Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ Митні платежі

Митні платежі

Зовнішньоекономічна діяльність

6 ОСНОВИ МИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6.5 Митні платежі

Чинним законодавством визначені такі види митних платежів:

1) плата за проведення митних процедур;

2) мито;

3) податок на експорт та імпорт.

Обкладання митом здійснюється на підставі Закону “Про Єдиний митний тариф”.

Мито можна класифікувати за об’єктом обкладання, характером, походженням, способом стягування, типами ставок.

В Україні застосовуються такі види мита за об’єктом обкладання:

–

експортні;

– імпортні;

– транзитні.

Експортним митом обкладаються товари, що вивозяться за межі митної території держави. У більшості розвинутих країн експортних мит не існує. Вони використовуються дуже рідко в основному країнами, що розвиваються, і окремими країнами з перехідною економікою і накладаються в основному на товари традиційного експорту (кава в Бразилії, какао в Гані, нафта в Росії).

Основними функціями експортного тарифу в цих країнах є:

– фіскальна – збирання коштів у бюджет держави для фінансування видаткових статей. В окремих країнах, що розвиваються, за рахунок

експортного тарифу збирається до половини прибутків бюджету;

– балансувальна – застосовується, як правило, у разі існування відповідної різниці в рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари.

Застосування експортного мита як метод вилучення частини доходу експортерів (отриманого на різниці в цінах внутрішнього і світового ринку) виявилося неефективним. У більшості випадків воно призводило до скорочення контрольованого експорту й автоматично вело до зменшення доходів державного бюджету від експортного мита. Тому більшість країн перейшла від оподаткування митами експортованих товарів до оподаткування доходів фірм – експортерів, вилучаючи в такий спосіб понадприбутки від експорту (для цього використовується звичайна податкова система).

Мито на імпорт є одним з найбільш розповсюджених методів обмеження торгівлі і являє собою державний грошовий збір із увезених на митну територію країни товарів. Таким чином, імпортним митом обкладаються товари, що ввозяться на територію України.

Імпортний митний тариф застосовується з метою:

– створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва;

– регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою розвитку однакової та справедливої конкуренції;

– формування раціональної структури споживчого ринку на основі збалансованої пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів;

– збільшення прибуткової частини Державного бюджету України;

– поліпшення стану платіжного балансу держави;

– сприяння структурній перебудові національної економіки України;

– розв’язання торгово-політичних завдань у взаєминах Україні! з іноземними державами, їхніми союзами та групами, у тому числі при проведенні переговорів про приєднання України до ГАТТ і вступі її у Всесвітню торгову організацію.

Реалізації зазначених цілей у певній мері має відповідати структура митного тарифу, яку умовно можна розділити на три рівні ставок мита, що існують нині. Кожен рівень має відповідати стадії обробки продукції – сировина, напівфабрикат і готові вироби. Цей розподіл на рівні також у цілому відповідає основам побудови Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГСОКТ) і Товарним номенклатурам (ТН ЗЕД) багатьох країн світу.

Якщо розглядати структуру за рівнем ставок, то як модель можна взяти структуру, граничний рівень якої тепер найбільш пристосований до економічних умов і проблем пост – СРСР, зокрема:

– сировина і матеріали – 0-5%;

– напівфабрикати і комплектуючі вироби – 5-15%;

– готові вироби – 15-30%.

Імпортний тариф в Україні будується на таких основних положеннях митно-тарифної політики, як:

1) “ескалація митного тарифу” – це підвищення ставок мита в міру ступеня обробки продукції;

2) “ефективний митний тариф” – це встановлення низьких ставок для товарів, необхідних для розвитку виробництва з високою часткою знов створеної вартості;

3) наповнення прибуткової частини Державного бюджету за рахунок встановлення високих ставок мита для товарів з малою еластичністю попиту;

4) відповідно до теореми симетрії Лернера імпортне мито – це податок на експорт, оскільки воно підвищує реальний курс національної валюти і робить експорт менш корисним;

5) здійснення структурної перебудови національної економіки та її розвиток мають призвести до раціоналізації тарифу та поступового зниження ставок імпортного мита в міру підвищення конкурентоздатності внутрішнього виробництва, що, насамперед, відображається на зростанні його експорту. Якщо експорт товару збільшується, то необхідно робити зниження ставок імпортного мита на сировину і комплектуючі, котрі використовуються для його виробництва, а зниження ставок на кінцеву продукцію може бути обумовлене торгово-політичними міркуваннями.

Формування чинного у певний відрізок часу митного тарифу має проводитися з урахуванням реального стану економіки країни. Для цього необхідно враховувати такі фактори: конкурентоздатність вітчизняної продукції, можливості внутрішнього виробництва та термінів освоєння продукції, ступінь дефіцитності товару, рівень його виробничої та соціальної важливості збереження і створення нових робочих місць, можливості залучення іноземних й стимулювання внутрішніх інвестицій та ін. Періодичність корегування чинних на певний момент часу ставок імпортного тарифу визначається на базі динаміки розвитку економіки країни.

