАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ЗОНАЛЬНІСТЬ – відображення в процесах поширення та взаємодії компонентів, що утворюють середовище (в т. ч. дальнього, напр., перенесення орг. речовини з поверхневих шарів океану в його глибини, і навпаки), широтного (переважно) розподілу сонячної енергії на земній поверхні, а також характеру взаємозв’язку літосфери, гідросфери та атмосфери (напр., формування зон Світового океану). 3. […]...
9. ЗАБРУДНЕННЯ КАТАСТРОФІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ КАТАСТРОФІЧНЕ – прир. (напр., продукти виверження вулкану) або антроп. забруднення, що призводить до вкрай несприятливих умов у певних сферах госп-ва, шкідливо впливає на здоров’я людей і довкілля....
10. ЗАБРУДНИК Екологія – охорона природи ЗАБРУДНИК, полютант – 1) речовина, що забруднює. Будь-який (прир. чи антроп.) фіз. або інформ. агент, хім. речовина, біол. вид (в основному мікроорганізми), які потрапляють у навколишнє середовище чи виникають у ньому в кількостях, що перевищують звичайний їх вміст, граничні прир. коливання чи середній прир. фон у певний час; 2) ті самі […]...
11. ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ – процес формування лісу прир. шляхом на обезлісених, напр. зруйнованих пром. розробками, територіях. З метою Л. п. часто залишають насіннєві дерева для прир. засівання вільних площ....
12. ЗОНА ВОДООХОРОННА Екологія – охорона природи ЗОНА ВОДООХОРОННА – територія, виділена з метою охорони підземних або поверхневих вод від забруднення. У 3. в. звичайно-заборонена чи обмежена госп. діяльність, проводяться лісовідновні роботи....
13. ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни прир. умов і прир. ресурсів у процесі госп. діяльності людини. Розрізняють П. п. напрямлене (напр., створення антроп. ландшафтів, меліорація території) та не напрямлене (непередбачене). Напрямлене П. п. може бути спрямоване на госп. освоєння, поліпшення чи відновлення корисних властивостей прир.-терит. комплексів....
14. РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ – об’єкти і явища прир. та антроп. походження, які використовуються з метою організації оздоровлення, відпочинку й туризму. Розрізняють Р. р. прир. (прир.-терит. комплекси, їх компоненти та окремі властивості) і культ.- істор. (різні пам’ятки історії, архітектури, археології, мистецтва, природи тощо)....
15. ЧИННИКИ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА Екологія – охорона природи ЧИННИКИ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА – будь-який прир., прир.-ант – роп. та соц. чинник, що помітно впливає на будь-які сторони виробничої і невиробничої діяльності людей....
16. ДЖЕРЕЛО ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД Екологія – охорона природи ДЖЕРЕЛО ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД – об’єкти природи, природні або штучні процеси та явища, що викликають забруднення поверхневих водойм. Основними Д. з. п. в. є не очищені або погано очищені води стічні, поверхнево-активні речовини, пестициди, що надходять у водойми з дощовими й талими водами тощо....
17. ЗЕМЛЕТРУС АНТРОПОГЕННИЙ Екологія – охорона природи ЗЕМЛЕТРУС АНТРОПОГЕННИЙ, землетрус техногенний – землетрус, що виникає внаслідок Локальної зміни тиску на земну кору (напр., у разі заповнення водосховища або висихання великої водойми), відкачування підземних вод або ін. впливів на літосферу, зокрема підземних випробовувань ядерної зброї. Причиною сейсмічних явищ можуть стати також гірничодобувні роботи (м. Калуш, 1987)....
18. ВИСНАЖЕННЯ ВОД Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ВОД – зменшення мінім, допустимого стоку поверхневих або скорочення запасів підземних вод. В. в. відбувається за рахунок забруднення рік, морів та океанів, а також у результаті посиленого споживання води для задоволення пром. та госп. потреб....
19. СИСТЕМА ПРИРОДНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ПРИРОДНА – система, що складається з прир. структур і утворів, які на вищих рівнях організації згруповуються у функц., екол. компоненти. Напр., прир. системи вищих рівнів організації – популяція, сину – зія, консорція, біоценоз, біом, біосфера....
