Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Міжпредметні зв’язки та інтегроване навчання

Міжпредметні зв’язки та інтегроване навчання

1.9. Міжпредметні зв’язки та інтегроване навчання

Освіта й виховання сучасної молодої людини, її гармонійний розвиток вимагають органічного поєднання комплексу знань, умінь і навичок, які набуваються в процесі засвоєння шкільних предметів. Реформа освіти в Україні передбачає оволодіння учнями глибокими й міцними знаннями основ наук, засвоєння провідних ідей навчальних дисциплін, вироблення комунікативних умінь і навичок гармонійно розвиненої особистості, громадянина і патріота нашої держави. Ось чому міжпредметні і внутріпредметні

зв’язки у навчальному процесі набувають особливої ваги.

Аналіз шкільного курсу української мови показує, що в ньому закладені значні можливості для реалізації зв’язків з усіма навчальними дисциплінами.

Визначаючи можливі напрями зв’язків української мови та інших предметів з метою стимулювання пізнавальної діяльності школярів, розвитку їхньої комунікативної компетентності, важливо встановити форми і види цих зв’язків, виділити з них ті, що найкраще допоможуть в освіті учнів. Кожний розділ шкільного курсу української мови містить певний міжпредметний матеріал, що сприяє поглибленому

розумінню мовних явищ, розширенню світогляду учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів.

Шкільна програма спрямовує вчителя на таке викладання мови, при якому навчальний процес має сприяти активному зв’язку теоретичних знань і практичних навичок із життям. Міжпредметні зв’язки є саме тим важливим засобом, який допоможе розкрити учням роль рідної мови в опануванні основ наук (математики, фізики, літератури, історії тощо), зрозуміти функціонування її в різних галузях людських знань.

Проблема міжпредметних зв’язків актуальна, їй приділяють увагу вчені-методисти і вчителі. У ряді наукових праць, зокрема, відзначається, що міжпредметні зв’язки формують в учнів світогляд, пізнавальні інтереси, розширюють їх кругозір, сприяють глибокому засвоєнню знань, виробленню мовленнєвих умінь і навичок. Отже, потрібна система роботи з міжпредметних зв’язків під час навчання української мови. Реформа освіти орієнтує вчителя на комплексне розв’язання цієї проблеми.

Міжпредметні зв’язки – це цільові і змістові збіги, що існують між навчальними предметами. Вони відображають у змісті навчальних дисциплін ті діалектичні зв’язки, які об’єктивно діють у природі та суспільстві й пізнаються сучасними науками. Міжпредметні зв’язки виступають як дидактична умова, що сприяє піднесенню рівня науковості й доступності навчання мови, активізації пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості знань, умінь і навичок. Реалізація міжпредметних зв’язків дає змогу економно і водночас інтенсивно використовувати час на уроках. В нутрі предметні зв’язки забезпечують системність у навчанні мови, демонструють ієрархічність її структури й активно впливають на засвоєння мовних одиниць та використання їх у мовленнєвій діяльності.

Мова, відображаючи всі сторони людської діяльності, виражає у формі мовлення зміст усіх навчальних предметів і вимагає встановлення двобічного зв’язку, що й передбачено шкільною програмою. Зв’язки української мови з іншими предметами мають велике значення. Знання міжпредметного матеріалу, опора на нього допомагає вчителям методично правильно організувати роботу над науковою термінологією і домагатися її засвоєння.

Ураховуючи, що шкільна програма виділяє міжпредметні зв’язки як окремий напрям її реалізації, розглянемо цю проблему докладніше.

Для успішної реалізації міжпредметних зв’язків під час навчання української мови необхідно:

1) використовувати методи, які найкраще сприяють оволодінню учнями знань;

2) формувати вміння і павички практично використовувати мовне багатство у будь-якій ситуації, у повсякденному житті;

3) формувати інтелектуальні вміння і навички учнів, розширювати їхню ерудицію;

4) розширювати науковий світогляд школярів, формувати філософське розуміння суті мови як засобу спілкування, пізнання і мислення.

