КОАКЦІЇ

Related posts:

1. ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ, онкологічна екологія – розділ мед. екології, що досліджує взаємовідносини організмів між собою та з навколишнім середовищем, які можуть спричинити утворення злоякісних новоутворень. Розрізняють вірусний, хім., радіац. та ін. види біол., хім. та фіз. канцерогенезу....
2. БІОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ – ритмічні повторення біол. явищ в угрупованнях організмів (популяціях, біоценозах), що є пристосуванням до цикл, змін умов їхнього існування....
3. БІОТИЧНІ УМОВИ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи БІОТИЧНІ УМОВИ СЕРЕДОВИЩА – див. Умови середовища біотичні....
4. АЛЬГОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АЛЬГОЛОГІЯ – розділ ботаніки, що вивчає водорості, їх поширення, видовий склад, будову, роль у біоценозах та використання в нар. госп-ві....
5. УМОВИ СЕРЕДОВИЩА БІОТИЧНІ Екологія – охорона природи УМОВИ СЕРЕДОВИЩА БІОТИЧНІ – жива природа, що оточує організм чи ін. об’єкт і так чи інакше впливає на нього....
6. БІОТРОФІЯ Екологія – охорона природи БІОТРОФІЯ – живлення організмів біомасою інших живих організмів, одна з форм біотичних взаємовідносин. Розрізняють такі форми Б., як хижацтво, паразитизм і мутуалізм, властиві як фітофагам, так і зоофагам....
7. ВІДНОВЛЕННЯ Екологія – охорона природи ВІДНОВЛЕННЯ – повне або часткове самовідновлення живих чи біокосних об’єктів унаслідок перебігу природних процесів і (або) з допомогою людини. Безперервний процес В. ценопопуляцій у біоценозах забезпечується розмноженням....
8. БЕНТОС Екологія – охорона природи БЕНТОС – сукупність організмів, що населяють дно водойм. Розрізняють фітобентос і зообентос....
9. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
10. РИТМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи РИТМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМІВ – циклічні коливання життєдіяльності організмів, пов’язані з циклічними ритмами в зовнішньому середовищі. Розрізняють добову ритміку, зумовлену зміною дня і ночі, річну ритміку, пов’язану з циклами сонячної активності....
11. МУТУАЛІСТИ Екологія – охорона природи МУТУАЛІСТИ – організми, у яких встановилися взаємовідносини типу мутуалізму....
12. БІОСТРОМА Екологія – охорона природи БІОСТРОМА – шар живої речовини, за В. І. Вернадським, – “плівка життя”, найдієвіший горизонт біосфери, де зосереджена основна маса живих організмів і відбувається найактивніша взаємодія між усіма екол. компонентами. Б. поділяється на екосистеми різних рангів. Потужність Б. значно поступається потужності всієї біосфери, на суходолі вона не перевищує 50-60 м....
13. СИНОЙКІЯ Екологія – охорона природи СИНОЙКІЯ, синейкія – один із видів взаємовідносин організмів в угрупованнях, що об’єднує їх безпосередні взаємозв’язки без передавання речовини й енергії. До внутрішньо-популяційної С. належать зростання коренів, стовбурів і гілок, зміщення особин під впливом фіз. тиску сусідніх, взаємовідносини ліан і рослини-опори, епіфітів та їх носіїв, тварин – поселенців на рослинах і рослин […]...
14. БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ Екологія – охорона природи БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ – сукупність процесів, які спричинюють вибіркове знищення або запобігають розмноженню менш пристосованих до навколишнього середовища організмів, внаслідок чого зберігаються більш пристосовані (природний добір). Включає всі внутрішньовидові та міжвидові відносини, а також взаємовідносини організмів з абіотичними чинниками, їх передумовами є гетерогенність особин у будь-якій популяції, зумовлена їхньою мінливістю. Поняття […]...
