Міжнародне гуманітарне право

Related posts:

1. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО ТА ЙОГО НОРМИ ПРО ЗАХИСТ ЖЕРТВ ВІЙНИ МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО Одним із провідних зобов’язань учасників Женевських конвенцій є ознайомлення особового складу своїх армій, усього населення країни з вимогами міжнародного гуманітарного права (МГП). Саме тому положення МГП включені до навчальних програм військових і циільних навчальних закладів, у т. ч. і шкіл. Жодна війна не може бути вище за міжнародне гуманітарне право. Якоб Келленбергер, […]...
2. Гуманітарне право Політологічний словник Гуманітарне право – норми міжнародного права, пов’язані насамперед із захистом гідності, прав і свобод людини. М. Головатий...
3. Міжнародне економічне право Міжнародне економічне право – галузь міжнародного публічного права, що регулює відносини у сферах власності, використання природних ресурсів, виробництва і розподілу товарів, валютній і фінансовій тощо. Особливістю М. е. п. є виключно факультативний характер його принципів і стандартів (за винятком принципу свободи моря і мінімуму стандарту міжнародного права). Принцип свободи моря і мінімум стандарту міжнародного права […]...
4. Міжнародне повітряне право Міжнародне повітряне право – галузь міжнародного права, яка регулює відносини між суб’єктами міжнародного права щодо використання повітряного простору метою здійснення міжнародних повітряних сполучені, і забезпечення їхньої безпеки. Основними принципами М. п. п. є: поважання повного і виключного суверенне ту держав у повітряному просторі в межах їхньої території, свобода відкритого повітряного простору (що знаходиться за межами […]...
5. Міжнародне морське право Міжнародне морське право – частина міжнародного права, що містить принципи і норми, які встановлюють режим морських просторів і регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права у зв’язку з діяльністю, що здійснюється в Світовому океані. М. м. п. складається із звичаєвого міжнародного права та конвенційного міжнародного права. Основу останнього становлять: Конвенція про територіальне море і прилеглу зону […]...
6. Міжнародне публічне право Міжнародне публічне право – система норм (правил поведінки), які регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права. Основні суб’єкти його – держави та міждержавні організації. Спеціальні (нетрадиційні) суб’єкти – фізичні особи та неурядові організації. Як правовій системі М. п. п. притаманна нормативність – загальний обов’язковий стандарт поведінки суб’єктів. Основою М. п. п. є його імперативні норми, які […]...
7. Міжнародне право Політологічний словник Міжнародне право – це сукупність юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між націями, державами, міжнародними організаціями, специфічними політико – територіальними одиницями у політичній, економічній, культурній та інших галузях суспільного життя. Виникнення М. п. пов’язане з процесом становлення державності. Протягом усієї історії людства це право не тільки розвивалося під впливом постійно змінюваних економічних […]...
8. Міжнародне право навколишнього природного середовища Міжнародне право навколишнього природного середовища – система міжнародних принципів і норм з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Головне призначення М. п. н. п. с.- забезпечити міжнародне співробітництво держав у відповідній галузі. Предметом його є міжнародні екологічні відносини, тобто відносини у сфері взаємодії людства з оточуючим природним довкіллям. Ці відносини стосуються міжнародних […]...
9. Міжнародне правопорушення Міжнародне правопорушення – несправедливий акт суб’єкта міжнародного права або його упущення, що полягає в порушенні міжнародного зобов’язання....
10. Міжнародне кримінальне право Міжнародне кримінальне право – система норм і принципів, які закріплюють основи співробітництва держав у боротьбі із злочинами, суспільна небезпека яких визнана міжнародним правом. Боротьба із злочинністю – одне з найважливіших завдань не тільки внутрішнього, а й міжнародного права, оскільки окремі види злочинів потребують об’єднаних зусиль багатьох держав (особливо в боротьбі з міжнародними злочинними синдикатами, які […]...
11. Женевські конвенції про захист жертв війни (1949) і Додаткові Протоколи до них (1977) Женевські конвенції про захист жертв війни (1949) і Додаткові Протоколи до них (1977) – основоположні багатосторонні угоди у сфері законів і звичаїв війни та міжнародного гуманітарного права, що застосовуються в період збройних конфліктів. Згадані конвенції (а їх чотири) увібрали в себе досвід багатьох країн Європи, в тому числі України, які зазнали небачених в історії людства […]...