Зв’язки української мови з іншими предметами можуть мати таку структуру:

За контактами з іншими предметами – генетичні (зіставні), функціональні

За змістом – фактичні, понятійні, теоретичні

За метою використання – для доповнення і поглиблення знань про мову; для порівняння споріднених чи відмінних явищ; для розширення ерудиції, введення нового

За часом, формами реалізації на уроці (розповідь, бесіда, самостійні завдання, міжпредметні уроки); у домашній роботі (завдання міжпредметного характеру); у позакласній роботі (міжпредметні гуртки, факультативи, олімпіади, комплексні екскурсії)

Як видно з таблиці, міжпредметні зв’язки конкретизують роботу вчителя, пронизують усі види і форми його діяльності. Вони є органічною частиною всього навчального процесу і забезпечують системність у засвоєнні знань, формуванні мовленнєвих умінь і навичок.

Українська мова вивчається у двох напрямах: засвоєння учнями основ лінгвістичної теорії і вироблення мовленнєвих умінь і навичок. Ці два напрями тісно пов’язані між собою. Визначаючи зв’язки української мови з іншими предметами, треба мати на увазі насамперед ті з них, які допомагають з’ясувати походження та існування різних мовних явищ і фактів, глибше розкрити їх суть та особливості. Такі зв’язки називають генетичними, або зіставними.

Українська мова генетично пов’язана з історією, зокрема з історією України й українського народу, історією культури, з історією будь-якої галузі людських знань. Використання таких зв’язків допомагає з’ясувати походження лексики, фразеології, графіки, багатьох слів, особливості творення слів, варіанти словоформ і словосполучень тощо. Генетичні зв’язки дають словесний матеріал для розкриття закономірностей творення тих чи інших слів, тлумачення їх значень. Варто пам’ятати твердження В. Виноградова, що слово як назва, як вказівка на предмет є річчю культурно історичною. Розкриття значення, походження і навіть уживання того чи іншого слова вимагає використання міжпредметного матеріалу. Так, питання походження української графіки, становлення правопису, формування стилів української мови розкриваються в тісному зв’язку з історією нашої країни, законами розвитку суспільства. Важливим є встановлення генетичного зв’язку української мови з іншими галузями людських знань уже на першому (вступному) уроці в 5 класі, коли з’ясовується значення рідної мови як найважливішого засобу спілкування, ролі мови в житті кожної людини. Саме на цьому уроці діти повинні засвоїти, що мова – продукт народу, засіб формування і вираження думок, засіб спілкування (з’ясовують поняття мова і мовлення). Вона зберігає всі духовні надбання етносу, розвивається і збагачується завдяки його розвитку, через що є його скарбницею. Можна процитувати п’ятикласникам В. Сухомлинського: “Мова, слово – то найтонший різець, здатний доторкнутися до найпотаємніших куточків людського серця… Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури”. Використання генетичних зв’язків допомагає учням глибше засвоїти й інші питання загального мовознавства, включені до програми.

Різновидом генетичного є зіставний зв’язок, який виражається в зіставленні ті порівнянні фактів і явищ української мови з іншими мовами. Зіставлення споріднених і порівняння відмінних мовних явищ у кількох мовах, і насамперед тих трьох (чотирьох), що вивчаються в школах України (рідної, державної та іноземної) допомагають глибше осмислити закони розвитку мови. При зіставленні однакових понять або явищ можна поставити такі запитання:

1. Що спільного й відмінного в графіці української і російської мов? 2. Які звуки вимовляються однаково в українській, російській, англійській (німецькій, французькій) мовах? 3. Чим схожі і чим різняться рід, число, відмінок в українській, російській та виучуваній іноземній мовах? 4. Чому українська, російська, білоруська, польська, болгарська мови близькі, споріднені?

Зіставний зв’язок з іншими мовами можна використовувати під час вивчення різних розділів української мови: лексики, фонетики, словотвору, морфології, синтаксису. Різновидом зіставного зв’язку є зв’язок української мови з уроками художньої культури (співів). Він допомагає учням якісно засвоїти фонетико-інтонаційну, емоційно-експресивну сторони рідної мови, розвивати фонематичний слух, глибше опанувати орфоепічні норми. Зіставні зв’язки дають змогу учням сприймати відомі факти рідної мови на широкому лінгвістичному тлі, забезпечують діалектичне розуміння розвитку мови.

