Медико-біологічні та психологічні аспекти алкоголізму
ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник
РОЗДІЛ 6
СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН. ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ РІЗНИХ ФОРМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
6.3. Медико-біологічні та психологічні аспекти алкоголізму
Причини алкоголізму. Алкоголізм – хронічне захворювання, що характеризується патологічною потребою людини в алкоголі і виявляється психічною та фізичною залежністю. Причин, які сприяють розповсюдженню алкоголізму – безліч. У виникненні та проявах алкоголізму в кожної окремої людини неминуче знаходять
Поряд із цим варто
Численними медико-біологічними та соціологічними дослідженнями доведено, що алкоголізм відбивається на усіх сторонах індивідуального й суспільного життя. Під впливом алкоголю людина втрачає почуття відповідальності перед суспільством і державою, чинить правопорушення, завдає шкоди виробництву, знижує продуктивність праці. Алкоголізм призводить до прогулів та інших порушень трудової дисципліни, аварій і загибелі людей. Падіння моральності й добробуту значної частини населення пов’язане саме з алкоголізмом.
Не тільки постійне, але й періодичне вживання спиртних напоїв заподіює велику шкоду здоров’ю, нерідко веде до руйнування сім’ї, згубно відображається на вихованні дітей. За даними ВООЗ, алкоголізм є причиною кожної третьої смерті від серцево-судинних захворювань, хвороб печінки, шлунка, нирок, травматизму, особливо транспортного, самогубств. При одноразовому прийомі значних доз алкоголю може розвинутися гостра алкогольна інтоксикація, що часто закінчується смертю.
Виділяють чотири групи факторів, що сприяють алкоголізації:
1) порушення соціального середовища (неповна сім’я, алкоголізм у сім % негативний психологічний клімат, неправильне сімейне виховання тощо);
2) індивідуальні особливості особистості (спадкова схильність до психічних хвороб, алкоголізм, важкі соматичні хвороби, нейроінфекції в дитячому віці, розумова відсталість);
3) індивідуально-психологічні особливості й нервово-психічні аномалії особистості (невротизація, психопатія, патохарактерологічний розвиток особистості);
4) моральна незрілість особистості (негативне ставлення до навчання, вузьке коло інтересів, відсутність суспільно-політичної активності).
Усі ці фактори порушують “поріг” психосоціальної адаптації людини, підвищуючи його чутливість до патогенних впливів соціального та біологічного значення.
Сприяє росту алкоголізму недостатня санітарно-освітня робота серед дітей і молоді, незадовільна протиалкогольна робота, невміння організовувати своє дозвілля, поблажливе ставлення до алкоголізму та пияцтва значної частини населення.
Вплив алкоголю на організм. Алкоголь належить до числа депресантів.
Основна діюча речовина алкоголю – етиловий спирт, але у напоях містяться й інші сполуки, які впливають на організм.
Приблизно 20 % будь-якого алкогольного напою абсорбується в шлунку, а 80 % – у кишечнику. Потім спирт розноситься кров’ю по всьому організму. Печінка руйнує (окислює) спирт із майже постійною швидкістю: приблизно 0,5 л пива або 0,3 л віскі за голину. Таким чином розпадається майже 90 % алкоголю та утворюється вуглекислий газ і вода, а решта 10 % виводяться через легені або шкіру.
Алкоголь в організмі має такі основні ефекти:
– забезпечує організм енергією (спирт має високу енергетичну цінність, але не містить поживних речовин);
– знижує чутливість центральної нервової системи, сповільнює її роботу і знижує ефективність;
– стимулює утворення сечі, тому велика кількість алкоголю зумовлює зневоднення клітин;
– виводить із ладу печінку, змінюючи активність ферментів її клітин.
Вплив алкоголю на організм людини залежить від кількості спирту, що досягла мозку через його кров. Рівень алкоголю в крові залежить від:
– кількості випитого;
– здатності печінки окислювати алкоголь;
– маси самої людини, тому що кількість крові в організмі пропорційна їй, і чим крупніша людина, тим сильніше кров розбавляє спожитий алкоголь;
– одночасно приймання їжі, тому що споживання алкоголю натщесерце має більш сильний і швидкий ефект, ніж споживання під час або після їжі, яка може зв’язувати його.
