Головна ⇒ 📌Довідник з психології ⇒ Методи психокорекції осіб з девіантними ознаками – ПСИХОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ПЕРЕВИХОВУВАННЯ Й ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Методи психокорекції осіб з девіантними ознаками – ПСИХОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ПЕРЕВИХОВУВАННЯ Й ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник

Розділ 4

5 ПСИХОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ПЕРЕВИХОВУВАННЯ Й ПСИХОКОРЕКЦІЇ

5.5. Методи психокорекції осіб з девіантними ознаками

З існуючих соціально-психологічних методик найширше для психокорекції важковиховуваних дітей і підлітків використовуються індивідуальна раціональна психотерапія й групова не директивна терапія. Допоміжне значення має аутогенне тренування, яке можна використовувати з метою усунення реакцій страху чи невпевненості в собі або надлишкової напруженості

вихованців.

У межах групової терапії підлітків і молоді для аналізу причин дезадаптації зловживання алкоголем або наркотиками, непростої життєвої ситуації, що склалася, в ході організованих дискусій можуть бути використані такі теми: “Мої стосунки з батьками”, “Я і мої друзі”, “Моє ставлення до педагогів”, “Чому людина стає наркоманом”, “Алкоголь і наркотики”, “Кримінальна відповідальність за поширювання наркотиків”, “Що буде зі мною через 10 років”, “Наркозалежність як хвороба”.

Розігрування рольових ситуацій з метою активного моделювання майбутньої поведінки

також вважається ефективним засобом набування необхідних навичок соціально адаптивної поведінки. Умови організації рольової гри досить прості. Кількість учасників гри може бути меншою за число учасників групи. Найпростіше організувати гру з двома – трьома учасниками. Інші члени групи залишаються “глядачами, що співпереживають”. Потім їм пропонується висловлювати свої думки про поведінку “акторів”. Розігруються такі ситуації, як “Співбесіда з класним керівником”, “На прийомі у психолога”, “Зустріч із товаришами”, “Розмова з молодшим братом”. У тих випадках, коли вдається перебороти скутість учасників, їм притаманне емоційне блокуван-ня, виявляється несподівано великий обсяг інформації про делінквенгів, відкрито проявляються їхні щирі емоційні реакції, плани на майбутнє, ставлення до власної життєвої ситуації. На їхній основі керівникові-психологові доцільно разом з іншими учасниками спробувати скласти прогноз для кожного члена групи й обговорити його разом з іншими учасниками.

Корисним засобом соціально-психологічної підтримки осіб з ознаками соціальної дезадаптації є тренінг із вирішення проблем, зорієнтований на передавання молодій людині загальних навичок, які допоможуть їй вирішувати життєві проблеми, що стають на заваді рішенню особистості змінити своє життя.

Тренінг може допомогти людині в такому:

– усвідомити проблему;

– знайти достатню кількість потенційних варіантів вирішення проблеми;

– вибрати найвдаліший до проблеми підхід і розробити відповідний план;

– одержати можливість оцінити ефективність обраного підходу.

В ході тренінгової сесії важливо обговорювати те, як кожен учасник буде вирішувати складні ситуації, що виникають у реальному житті. Складні ситуації можуть стосуватися вживання алкоголю й наркотиків або бути дуже неспецифічними (наприклад, конфлікт у школі, в сім’ї). Складні ситуації можуть виникати в результаті думок або переживань девіанта (наприклад, депресивних думок чи потягу до наркотиків) чи взаємостосунків з іншими. Якщо людина не вміє ефективно вести себе в таких ситуаціях, вони можуть стати проблемою. Люди часто намагаються ігнорувати проблеми або ж відповідати на них найлегшим, імпульсивним шляхом. Але відомо, що тиск невирішеної або погано вирішеної проблеми може стати спусковим механізмом рецидиву проявів відхилень соціальної поведінки.