15. ПРОДУКЦІЯ ПЕРВИННА Екологія – охорона природи ПРОДУКЦІЯ ПЕРВИННА – маса органічної речовини, яка утворюється в процесі життєдіяльності автотрофних організмів – зелених рослин та хемосинтетиків. Розрізняють П. п. валову та П. п. чисту....
16. ПОПУЛЯЦІЯ, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА – тип і характер розміщення особин даної популяції на території, яку вона займає. Розрізняють розподіл організмів рівномірний і нерівномірний, поодинокий і груповий тощо....
17. ВЗАЄМОДІЯ ЧИННИКІВ Екологія – охорона природи ВЗАЄМОДІЯ ЧИННИКІВ – одна з характерних особливостей екол. чинників. Чинники природного середовища, об’єднані в складні комплекси, пов’язані між собою так, що зміна одного з них спричинює зміну ін. Так, зміна освітлення викликає зміну т-ри повітря, його вологості тощо. Грунтові умови великою мірою визначаються кліматом (грунтове повітря, грунтова вологість, т-ра грунту, мікробіол. […]...
18. ПОПУЛЯЦІЯ, СТАТЕВА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, СТАТЕВА СТРУКТУРА – співвідношення особин різної статі в популяціях роздільностатевих організмів. Розрізняють первинну структуру – в момент запліднення, коли генетично визначається стать організму; вторинну – співвідношення новонароджених організмів різної статі; третинну структуру – співвідношення статевозрілих організмів різної статі. Частіше під статевою структурою популяції розуміють її третинну структуру....
19. АЕРОБІОС Екологія – охорона природи АЕРОБІОС – сукупність аеро-біонтів – організмів, що мешкають на суходолі, тобто наземних організмів....
20. ПІДВИД Екологія – охорона природи ПІДВИД – 1) організмів – геогр. раса, геогр. популяція – частина виду, що в процесі еволюції набула під впливом клімат, або інших чинників середовища стійких особливостей, які відрізняють їх від сусідніх частин виду (особини різних П. можуть схрещуватися в природі); 2) грунтів – таксономічна відмінність у грунт, покриві. П. грунтів розрізняють […]...
21. ПАТОГЕННІСТЬ Екологія – охорона природи ПАТОГЕННІСТЬ – здатність живих організмів (як правило, мікроорганізмів) спричинювати захворювання ін. організмів....
22. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМІВ – вплив організмів один на одного. Розрізняють дві групи взаємозв’язків: синойкія – В. о., які не супроводжуються переданням речовини та енергії; алелогонія – В. о., які супроводжуються переданням речовини та енергії від одного організму до ін....
23. ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ – наука про взаємовідносини мікроорганізмів і середовища їх існування. Е. м. вивчає розвиток і функціонування окремих видів мікроорганізмів та їхніх угруповань (мікробоценозів) у прир. середовищі, де вони є структ. одиницею кожного прир. біоценозу, в основному як редуцентний ланцюг. У дорослих мікробоценозах існують різні типи взаємовідносин: від симбіозу і метабіозу […]...
24. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ – 1) зміна щільності видового складу (чисельності організмів-1); 2) коливання заг. чисельності організмів у межах систематичної категорії або території (чисельність організмів-2, 3)....
25. ВАГІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ВАГІЛЬНІСТЬ, рухливість – природжена здатність дорослих організмів або організмів, що перебувають на личинкових етапах розвитку, активно переміщуватись у просторі....
26. ОПТИМУМ Екологія – охорона природи ОПТИМУМ – найсприятливіші умови для життєдіяльності організму або перебігу фізіол. процесу чи біохім. реакції. В екології О. існування організмів відображує особливості умов у місцях їхнього проживання. Залежно від того, який чинник найсприятливіший, розрізняють види тепло-, холодо-, волого – та сухолюбні тощо. Чинник, сила вияву якого нижча або вища за О., обмежує […]...
27. ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
28. ПРАВИЛО ВЗАЄМОПРИСТОСОВАНОСТІ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВЗАЄМОПРИСТОСОВАНОСТІ – види в біоценозі пристосовані один до одного настільки, що їхнє угруповання становить внутр. суперечливе, але єдине та взаємозв’язане системне ціле. У прир. біоценозах, на думку вчених, у природі не існує корисних і шкідливих птахів, корисних і шкідливих комах, там усе служить одне одному і взаємно пристосоване....