Надлишкове споживання алкоголю викликає похмілля й зниження працездатності відразу, а у довгостроковій перспективі призводить до незворотного ушкодження печінки, утрати пам’яті та погіршення психіки, безсоння, уповільнення рефлексів з відповідним зростанням небезпеки нещасних випадків, погіршення розсудливості й емоційного контролю. Хоча стійкість до алкоголю в чоловіків вища, ніж у жінок, чоловіки-алкоголіки піддаються більшому ризику ураження печінки, розвитку багатьох форм раку та порушень імунної системи.
Алкоголізм – хронічне захворювання, що викликане систематичним вживанням спиртних напоїв, характерним для якого є сильний потяг до них, що призводить до психічних чи фізичних розладів. Алкоголізм є найбільш поширеним видом токсикоманій.
Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати систематичним, а доза спожитого алкоголю – надмірною. Це у свою чергу може зумовити цілий комплекс негативних соціально-економічних та медичних наслідків. Найтиповішими серед них є формування алкогольної залежності, далі – виникнення і поглиблення патологічних (хворобливих) змін усіх внутрішніх органів і систем, що спричинює розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму.
Виділяють такі прояви споживання алкоголю.
Побутове пияцтво може вести до алкоголізму тому, що людина починає звертатися до спиртних напоїв заради полегшення стресу (“симптоматичне пияцтво”) або тому, що початкові стадії залежності залишаються непоміченими (“запущене пияцтво”).
Ранній алкоголізм – знайомство з оп’яняючими дозами алкоголю у віці до 16 років. Про підлітковий алкоголізм варто говорити з появою його перших ознак у віці до 18 років. Хлопчики частіше дівчаток уживають основні види спиртних напоїв. Серед міських школярів
Поширено споживання переважно слабких алкогольних напоїв – пива, вина. Учні ж сільських шкіл більш знайомі з міцними спиртними напоями.
Базовий алкоголізм. Людина не може зупинитися, поки не досягне стадії отруєння. Вона підбадьорює себе самовиправданнями та обіцянками, але всі обіцянки й наміри запишаються не виконаними. Людина починає уникати родини й друзів, нехтує колишніми інтересами. роботою, грошима, навіть їжею. Настає фізичне погіршення здоров ‘я і зменшується стійкість до алкоголю.
Хронічний алкоголізм характеризується подальшою моральною деградацією, ірраціональним мисленням, неясними страхами, фантазіями і психопатичною поведінкою – алкогольними психозами. Такої стадії людина може досягти за 5-25 років.
Токсичний ефект алкоголю зумовлений ацетальдегідом, який впливає на зміни білкового, вуглеводневого і жирового обмінів. Алкоголь погіршує насичення легень киснем, знижує опір легеневої тканини хвороботворним мікроорганізмам. Алкоголіки у 4 рази частіше, ніж непитущі, хворіють пневмосклерозом, наслідком чого є підвищення тиску в судинах, а це зумовлює підвищення навантаження на серце, від якого кров надходить до легень. Прихильники спиртного частіше хворіють бронхітами, оскільки в розширених бронхах накопичуються і розмножуються збудники інфекційних захворювань. Інтоксикація алкоголем послаблює імунітет, що знижує опір організму. Помилковою є думка, що алкоголь поліпшує апетит і травлення, адже він подразнює слизову оболонку шлунка і послаблює дію шлункового соку. Особливо негативно діє алкоголь на пустий шлунок, викликаючи хронічне запалення і гастрит. Небезпечними є рекомендації щодо вживання алкоголю як судинорозширюючого засобу або для знеболення при приступах стенокардії, гіпертонічному кризі. Недопустимо вживати спиртні напої і як заспокійливий засіб при різних нервових розладах та безсонні.