Важливого значення у доланні й запобіганні кризовим ситуаціям, пов’язаним із соціальною дезадаптацією, набуває формування у молодої людини спеціальних навичок протистояння соціальному тискові. Тренінг навичок відмови від алкоголю, паління й наркотиків – вдалий спосіб набуття таких умінь. Корисним він буде як для занадто сором’язливих, гак і для імпульсивних, реактивних осіб.

Мета тренінгу – навчити учасників відхиляти пропозиції про вживання алкоголю й наркотиків упевненим тоном. Молодь повинна розуміти, що кожен у свій час може потрапити в ситуацію, коли йому запропонують алкоголь або наркотики. Важливо знати, що головне в цій ситуації – упевнено сказати “ні, дякую”, і що існує значна кількість методів, які допомагають сказати “ні”. Ці методи включають у себе мову тіла, тон відмови й, звичайно, тверду відмову від запропонованих наркотиків. Важливо також наголосити, що людина не повинна при відмові почувати себе винною. Відчуття невпевненості, вини чи тривоги з приводу відмови вживати алкоголь або наркотики змушує людей почувати себе ніяково. Зафіксувавши це, “друг”, дилер або інший власник наркотику знов і знов повторює свою пропозицію. Одним із найважливіших моментів “твердої” відмови на рівні “мови тіла” є прямий погляд в очі тому, хто робить пропозицію. Впевненіша атмосфера створюється, якщо підліток стоїть чи сидить випроставшись. Невпевнений тон відмови також дає можливість іншим людям піддати її сумніву. Тому необхідно говорити твердим тоном, який не допускає сумніву. Важливо також знати, що говорити.

При цьому рекомендується таке:

– насамперед сказати “ні”;

– запропонувати альтернативу (інше заняття);

– попросити співрозмовника припинити свої пропозиції;

– змінити тему розмови;

– уникати вибачень і незрозумілих відповідей.

Після пояснення цих принципів учасникам тренінгу надається можливість описати ряд знайомих їм ситуацій, в яких у них були проблеми з відмовою від алкоголю або наркотиків. А далі моделюються ситуації соціального тиску, в яких підлітки “програють” заново свої ролі, використовуючи наведені психологічно грамотні засоби протистояння тискові. Роль “провокатора”, як правило, виконує тренер групи.

Нарешті, у соціальній терапії й профілактиці соціально девіантної поведінки важливо, щоб молода людина усвідомила свої основні права як особистості, які повинні поважати інші люди. Поведінка з недостатнім відстоюванням своїх прав робить людину соціально вразливою, призводить до сильних негативних емоцій і навіть до нервових зривів. А все це, у свою чергу, стає пусковими психологічними механізмами її важковиховуваності.

В умовах індивідуальної або групової психологічно-профілактичної роботи з молоддю необхідно допомагати кожному виробити перелік його прав у міжособистісних стосунках. Цей перелік часто називають “Білль про обстоювання прав”. У загальному вигляді цей білль повинен містити такі положення: право робити помилки; право змінювати чиюсь думку;

Право приймати власні рішення;

Право не приймати рішень з приводу чужих проблем; право критикувати в дружньому й доброзичливому тоні;

Право говорити “ні” без відчуття вини;

Право говорити людям, що ви не розумієте їхньої байдужої позиції;

Право не залежати від визнання вас самих іншими людьми;

Право висловлювати почуття і думки;

Право бути вислуханим іншими людьми; право не погоджуватися з іншими;

Право не вибачатися і не давати пояснень з приводу чиєїсь поведінки;

Право мати різні потреби і бажання та одержувати запити з боку інших людей. Тренінг з обстоювання своїх прав передбачає навчання тому, як не бути “покладеним на лопатки” іншими людьми, як не опинитись у “слабкій” позиції, і, відповідно, одержати більший вибір у житті й контроль над ним. Доведено, що таке соціально-психологічне навчання приводить до підвищення самооцінки й самоповаги людини, до зміцнення її соціального й психологічного здоров’я.