29. БІОМ Екологія – охорона природи БІОМ – сукупність різних груп організмів та середовище їх проживання у певній ландшафтно-геогр. зоні....
30. ПЛАНКТОН Екологія – охорона природи ПЛАНКТОН, біосестон – сукупність організмів (водоростей, найпростіших, деяких ракоподібних, молюсків тощо), які пасивно плавають у товщі води і не здатні до самостійного пересування на значні відстані. Розрізняють фітопланктон та зоопланктон, озерний П. – лімнопланктон та річковий П. – потамопланктон....
31. АНАЛІЗ УГРУПОВАННЯ Екологія – охорона природи АНАЛІЗ УГРУПОВАННЯ – сукупність операцій, метод дослідження угруповання. Розрізняють якісний і кільк. аналіз угруповання. Якісний аналіз – це визначення систематичної належності окремих організмів певного угруповання, кільк. – визначення кількості або біомаси організмів в одиниці простору в межах угруповання....
32. ПОПУЛЯЦІЯ, ВІКОВА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ВІКОВА СТРУКТУРА – співвідношення різних вікових груп організмів у будь-якій популяції....
33. ПРИРОДНІ УМОВИ Екологія – охорона природи ПРИРОДНІ УМОВИ – сукупність чинників, сил, організмів, предметів і явищ, особливості навколишнього природного середовища, що мають суттєве значення для життя організмів....
34. НЕКРОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи НЕКРОЦЕНОЗ – скупчення на одній ділянці решток відмерлих організмів незалежно від причин, часу й місця загибелі окремих особин. Напр., знесення водою в одне місце решток організмів (комах, молюсків, кісток наземних хребетних), які загинули не в один час і в різних місцях....
35. ТРОФІЧНИЙ РІВЕНЬ Екологія – охорона природи ТРОФІЧНИЙ РІВЕНЬ – сукупність організмів, об’єднаних типом живлення. Перший Т. р. займають продуценти – рослини, другий – рослиноїдні тварини, третій – хижаки, що живуть за рахунок рослиноїдних організмів, четвертий – організми, що споживають хижаків третього рівня. Деякі організми можуть знаходитись на різних Т. р....
36. СТЕНОТЕРМНІСТЬ Екологія – охорона природи СТЕНОТЕРМНІСТЬ – здатність організмів існувати лише при сталій або маломінливій т-рі середовища. С. Найбільш виражена у водяних та грунт, організмів, а також у мешканців печер....
37. СТРАТЕГІЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи СТРАТЕГІЯ РОСЛИН – сукупність пристосувань, які забезпечують виду можливість існування спільно з ін. організмами та займати певне положення у відповідних біоценозах. Л. Г. Раменський (1935, 1938) виділив три ценобіотичні типи рослин (віоленти, патієнти, експлеренти), які можна розглядати як три основні напрями в С. р. Типи С. р. можуть змінюватися залежно від […]...
38. ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ – відношення живих організмів до світла. Серед рослин розрізняють світлолюбні (геліофіти); тіневитривалі (умбропатієнти); затінкові (сціофіти); які не потребують світла (напр., багато грибів і бактерій). Тваринам також властива Г. у тій чи іншій мірі....
39. ПОТРЕБА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ПОТРЕБА ЕКОЛОГІЧНА – заг. сума вимог організму, популяції чи виду до прир. середовища існування, яке включає всі компоненти, що утворюють середовище, живлення, взаємовідносини з іншими організмами того самого та ін. видів тощо....
40. БІОГЕННІ РЕЧОВИНИ Екологія – охорона природи БІОГЕННІ РЕЧОВИНИ – ті, які необхідні для існування живих організмів. Це речовини, що виникли в результаті розкладу решток організмів, але ще не повністю мінералізовані....