Особливо згубно впливає алкоголь на печінку. Як відомо, печінка виділяє жовч, необхідну для перетравлення жирів та знешкодження утворених у кишечнику отрут. Алкоголь, потрапляючи у печінку, зумовлює запалення. У враженої печінки знижуються захисні функції, порушується утворення білків крові – альбумінів і глобулінів, наслідком чого є набрякання і зморщення печінки, її поверхня стає зернистою, жовто-іржавого кольору. З цим пов’язана поява назви захворювання печінки – “цироз”, що у перекладі з грецької означає “іржавий”. Інтенсивне зловживання ним призводить до порушення обмінних процесів, алкогольного психозу і деградації особистості. Невиправданим є використання алкоголю при переохолодженнях.
Значно нижчою, за даними ВООЗ, є смертність людей у країнах, де високо-розвинуте виноградарство, сформувалася культура вживання натуральних вин, яким властивий значно нижчий вміст алкоголю, ніж у горілці, і більший вміст корисних речовин. Із виноградного спирту виготовляють і коньяк.
Результати аналізу основних причин, що зумовлюють вживання алкоголю неповнолітніми, свідчать, що для більшості підлітків це є прагнення до незалежності та самоутвердження, наслідування прикладу старших (у тому числі й батьків), напружена психологічна атмосфера і часті конфлікти в сім’ї.
Вживання алкогольних напоїв і зловживання ними особливо небезпечне в дитячому і підлітковому віці, коли ще не завершилося формування організму, у цей періоду печінці відсутній спеціальний фермент – алкогольдегідрогеназа, який розщеплює етиловий спирт на прості не токсичні сполуки (воду і вуглекислоту). Ось чому вживання дитиною навіть незначної кількості алкоголю може призвести до дуже небезпечних наслідків. В організмі людини, яка вживає алкоголь змолоду, набагато швидше формується алкогольна залежність і токсично уражуються життєво важливі органи і системи.
Формування залежності та характерологічних рис особистості при зловживанні алкоголем. Початок зловживання алкоголем тісно пов’язаний з психологічними особливостями особистості.
Виділяють три стадії його вживання: ознайомлення, експериментування й більш-менш стабільна поведінка відносно алкоголю.
Ознайомлення майже завжди відбувається у молодому віці. Діти бачать, що батьки п’ють зовсім не те, що дають пити їм. Іноді дитина у віці трьох-чотирьох років підходить до столу, на якому стоять склянки з алкоголем, і намагається спробувати їх на смак чи випити останню краплину.
Якщо заборонити дитині це робити, що буде цілком зрозумілим, проте не зовсім відповідним у цьому випадку. Дитина вважатиме, що існує багато чудових і приємних речей, які дозволено робити лише дорослим. Цікавість загострюється – і дитина напевне далі продовжуватиме робити те, чого заборонено. Тому краще в такій ситуації дозволити дитині випити те, що вона хоче. Малій дитині зазвичай не подобається смак алкоголю, і після першого ознайомлення з ним цікавість зникає. Якщо ж трирічна дитина, скуштувавши горілки, хоче спробувати ще, тут уже варто звернутися за консультацією до дитячого психіатра.
Друге ознайомлення з алкоголем відбувається в 10-12 років, Приміром, батьки пропонують скуштувати слабкий алкогольний напій під час якого-небудь свята. Саме тут і розпочинається друга стадія вживання алкоголю – експериментування. Ця фаза займе кілька років і завершиться після досягнення дитиною 16-17-річного віку. Саме в цьому віці підліток стверджується у своєму ставленні до алкоголю:
– що він любить більше – пиво, вино, чистий алкоголь чи всі три види одразу;
– як часто вживатиме алкоголь і коли – вечорами, у вихідні, лише у свята чи на відпочинку;
– де краще випивати – удома, у кав’ярні із друзями;
– скільки він може випити і чого очікує від випивки – задоволення, змоги приєднатися до друзів чи забути свої проблеми і напитися.
На цій стадії експериментування не завжди свідоме, хоча багато підлітків серйозно замислюються над цим і приймають виважені рішення. Виробляється певна лінія поведінки. Результатом цих свідомих рішень є те, що ми називаємо “поведінкою випивки”, згідно з якою споживач відчуває себе комфортно.