12. Право міжнародних договорів Право міжнародних договорів – галузь міжнародного права, норми якого регулюють порядок укладання, дії, зміни, припинення міжнародних договорів. Протягом тривалого часу джерелом цієї галузі був міжнародно-правовий звичай. У 1969 р. на конференції ООН прийнято Віденську конвенцію про право міжнародних договорів, яка значною мірою кодифікувала це право і детально регламентувала всі стадії існування договору: укладення, аутентифікацію, набуття […]...
13. Право індивідуальної петиції Право індивідуальної петиції – право особи, що перебуває під юрисдикцією держави – учасниці певного міжнародного договору у галузі захисту прав людини, на звернення до міжнародного контрольно-імплементаційного органу, визначеного в договорі, із скаргою про порушення цією державою – учасницею гарантованих договором прав людини. Є найефективнішим інструментом міжнародного контролю за виконанням державою її зобов’язань у галузі захисту […]...
14. Захист культурних цінностей в період збройних конфліктів Захист культурних цінностей в період збройних конфліктів – спеціальний вид міжнародно-правового регулювання, що належить до таких понять міжнародного права, як “закони і звичаї війни” та “міжнародне гуманітарне право”. Мета його – прийняття повних взаємоузгоджених обмежень на застосування воюючими сторонами засобів і методів ведення воєнний дій, які зменшують негативні наслідки щодо культурної спадщини народів. Видатна роль […]...
15. Гуманітарна співпраця Політологічний словник Гуманітарна співпраця – сфера міжнародного співробітництва, пов’язана з підтриманням основ цивілізованого існування суспільства. Вона будується на додержанні визнаних міжнародною спільнотою, закріплених у міжнародному гуманітарному праві та національних конституціях норм і стандартів, пов’язаних із захистом прав і свобод людини. Г. с. можна поділити на два види діяльності: 1) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, які спричиняють […]...
16. Делікт міжнародний Делікт міжнародний – порушення суб’єктом міжнародного права договорів, міжнародного звичаєвого права або загальних принципів права. Д. м. є порушенням будь-якого міжнародного зобов’язання, що становить незаконний акт або міжнародне правопорушення (англ. illegal act чи international tort) і як задоволення міжнародного правопорушення (international tort), що включає обов’язок відшкодування збитків....
17. Дипломатичне право Дипломатичне право – галузь міжнародного права, норми якого регулюють порядок встановлення і здійснення офіційних міждержавних відносин, міжнародно-правовий статус органів зовнішніх зносин. Предметом регулювання Д. п. є обмін дипломатичними представництвами, їхній статус та діяльність, функції та діяльність спеціальних місій, комплекс питань, пов’язаних із представництвом держав при міжнародних організаціях, привілеї та імунітети останніх, а також міжнародних службовців […]...
18. Повітряне право Повітряне право – сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з використанням повітряного простору. П. п. України має комплексний характер, оскільки містить норми державного права (встановлюється повний і виключний суверенітет України над її повітряним простором), адміністративного права (встановлюються порядок сертифікації і реєстрації повітряних суден і аеродромів, правила безпеки польотів), цивільного права (регулюється перевезення пасажирів і […]...
19. Право народів (націй) на самовизначення Політологічний словник Право народів (націй) на самовизначення – принцип конституційного та міжнародного права, який означає право народів (націй) визначати форму свого державного існування – в окремій самостійній державі чи у складі іншої держави. Був сформульований у добу Великої французької революції і тоді ототожнювався з принципом народного суверенітету. Зараз на міжнародному рівні зафіксований у Резолюції ГА […]...
20. Право на інформацію Право на інформацію – гарантована можливість вільного одержання, використання, поширення і зберігання будь-яких відомостей, у будь-якій формі і будь-якими засобами. В Україні П. на і. вперше визначено Законом “Про інформацію” 1992 р. (ст. 9). У Загальній Декларації прав людини, прийнятій у 1948 р., П. на і. розглядається як складова частина права кожної людини на свободу […]...