КОМУНІКАТИВНИЙ

Related posts:

1. КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ Культурологічний словник КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ (від лат. communico – з’єдную, повідомляю) – риса особистості, яка відображає її здатність до спілкування з іншими людьми....
2. Комунікація Політологічний словник Комунікація (від лат. communico – спілкуюся з кимсь) – спілкування, передача інформації, процес інформування широких мас із використанням технічних засобів, засобів масової комунікації (преси, радіо, телебачення тощо). Зв’язки з громадськістю. Як їх встановлювати і підтримувати. – К., 1998; Словник іншомовних слів. – К., 2000. Ю. Бондар...
3. Комунікативний вимір буття очима філософських антропологів Філософія світ людини Комунікативна природа людського буття Комунікативний вимір буття очима філософських антропологів Важливі характеристики комунікативної сфери людського буття виокремлено у межах філософсько-антропологічного підходу М. Шелером та Г. Буркхардтом. Осмислюючи долю європейської цивілізації та культури, М. Шелер розглядає їх як наскрізь пронизані суперечностями й колізіями: між духом і життям, розсудком і розумом, людиною у її […]...
4. Функції спілкування – ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СПІЛКУВАННЯ ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ Лекція 4 ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СПІЛКУВАННЯ Функції спілкування Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-комунікативний та афективно-комунікативний. Перший із них охоплює все, що є передаванням і прийманням інформації у психологічному розумінні цих слів. Ідеться не лише про […]...
5. ДЕФІЦИТ СПІЛКУВАННЯ Культурологічний словник ДЕФІЦИТ СПІЛКУВАННЯ – недостатність або цілковита втрата контактів людини з навколишнім середовищем, з іншими людьми. Причини Д. с. різні – тяжкі хвороби; замкнутість, відлюдність, некомунікабельність самої людини, брак у неї потреби і смаку до спілкування з іншими. Д. с. негативно впливає на духовний світ людини, позбавляє її радості спілкування з іншими людьми, обмежує, […]...
6. ПИСЬМО Культурологічний словник ПИСЬМО – знакова система закріплення мови. З допомогою П. зміст мови фіксується і передається у просторі і часі. Виділяються ідеографічне, складове, силабічне й алфавітне П. Різновидом П. є також стенографія. П. виконує ряд соціально значущих функцій: інформативну, регулюючу, комунікативну та ін. На основі алфавітного П. в абсолютної більшості народів Землі склалася писемність, що […]...
7. МІЗАНТРО Культурологічний словник МІЗАНТРОП (від грец. misantropos – людиноненависник) – людина, яка уникає спілкування з іншими людьми, ненавидить їх; відлюдок....
8. НАМІР Культурологічний словник НАМІР – рішення людини виконати певну дію і домогтися певного наслідку. Н. пов’язаний з волею, він сам є вольовою установкою для людини. В цьому випадку Н. виступає як певне спонукання, що формується на грунті осмислення людиною мети і завдань, які стоять перед нею. Н. може реалізуватися в конкретних ділах. Показником соціальної активності особи […]...
9. ІМПУЛЬСИВНІСТЬ Культурологічний словник ІМПУЛЬСИВНІСТЬ (від лат. impulsus – удар, поштовх) – схильність людини до надто швидких, недостатньо продуманих, надміру емоційних реакцій на події, що відбуваються навколо. І. часто виступає як риса характеру людини....
10. ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ Культурологічний словник ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ – спосіб стосунків між окремими людьми, соціальними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці точка зору чи позиція сторін, які спілкуються. В. є найважливішим показником соціально-психологічного спілкування і має винятково важливе значення для групової, спільної діяльності людей. Об’єктивною основою В. виступає спільність інтересів, ближніх чи віддалених цілей, […]...
11. ВІДЛУЧЕННЯ Культурологічний словник ВІДЛУЧЕННЯ – релігійне покарання, засіб дисциплінарного впливу на віруючих рішенням вищої церковної інстанції, яке полягає у виключенні порушника з церкви чи релігійної громади. Служить засобом залякування віруючих погрозою неминучого перебування відлученого після смерті у пеклі....