Транзитне мито – це мито, що накладається на товари, перевезені транзитом територію цієї країни.

Вони стримують товарні потоки, розглядаються як украй небажані, що порушують нормальне функціонування міжнародних зв’язків, і зараз практично не використовуються.

Мито за способом нарахування можна розділити на:

– адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, оподатковуваних митами;

– специфічне, котре нараховується у встановленому розмірі до одиниці виміру товару (ваги, площі, обсягу і т. д.);

– комбіноване, котре поєднує специфічне й адвалорне мито.

Адвалорне мито аналогічне пропорційному податку на продаж, застосовується найчастіше. Воно підтримує однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються лише доходи бюджету.

Специфічне мито зазвичай накладається на стандартизовані товари. Рівень митного захисту за допомогою специфічного мита сильно залежить від коливання цін на товари. Коли імпортні ціни зростають, рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічного тарифу падає. Але, з іншого боку, під час економічного спаду та падіння імпортних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту національних виробників.

За характером свого походження мито поділяється на:

– автономне мито: вводиться постановою державної влади цієї країни, незалежно від якихось угод з іншими державами;

– конвенційне мито: виробляється в процесі укладання угод або договору з іншою країною і фіксуються в цьому договорі. Не можуть бути змінені впродовж терміну його дії.

Особливі види мита:

Спеціальне мито. Застосовується для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкуруючих товарів; для запобігання недосконалої конкуренції; у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка спеціального мита встановлюється окремо в кожному випадку.

Антидемпінгове мито. Відповідно до правил ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу держава – імпортер може вводити антидемпінгове мито. Однак за правилами його введенню має пройти спеціальне розслідування з метою встановлення самого факту демпінгу.

Демпінг полягає в просуванні товарів на зовнішньому ринку за рахунок зниження експортних цін нижче середнього рівня в приймаючих країнах. Фірми можуть здійснювати демпінг за рахунок власних ресурсів з метою завоювання зовнішніх ринків або за рахунок державних субсидій.

Антидемпінгове мито застосовується у разі виявлення факту демпінгу, тобто імпорту на територію України товарів за ціною, істотно нижче їхньої конкурентної ціни в країні – експортері, якщо такий імпорт завдає шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів; у разі експорту з території України товарів за ціною значно нижче цін інших експортерів подібних конкуруючих товарів, якщо це завдає шкоди загальнодержавним інтересам України.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні експортера і заявленою ціною при його ввезенні на територію України або різниці між ціною об’єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних товарів.

Компенсаційне мито. Застосовується у разі ввезення на територію України товарів, при виробництві або експорті яких використовувалися субсидії, якщо подібний імпорт завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів; у разі експорту з території України товарів, при виробництві або експорті яких використовувалася субсидія, якщо експорт суперечить державним інтересам України. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виділеного розміру субсидії.

Спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мито вводиться після спеціального розслідування, проведеного за заявкою українських або іноземних зацікавлених державних органів.

Особливі види мита мають становити основу механізму захисту внутрішнього ринку. За своєю суттю зазначене мито – це надзвичайні тарифні заходи. Створювані при цьому захисні бар’єри, незважаючи на досить високий розмір, мають бути обмежені в часі.

Інший важливий аспект особливих видів мита – це “вузький характер” впливу. Вони використовуються стосовно імпорту окремих іноземних товарів і окремих іноземних виробників, які застосовують демпінг або субсидії при експорті або виробництві продукції, чи при зростаючій загрозі для українського ринку від масованого імпорту товарів.

Особливі види мита можуть застосовуватися тільки після проведення розслідування й одержання об’єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції завдав або безповоротно загрожує завдати істотний збиток якійсь галузі української економіки. Ці обставини ускладнюють процес введення і використання особливих видів мита.

Існує також сезонне мито – мито, яке встановлюється на окремі товари на термін не більше чотирьох місяців.

Сезонне мито в Україні почали застосовувати після прийняття Закону України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” з 1998 року. Тепер сезонне мито застосовують стосовно деяких видів сільськогосподарської продукції і їх дія поширюється на товари, імпортовані на митну територію України.

Основні положення:

– відносно невелика номенклатура товарів;

– вводяться щорічно в подвійному розмірі до розміру пільгових ставок мита на ввезення;

– термін дії – не менше 60, але не більше 120 послідовних календарних днів впродовж терміну збирання і закладки на збереження аналогічної продукції українського виробництва.

Контрольні запитання

1. Які завдання виконує митна служба України?

2. Вкажіть види митних режимів, у чому полягають їхні особливості?

3. Хто визначає вид митного режиму при переміщенні товарів через митний кордон України?

4. На якій підставі обирається метод визначення митної вартості товару?

5. Що таке декларування?

6. Дайте визначення поняття “митний тариф”.

7. Які існують види мита?