З цього моменту розпочинається третя стадія – стабільна, або фіксована поведінка випивки, яка стає частиною стилю життя.
Людині, яка п’є ніколи не пізно “взяти себе в руки.” Але люди по-різному звикають до алкоголю. Ось деякі застереження:
1. Чим молодша людина вживає спиртні напої, тим більша в неї вірогідність захворіти на алкоголізм.
2. Небезпека захворіти на алкоголізм значно більша в людей зі слабкими адаптаційними механізмами.
3. Люди з психопатичним складом особистості хворіють на алкоголізм частіше, ніж урівноважені, які мають витримку.
4. Люди зі спадковою алкогольною обтяженістю стають алкоголіками значно швидше, ніж ті, у яких спадковість необтяжена.
5. При рівних умовах вживання алкоголю в жінок алкоголізм розвивається значно швидше, ніж у чоловіків.
6. Алкоголізм розвивається швидше в осіб, які перенесли травму черепа або нервово-психічне захворювання.
Порушення поведінки вживання алкоголю, виникають під час другої фази – експериментування. З певної причини підлітки не здатні виробити адекватну поведінку. Іноді людина стає на шлях зловживання через звичайне нерозуміння. Наприклад, вважається, що пиво добре тамує спрагу. Втім, кожен добре знає, що після вживання алкоголю, незалежно від його виду, пити хочеться ще більше.
Другий чинник, який може спричинити втрату самоконтролю в процесі експериментування і призвести до зловживання алкоголем, – тиск оточення. Упродовж життя “тиск” оточення (груповий тиск) відіграє значну роль. Цей чинник характерний не лише для підлітків, хоча для цієї групи ризик набагато вищий. Дорослі також потрапляють під соціальний тиск, який змушує їх не лише вживати алкоголь, а й робити багато інших речей, які вони зовсім не збиралися чинити. Наприклад, щось купити лише тому, що саме цю річ уже придбали колеги по роботі.
Для підлітків цей чинник ризику (відчуття несвободи в загальній поведінці як результат соціального тиску) набуває великого значення, тому що для них дуже важливо знати ставлення до себе однолітків. Це пояснює, хоча б частково, гой факт, що дуже багато п’ють у кав’ярнях і барах. Саме тут на підлітків звертають увагу, саме тут їх оцінюють однолітки. Для підлітків груповий тиск стає дуже серйозним у ситуаціях, коли вони мають перейти з однієї соціальної групи до іншої, наприклад, зі школи до вищого навчального закладу, зі школи – на роботу чи в армію. Самоствердження у новій соціальній групі часто досягається кількістю спиртного. Вміння пити прискорює процес інтеграції нового члена до нової соціальної групи. Особливо це стосується чоловіків.
Надмірне споживання алкоголю, що спричиняється тиском оточуючих у момент формування постійної поведінки випивки, може бути припинене дорослішанням. Через надмірний тиск формується не соціальна поведінка випивки, а безтурботне, часто агресивне зловживання алкоголем.
На юнаків під час військової служби впливають інші негативні чинники: нудьга й відсутність перспективи. Саме тоді зловживання алкоголем може міцно закріпитись у свідомості. Коли юнак повертається до “нормального” життя й оточення (наприклад, хороша робота, сім’я), часто потяг до алкоголю зникає. Зловживання змінюється на соціальну поведінку випивки, і коли в майбутньому раптом виникне потреба вдруге зробити цей крок під тиском нового оточення, людина набагато зваженіше поставиться до цього.
12-річні діти вважають, спираючись на розповіді батьків чи інші інформаційні джерела, що вживання алкоголю небезпечне для здоров’я і планують не починати пити взагалі. Втім, уже в 15 років частина з них уже регулярно зловживає спиртним. Зміну поведінки за такий короткий час зіграв тиск оточення.