20. УБІКВІТЕТ Екологія – охорона природи УБІКВІТЕТ – повсюдно поширений прир. ресурс, напр. повітря....
21. ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ Екологія – охорона природи ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ – пам’ятка культури (іноді навіть місто, як напр., місто Котор у Югославії) або унікальна за властивостями прир. територія (прир. пам’ятка, яку слід відрізняти від пам’ятки природи), внесені до міжнар. Списку (пам’яток) всесвітньої спадщини (ЮНЕСКО). Як правило, є (особливо) охоронною прир. територією над. значення (Софія Київська, Києво-Печерська лавра, центральна […]...
22. МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК Екологія – охорона природи МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК – група особливо охоронних культ, об’єктів серед природи та в межах населених пунктів. Включає істор.-архіт. та прир. М.-з. (напр., Києво-Печерська лавра), меморіально-прир. М.-з., суто архіт. М.-з. в середині міст або спец, створені (Музей у Пирогові, що під Києвом)....
23. ЗАКОН РІВНОЗНАЧНОСТІ ВСІХ УМОВ ЖИТТЯ Екологія – охорона природи ЗАКОН РІВНОЗНАЧНОСТІ ВСІХ УМОВ ЖИТТЯ – всі прир. умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівноцінну роль. Зміст 3. р. в. у. ж. цілком очевидний, однак він нерідко ігнорується під час планування природокористування. Напр., у разі застосування важких с.-г. машин тривалий час не враховувалася їхня дія на структуру та гідрол. режим грунту, […]...
24. ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА Екологія – охорона природи ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА – прир., прир.-антроп. або суто антроп. (у т. ч. екон., соц. тощо) явище, що стосується всього світу. Приклади: ядерна загроза, екол. криза, глобальне потепління, епідемія СНІДу та ін. До П. г. наближуються широковідомі регіональні проблеми, що охоплюють великі частини біосфери, напр., забруднення середовища, у т. ч. кислотні дощі....
25. ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ Екологія – охорона природи ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ – 1) терит. – збереження прир. екосистем на частині території з таким розрахунком, щоб спеціально виділені ділянки підтримували баланс, що існував раніше чи бажаний, між компонентами, які утворюють середовище; здійснюється за допомогою системи прир. (особливо) охоронних територій; 2) компонентне – штучне додавання якогось компонента, що утворює середовище, при […]...
26. ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД – надходження в підземні води антроп. забрудників з поверхні землі, звалищ, підземного захоронення відходів та ін. джерел. Нині процес 3. п. в. надзвичайно поширений, особливо у США та Зх. Європі. Забруднюються не тільки підземні води верхніх горизонтів (вода колодязів, неглибоких свердловин), а й артезіанські води глибших шарів землі. […]...
27. НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ Екологія – охорона природи НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ – здатність прир. системи типу біогеоценозу практично безкінечно функціонувати (у межах неминучих прир. флуктуацій) без різких змін структури і функції. Напр., Н. п. с. ліс. типу забезпечує збереження і діяльне функціонування лісу, у разі втрати властивості надійності ліс змінюється на пн. тундрою, на пд. – луками, степом або […]...
28. ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНАА Екологія – охорона природи ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНА – комплекс споруд, закладів, технол. систем тощо, які забезпечують умови збереження середовища життя людини (напр., очисні споруди, комунальне господарство, сфера обслуговування, дренаж, дамби, система моніторингу), а також прир. територій (заповідники, заказники, нац. і прир. парки, зелені зони, пам’ятники природи), які охороняються законом....
29. ЗАТОН Екологія – охорона природи ЗАТОН – 1) довга непроточна затока річки, утворена з прорваної чи напіввідгородженої від нового русла стариці, колишньої протоки або відокремлена від основного русла водостоку косою; 2) прир. або штучно захищена від льодоходу і течії ділянка судноплавної річки, призначена для відстоювання або ремонту суден....
30. ГАЛОБІОНТ(И) Екологія – охорона природи ГАЛОБІОНТ(И) – організми, які населяють солоні озера. Напр., зелена водорість дуналієла, рачок артемія тощо....
