Культурологічний словник ДИВІДЕНД (від лат. dividentum – той, що треба розділити) – частина прибутку акціонерних товариств, яку щороку розподіляють між акціонерами за акціями.
Культурологічний словник КАЗНА (тюрк.) – 1) сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, царів, князів, монастирів. 2) В умовах централізованих держав – сукупність їхніх фінансових ресурсів; те саме, що й фіск.
Культурологічний словник ГОВІННЯ – один з обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов’язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не вживати м’яса, молока, тваринних жирів
Культурологічний словник ВЕЛИКА ПАТРІАРХАЛЬНА СІМ’Я – сімейна громада, що складається з кількох поколінь.
Культурологічний словник САМОКОНТРОЛЬ – у психології один з виявів усвідомлюваної регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред’явленим вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета С. полягає як у
Культурологічний словник АРХЕТИП (грец. початок та зразок) – універсальні образи та символи, які притаманні колективній свідомості і які зумовлюють індивідуальні способи почуттів та мислення щодо конкретних об’єктів або ситуацій.
Культурологічний словник ГОМІЛЕТИКА (від грец. homUeo – спілкуюся з людьми) – розділ богослов’я, присвячений питанням теорії і практики церковного проповідництва. Викладається в духовних навчальних закладах як окрема дисципліна, призначена для підготовки священиків до проповідницької
Культурологічний словник ХРАМОВА АРХІТЕКТУРА – споруди, пов’язані з релігією, з богослужінням, з церквою; та, що належить церкві.
Культурологічний словник ПЮПІТР (франц. pupitre) – пересувна підставка з похилою дошкою для нот або книг.
Культурологічний словник КОСМОС (грец. – букв. порядок) – у філософії – світ як упорядкована універсальна система.