МИШІ Й БОРОТЬБА З НИМИ

МИШІ Й БОРОТЬБА З НИМИ – до мишоподібних гризунів, які завдають величезного збитку пасікам, належать будинкова, польова й лісова М. Ці гризуни зустрічаються повсюдно й харчуються різноманітною їжею. Потрапляючи у вулики, вони можуть жити в них протягом тривалого часу, харчуючись медом, пергою, мертвими, а іноді й живими бджолами. М. сильно руйнують стільники, а бджоли не зносять запаху їхньої сили й екскрементів. Тому ушкоджені М. стільники вони не займають. Посаджені у вулик, у якому жили М., бджоли залишають його.

Основної шкоди М. завдають

узимку, особливо якщо бджіл протягом півроку не оглядають. Потрапивши в зимівника, М. поїдають бджіл, непокоять їх, руйнують стільники, улаштовують у них гнізда, поїдають бджолиний корм.

Хатня М. має тіло завдовжки до 10 см, хвіст 4,5-10 см, колір сірий, черевце світле. Дуже плідна. У північних районах живе в будинках, улітку – поблизу будівель, у південних районах – цілий рік живе поза житлом.

Польова М. має довжину тіла 10-12 см, хвоста – 6-9 см. Спина й боки рудувато-коричневі, уздовж тіла тягнеться чорна смуга, черевце світле, різко відмежоване. Живе в полях, на узліссях і вирубках, біля заплав рік.

Лісова

М. має довжину тіла 7-12 см, хвоста – 8-11 см. Вуха довгі, спрямовані вперед. Забарвлення спини й боків коричнювато-буре, без поздовжньої смуги. Черевце біле, з поступовим переходом до забарвлення спини, на грудях часто буває жовта пляма. Живе в лісах і лісостепах. Харчується насінням, ягодами й комахами. Активна вночі.

М.-крихітка має довжину тіла до 7 см, хвіст дорівнює довжині тіла. Колір від буро-жовтого до жовто-охристого, черевце біле. Живе в лісах, степах, лісостепах, полях. Харчується насінням.

Заходи боротьби. Головною умовою успішної боротьби зі шкідниками є підтримка доброго санітарного стану території пасіки й будівель.

Пасіку вчасно очищають від сміття й відходів. Сотосховища і ємності для зберігання суші роблять недоступними для М. Зібравши кормові відходи з території пасіки, пасічник позбавляє гризунів можливості оселитися на ній надовго й змушує гризунів відправитися на пошуки більш “благополучного” місця перебування. Голодні гризуни також швидше поїдають приманки.

Пасічні приміщення повинні бути насамперед правильно відбудовані, мати фундамент. У бджоляниках підлогу засипають шаром піску. У всіх будівлях склять вікна або оббивають їх металевою сіткою з чарунками менше ніж 1 см2. Наявність щілин неприпустима ніде.

Склади, де зберігаються мед, віск, стільники, штучна вощина, повинні утримуватися в ідеальній чистоті, посуд з медом щільно закриватися. Вулики перед заселенням бджолами ретельно ремонтують, добре зашпаровують щілини. На льотки ставлять металеві загороджувачі, через які можуть проходити тільки бджоли.

Постійно проводять роботи зі знищення М. Існує багато методів боротьби з гризунами, застосовуються: механічний (мишоловки, капкани тощо), біологічний, з використанням природних ворогів М. – кішок, собак, їжаків, хижих птахів тощо, і хімічний – за допомогою отрут. Слід знати, що стандартні отруєні принади для гризунів, які складаються з круп, хлібних крихт, м’ясного й рибного фаршу, не завжди ефективні, але додавання в принаду 10-15 % розтертих стільників, що містять мед і пергу, дуже приваблює М., і вони із задоволенням поїдають її.

Перед встановленням вуликів у зимівників оглядають приміщення на наявність у ньому мишачих нір, зашпаровують їх глиною з битим склом. Підлогу зимівника посипають шаром піску, який засипатиме нори в землі, пророблені М.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: МИШІ Й БОРОТЬБА З НИМИ