31. ФЕНОЛИ Екологія – охорона природи ФЕНОЛИ – орг. сполуки аром, ряду, у яких гідроксильна група (- ОН) безпосередньо сполучена з бензольним ядром. Розрізняють Ф. одноатомні (напр., фенол), двохатомні (гідрохінон, пірокатехін та ін.), багатоатомні (напр., пірогалол). У воді розчиняються лише найпростіші Ф. Використовуються як дезінфікуючі, антисептичні засоби, антиоксиданти. Ф. – важлива сировина у виробництві препаратів, пестицидів тощо. […]...
32. ЗАБРУДНЕННЯ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ – 1) привнесення або утвор. у середовищі звичайно не характерних для нього фіз., хім., інформ. чи біол. агентів; перевищення в досліджуваний період часу прир. середньо-багаторічного рівня (у межах його граничних коливань) конц. перелічених агентів у середовищі, що нерідко призводить до негативних наслідків; 2) збільшення конц. фіз., хім., інформ. та біол. […]...
33. ФІТОПЛАНКТОН Екологія – охорона природи ФІТОПЛАНКТОН, рослинний планктон – сукупність рослин, що вільно плавають у товщі води. Розвивається у всіх прир. водоймах, крім підземних. У річках і озерах Ф. поширений на глибині до 20-40 м, у морях – до 50-100 м. Розрізняють Ф. мор., солонуватоводний і прісноводний (річковий, озерний, ставковий і болотяний)....
34. ЗАХВОРЮВАННЯ ЕНДЕМІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАХВОРЮВАННЯ ЕНДЕМІЧНЕ – захворювання, що спостерігається у людей протягом тривалого часу на певній обмеженій території і зумовлене прир. та соц. умовами. 3. е. може бути пов’язане зі стійкими прир. осередками інфекц. захворювань, тобто бути прир.-осередковим захворюванням (напр., чума), а також мати неінфекційну природу: ендемічне воло (в разі нестачі йоду у питній […]...
35. ЗАКОНИ ЮРИДИЧНІ (ПРАВОВІ) У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ Екологія – охорона природи ЗАКОНИ ЮРИДИЧНІ (ПРАВОВІ) У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ – зібрання основних юридичних норм, що регулюють користування будь-якими прир. ресурсами (атмосфери, надр, лісів, тваринного світу та ін.) у межах держави. На основі цих законів відповідні відомства створюють підзаконні акти (напр., правила полювання, правила ведення бурових робіт тощо), в яких установлюються конкретні вимоги щодо користування прир. […]...
36. ПРИНЦИП СУКЦЕСІЙНОГО ЗАМІЩЕННЯ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП СУКЦЕСІЙНОГО ЗАМІЩЕННЯ – біотичні угруповання формують закономірний ряд екосистем, що веде до найстійкішої за даних умов прир. системи – клімаксової в прир. умовах та (чи) вузлової за природно-антроп. режиму. П. с. з. – наслідок системогенетичного закону, але зміни можуть бути абсолютно оригінальними в разі заселення нових площ, що раніше не […]...
37. СИСТЕМА ГЕОТЕХНІЧНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ГЕОТЕХНІЧНА – сукупність прир. об’єктів і техн. споруд, які перебувають у тісному взаємозв’язку (напр., іригаційна система)....
38. МІСЦЕВІСТЬ Екологія – охорона природи МІСЦЕВІСТЬ – 1) найбільша морф, частина ландшафту (1, 2)- група урочищ, що утворює окремі великі форми рельєфу (долини, вододіли, гір. цирки тощо) або ділянки ландшафту з різним співвідношенням площ однотипних урочищ (напр., борових та болотних у тайзі). М. у цьому розумінні – таксон прир.-терит. поділу: прир. комплекс, влаштований складніше, ніж урочище, […]...
39. ІНГІБІТОРИ Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу роль у пристосуванні організмів до умов життя. І. використовують для вивчення дії ферментів, встановлення природи їхніх функц. груп і ролі в […]...
40. ЛІТОРАЛЬ Екологія – охорона природи ЛІТОРАЛЬ, зона літоральна – 1) прибережна частина мор. дна, розміщена між рівнем води в найнижчий відплив і рівнем води в найвищий приплив. Характеризується постійним, більшим чи меншим, рухом води, мінливою т-рою, добрим освітленням, буянням водоростей; 2) берегова зона водойми (озера), де можуть рости вищі водяні рослини....