Як уже зазначалося, тимчасове захоплення алкоголем не призводить до хронічного алкоголізму. Завжди можна припинити пити алкоголю навіть у випадках, коли це набуло форми алкоголізму. Навіть алкоголік у змозі зменшити дози вживання спиртного свідомим зусиллям,
Якщо в нього вистачить сили волі. Надалі за допомогою фахівців-медиків (у наркодиспансері чи спеціалізованій клініці) слід пройти період детоксикації, який важко “перетнути” без сторонньої допомоги.
Чи почне людина знову пити, залежить від деяких чинників. Найважливішим із них є втрата контролю. Маючи намір випити одну-дві склянки, людина, яка мала проблеми з алкоголем, може втратити контроль і знову повернутися до надмірного його вживання.
Уживання підлітками спиртних напоїв має свої особливості. Старші підлітки намагаються бути схожими одне на одного і наслідують батьків. Приклад однолітків впливає на уживання спиртного. Негативні чинники середовища підштовхують підлітка до зловживання опосередковано, змінюючи особистість. Підлітки постійно міняють друзів, не в змозі емоційно зосередитися на однолітках.
Звертає на себе увагу переживання групового мотиву вживання спиртного: “ми зібралися”, “усі п’ють”. Дорослий при небажанні пити легко уникає цього, підліток – навпаки, намагається приєднатися до однолітків, а відмова сприймається ним як кара.
Незрозумілими є деякі мотиви вживання спиртних напоїв. Передусім, “повеселитися”, “розвіятися” – мотив емоційний.
Небезпечною ознакою схильності підлітків до пияцтва вважається велика цікавість до алкогольних тем і таємне вживання спиртних напоїв. Серед перших симптомів захворювання – якісна різниця між пияцтвом підлітків і дорослих (розмиті грані й нестійкі вияви хвороби).
Кількість ужитого спиртного в підлітка визначається не його індивідуальними можливостями, а кількістю, що дістається йому в компанії, яка відповідає місцю в ієрархії поваги, тому коли наливають більше ніж потрібно, він ніколи не відмовиться від такого визнання.
Якщо дитина почала вживати спиртні напої в 15-16 років, то “толерантність” (збільшення дози) швидко зростає, досягаючи порогу “толерантності” дорослої людини. Слід додати, що підлітки не завжди знають свою норму і, на відміну від дорослих, часто її перебільшують. Раннє вживання спиртних напоїв зупиняє, гальмує вияви особистості підлітка, що в майбутньому не компенсується..
Чим раніше підліток почав уживати алкоголь, чим міцніші напої, тим менша тривалість часу до розвитку першого алкогольного психозу. Алкоголізм у підлітковому віці призводить до глибокого зниження інтелекту, ослаблення моральних засад. Спостерігаються зміни характеру у вигляді емоційної холодності, цинічності, грубості, а в багатьох випадках – агресивності. Як характерну рису, слід відзначити нестійкість настрою: скрадливість і улесливість у ситуаціях, що передбачають випивку, змінюються на спалахи гніву та агресії, якщо їй перешкоджають. Підлітки стають неуважними до близьких, до друзів. Що стосується зовнішніх рис поведінки, то для них характерні безцеремонність, розв’язність, хвастощі, а в умовах суворого контролю вони змінюються на пригніченість та безпорадність.
У процесі розвитку алкоголізму порушуються творчі можливості, втрачаються професійні навички, різко знижується пам’ять, мислення, погіршується увага, спостерігається швидкий розвиток втоми, особистість деградує. У результаті цього з’являється фактично нова особистість із якісно новими мотиваціями і потребами, з їх новою внутрішньою організацією.
Таким чином, основна небезпека вживання і зловживання спиртними напоями, особливо в підлітковому віці, полягає у виникненні алкогольної залежності, яка поступово переходить у тяжке захворювання – алкоголізм. Це проявляється у необоротному ураженні центральної нервової системи та всіх органів і систем. Розвиваються психічні зміни, які супроводжуються пригніченістю та злісною дратівливістю. Алкоголік стає байдужим до роботи, сім’ї і дітей, настає зниження вищих емоційних реакцій. Відбуваються стійкі зміни в духовному складі людини, призводить її до деградації фізичної, моральної, духовної, соціальної і, врешті-решт, до загибелі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...