Матеріальна відповідальність працівника – виконання ним обов’язку відшкодувати в установленому законом порядку і розмірі шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. При покладенні М. в. права та законні інтереси працівників гарантуються встановленням відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду і лише в межах і порядку, передбачених законодавством, за умови, якщо така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність обмежується, як правило,
частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. За наявності зазначених підстав та умов М. в. може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності. Не покладається відповідальність за шкоду, що належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані доходи і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності, Працівник, який заподіяв шкоду, має право добровільно відшкодувати її
повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу він може передати для відшкодування заподіяної шкоди рівноцінне майно або відновити пошкоджене. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівник, з вини якого заподіяно шкоду, несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. Відповідно до законодавства України обмежену М. в. несуть: 1) працівники за псування чи знищення з необережності матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. У такому самому розмірі працівники несуть М. в. за шкоду чи знищення з необережності інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих їм підприємством, установою, організацією для користування; 2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники – у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середньою місячного заробітку, якщо шкода заподіяна зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою об ліку та збереження матеріальних цінностей і грошей невжиттям необхідних заходів щодо попередження простоїв, випуску неякісної продукції, розкрадання, знищення чи псування матеріальних цінностей і грошей. Працівники несуть М. в. у повному розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди підприємству, установі, організації, якщо: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135 КЗпП укладено письмовий договір про те, що працівник бере на себе повну М. в. за незабезпечення збереження май на та інших цінностей, переданих йому для збереження чи з іншою метою; майно та інші цінності працівник отримав під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами; шкода заподіяна діями працівника, які мають ознаки злочину і переслідуються в кримінальному порядку; шкода заподіяна працівником у стані сп’яніння; шкода виражена у нестачі, умисному знищенні або умисному пошкодженні матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі заподіяна при виготовленні їх, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, які видані підприємством, установою, організацією працівникові у користування; згідно із законодавством України на працівника покладено повну М. в. за шкоду, що заподіяна підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків; шкоду, заподіяну не при виконанні трудових обов’язків; посадова особа вин на в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (ст. ст. 130-135 КЗпП України).
Loading...