12. ІНТЕРВ’Ю Культурологічний словник ІНТЕРВ’Ю (англ. interview, букв. – зустріч, бесіда) – 1) Жанр публіцистики, розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань. 2) Засіб ділового спілкування. 3) Спосіб отримання інформації при проведенні маркетингових (соціологічних) досліджень....
13. АППЕРЦЕПЦІЯ Культурологічний словник АППЕРЦЕПЦІЯ (нім. Apperzeption) – поняття філософії та психології, що розкриває вплив змісту розумової діяльності людини на сприйняття нею предметів та явищ. Це діяльність суб’єкта, який за допомогою свого розсудку заново конструює предмет пізнання у свідомості. А. виступає як протилежність чуттєвого відображення – перцепції....
14. НАДІЯ Культурологічний словник НАДІЯ – очікування чогось, сподівання. Може мати лише позитивне спрямування. Н. породжує наміри досягти певних успіхів у майбутньому, виступає організуючим фактором діяльності особи. Протилежним Н. є морально-психічний стан безнадійності, коли людина не бачить перспективи, втрачає віру в майбутнє....
15. ОКУЛЬТИЗМ Культурологічний словник ОКУЛЬТИЗМ (від лат. occultus – прихований, таємний) – містичне вчення, що виходить з наявності окультних (надприродних) сил і можливості безпосереднього спілкування з ними. О. є спільною назвою для “таємничих” повчань – магії, спіритизму тощо; виявом релігійно-побутових марновірств. О. грунтується на сліпій вірі у надприродне....
16. БАЗАЛЬНИЙ Культурологічний словник БАЗАЛЬНИЙ (від грец. – основа) – основне наукове поняття. Наукова психологія має ряд Б. понять. У загальній психології – образ, дія, потреба, мотив; у соціальній – особистість, соціальна роль, спілкування тощо. Знання Б. понять належить до теоретичних і методологічних засад науки....
17. САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ Культурологічний словник САМОЗАСПОКОЄНІСТЬ – риса особистості, яка полягає в переоцінці своїх можливостей і досягнень, невмінні і небажанні бачити перспективи, рухатися вперед. С. виникає на грунті некритичної оцінки людиною своїх рис і своєї діяльності, вона шкідлива, бо знижує, паралізує активність, орієнтує на бездіяльність. Ефективним засобом подолання С. є критика і самокритика....
18. НАСОЛОДА Культурологічний словник НАСОЛОДА – психічний стан, що виникає в процесі вдоволення суб’єктом своєї потреби, бажання чи пристрасті до чогось. Велику Н. дістає людина у суспільно корисній праці, під час спілкування з цікавими і приємними людьми, з природою, від сприймання творів мистецтва. В деяких випадках Н. може носити характер афекту, як, наприклад, в азартного гравця, гурмана […]...
19. КУЛЬТУРНА САМОСВІДОМІСТЬ Культурологічний словник КУЛЬТУРНА САМОСВІДОМІСТЬ – виділення людини із світу культури й усвідомлення себе в ній, оцінка себе як особистості. Людина не тотожна своїй життєдіяльності, вона розрізняє себе як діяча і предмети своєї діяльності. У процесі формування К. с. важливу роль відіграє мова, способи діяльності, спільна праця, система знань і спілкування....
20. РАДІСТЬ Культурологічний словник РАДІСТЬ – одна з базальних емоцій (поряд із гнівом і страхом). Р. є психічним станом підвищеної, позитивно забарвленої емоційної піднесеності. Почуття Р. може породжуватися певним видом діяльності – Р. пізнання, Р. праці, Р. творчості, а також спілкуванням з цікавими і приємними людьми – Р. спілкування. Іноді Р. може виявлятися і без достатньої причини […]...
