МІКОЗИ
МІКОЗИ – хвороби, викликані паразитичними грибами. Бджоли піддаються М. частіше в сиру й прохолодну погоду, у погано утеплених вуликах і в слабких сім’ях. Гриб, потрапляючи в організм бджоли, стає паразитом, поступово уражає органи дихання, травлення й навіть зовнішні покриви. Трупи бджіл і личинок, що загинули від М., висихають, твердіють і покриваються схожим на повсть нальотом. Зараження зазвичай відбувається через забруднені корм, воду й інші джерела. Деякі гриби можуть одночасно уражати як внутрішні органи, так і зовнішні оболонки.
У
– аспергільоз, де збудник хвороби – гриб. Світло не впливає на ріст гриба. Гине він при нагріванні до 60 °С протягом ЗО хвилин, гине в розчині сулеми (1:1000), 1-2% – вому розчині фенолу, 5% – вому розчині формаліну.
Гриб широко розповсюджений у природі, живе й розмножується на органіці, а також на рослинах, у тому числі тичинках квітів і нектарниках. У вулик він заноситься бджолами з нектаром і пилком, а при підвищеній вологості він чудово розвивається на стільниках, у перзі й у загиблих бджолах.
Найбільше піддаються цьому захворюванню слабкі сім’ї,
Розвивається вона при рясному принесенні бджолами пилку. Заражаються личинки й бджоли, поїдаючи мед і пергу, у яких міститься збудник хвороби. Для розвитку хвороби сприятлива сира й волога погода. Збудник, потрапивши до кишечнику личинки або бджоли, утворює токсин, який викликає швидку смерть хазяїна. Дорослі бджоли гинуть через 2-3 години після зараження. Через кілька годин їхні трупи стають сухими й кам’янистими;
– перицистоз (вапняний розплід), де збудник хвороби – сумчастий гриб. Його спори відрізняються високою живучістю, вони можуть зберігатися в гніздах десятки років. Спори стійкі до впливу сірчистого ангідриду й парів формаліну.
Зараження бджіл відбувається після значних похолодань при вологій погоді. Частіше занедужує трутневий розплід, розташований унизу або на крайніх стільниках. Пізніше уражаються також личинки робочих бджіл.
Джерелом хвороби є хворі й загиблі личинки, мед і перга, де збудник зберігається протягом тривалого часу. Її переносниками є дорослі бджоли, які несприйнятливі до збудника хвороби, – бджоли-злодійки, блукаючі бджоли, а також паразити бджіл. Хвороба може поширюватися при недотриманні пасічником під час робіт необхідних санітарно-профілактичних заходів.
Інфекційна хвороба спочатку уражає трутневі, а потім бджолині й маткові личинки, і призводить їх до загибелі й вапнування;
-меланоз, де збудник хвороби – гриб. Він не має високої стійкості проти дезінфікуючих засобів.
Умови поширення хвороби не вивчені. Спостерігається інфікування бджіл при погіршенні умов утримання, споживанні ними падевого меду, при механічному ушкодженні зовнішніх покривів. Збудник хвороби потрапляє в кишечник бджоли через заражений корм, викликаючи некроз тканин уже через добу після зараження. У матки некрози зазвичай утворюються в яєчниках. Омертвілі тканини утворюють чорні грудочки різної щільності, у яких знаходяться збудники хвороби.
Вік матки не має великого впливу на розвиток хвороби.
Профілактика М. полягає в розміщенні пасік у сухих й добре освітлюваних сонцем місцях, утриманні сильних сімей у стиснутих, добре утеплених вуликах, своєчасному виявленні й ізоляції хворих бджолосімей, зміні неякісних маток, дезінфекції пасічного обладнання й інвентарю. Рекомендується при штучному заплідненні маток використовувати мікрошприци для кожної матки індивідуально, після запліднення інструменти треба продезінфікувати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...