21. АБУЛІЯ Культурологічний словник АБУЛІЯ (від грец. – нерішучість) – термін патопсихології, вживається на означення хворобливого ослаблення або втрати волі. А. виступає як безвольність, незібраність, невміння спрямовувати свої психологічні зусилля в напрямі досягнення мети, нездатність приймати рішення і діяти. Незначні прояви А. можуть переборюватися шляхом тренування, виховання у людини вольових якостей. Сильні прояви А. є симптомом хвороби, […]...
22. КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА – форма культури, що являє собою нагромаджений досвід людства у матеріальному виробництві, в окремих його сферах. Культура праці і виробництва включає в себе як основні соціально-економічну і техніко-технологічну підсистеми, в яких людина виступає суб’єктом праці і виробництва, тобто реалізує у своїй діяльності об’єктивні, що склалися історично, досвід і знання […]...
23. МІФ Культурологічний словник МІФ (від грец. mithos – слово, сказання) – оповідання про богів, героїв, спосіб усвідомлення природних та суспільних явищ, уявлення про природу та історію як наслідок діяльності надприродних сил. М. – історично перша світоглядна форма відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності. Як елемент світоглядної […]...
24. МОВА Культурологічний словник МОВА – основний засіб спілкування і взаємного розуміння в людському суспільстві, сукупність відтворюваних мовними органами загальноприйнятих у межах певного суспільства звукових знаків для предметів, явищ дійсності й відображень їх у процесі вираження думок. М. існує у формі конкретних актів мовлення, у т. ч. й повторюваних усно або механічним способом і фіксованих за допомогою […]...
25. АНТИПАТІЯ Культурологічний словник АНТИПАТІЯ (від грец. – огида) – почуття неприязні, відрази до чогось чи когось. Спостерігається між людьми психологічно несумісними. А. протилежна симпатії, може виникати на грунті непринципових розбіжностей людей (зовнішній вигляд, голос, манери, звички) і принципових розходжень (класових, політичних, світоглядних) або неприйняття морально-психологічних рис тієї чи іншої особи. А. гальмує процес спілкування людей, перешкоджає […]...
26. ЛЮДЯНІСТЬ Культурологічний словник ЛЮДЯНІСТЬ – риса особистості, що виявляється у повазі до людей, гуманності, уболіванні за добробут і культурний розвиток людства. Риси людяності найповніше виявляються у груповій формі буття людей, коли їм доводиться виконувати спільну роботу, вступати у безпосереднє спілкування між собою. Людяність передбачає, крім любові і пошани до інших людей., високий рівень вимогливості. З погляду […]...
27. ПОКЛИКАННЯ Культурологічний словник ПОКЛИКАННЯ – життєве призначення і спрямування людини, що надає доцільності, осмисленості і перспективності її діяльності. Усвідомлення П. передбачає розвинену самосвідомість і культуру самоаналізу: осмислення своїх потреб, формування соціально значущих цілей, визначення конкретних шляхів цілереалізації. Психологічна серцевина П. – головна мета, яка збігається з сенсом життя особи. Світоглядним оформленням П. індивіда є його життєва […]...
28. ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ Культурологічний словник ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ – добро, обов’язок, відповідальність, справедливість, честь і гідність людини, совість. Вони помітно впливають на спільну діяльність людей, на характер і ефективність спілкування. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли рівень духовності у країні, на жаль, загалом падає, Ц. м. нерідко знецінюються. Тому наше суспільство має якомога більше уваги приділяти саме Ц. […]...
29. ТЕЗАУРУС Культурологічний словник ТЕЗАУРУС (від грец. скарб) – сукупність понять з певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумінні – словник для пошуку слів якоїсь мови за їхнім змістом....
30. ГЕРМЕНЕВТИКА Культурологічний словник ГЕРМЕНЕВТИКА (від грец. hermenia – пояснення, тлумачення) – теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів, творів давніх поетів (наприклад, Гомера). У філології епохи Відродження Г. виступає як мистецтво перекладу пам’яток античної культури на мову сучасної культури. Філософська Г., наслідуючи цю традицію, визначає перевагу розуміння над розумом, мови над свідомістю. Тим самим підкреслюється можливість реконструювання […]...