Українська мова контактує з усіма іншими предметами. Ці зв’язки розкривають функції мовних засобів у різних стилях, їх називають функціональними. Найтісніший функціональний зв’язок встановлюється з літературою, оскільки вона органічно пов’язана з мовою. Основою такого зв’язку є вивчення художнього стилю та його ознак, використання зразків цього стилю на уроках української мови, спостереження над мовою художніх творів па уроках літератури.

Навчальна програма з української мови спрямовує на активне здійснення функціональних міжпредметних зв’язків, оскільки особливості наукового стилю найкраще розкривати на текстах з підручників математики, історії, фізики, географії тощо. Використання газетних матеріалів дає змогу глибше ознайомлювати учнів з публіцистичним та офіційно-діловим стилями. Порівнюючи й аналізуючи тексти різних стилів, учні краще засвоюють їх лексичні, морфологічні і граматичні ознаки, особливості структури. Зіставлення різностильових текстів допомагає розкрити частотність мовних одиниць у тому чи іншому стилі, їх стилістичну мотивованість.

Функціональні зв’язки активно встановлюються як при вивченні теоретичного матеріалу, так і під час формування вмінь і навичок. Вони забезпечують функціонально-стилістичне спрямування в навчанні української мови.

Зміст міжпредметних зв’язків залежить від інформаційного критерію, зумовленого змістом навчальних дисциплін. Віті включає в себе наукові факти, поняття, теоретичні відомості, що становлять ту навчальну інформацію, що засвоюється учнями на уроках. Мовні факти є необхідною опорою для формування понять, а мовознавчі поняття є основою для теоретичних висновків та узагальнень. Відповідно до цього розрізняють три види змістових міжпредметних зв’язків: фактичні, понятійні й теоретичні. Ці види зв’язків сприяють поглибленому і розширеному сприйманню учнями фактів української мови (а також інших мов); ефективному формуванню мовознавчих понять; усвідомленому засвоєнню теоретичного матеріал уз однієї чи двох ( трьох) мов.

Основне завдання змістових міжпредметних зв’язків – передача школярам інформації, спрямованої на поглиблення знань про мову, її явища. Такі зв’язки стимулюють послідовний розвиток і узагальнення знань учнів, формування наукового розуміння мови як науки, засобу комунікації. Міжпредметні зв’язки цього типу залежать від ступеня подібності виучуваних явищ, вони можуть бути повними або частковими. Найповніші зв’язки змістового характеру української мови встановлюються з іншими мовами, що вивчаються, збігаються об’єкти вивчення цих предметів, а часткові – з літературою, співами, історією, географією та ін. Так, зіставлення і порівняння подібних фактів двох чи трьох мов (голосні і приголосні звуки; корінь, префікс, суфікс; чоловічий, жіночий, середній рід; словосполучення тощо) сприяють формуванню лінгвістичних понять (наприклад, звук, морфема, категорія роду, словосполучення).

Навчання української мови неможливе без використання таких змістових зв’язків. Це забезпечує системний підхід до вивчення мови і диктується шкільними програмами. При часткових змістових зв’язках зіставляються й порівнюються подібні факти з різних предметів. Їх можна показати за допомогою такої таблиці:

Українська мова: | Українська література:

Антонім Антитеза

Переносне значення слів Уособлення

Зворотний порядок слів Інверсія

Історія:

Розвиток мови розвиток суспільства

Застарілі слова нація

Діалект народ

Музика і співи:

Звук Голос

Наголос Тон

Інтонація Речитатив

Географія:

Групи мов світу народи, що населяють земну кулю,

Слов’янські і неслов’янські мови їхні мови

Мета міжпредметних зв’язків під час вивчення української мови залежить від змісту й обсягу міжпредметного матеріалу, ступеня спорідненості навчальних дисциплін чи функціонування мовних одиниць. Найчастіше ці зв’язки використовуються для поповнення й поглиблення знань про мову, вдосконалення мовленнєвих

Умінь і навичок; порівняння і зіставлення споріднених або відмінних мовних фактів, явищ; для розширення ерудиції учнів, уведення нових відомостей про мову чи інші галузі людських знань.

Учитель може поставити за мету використати міжпредметний матеріал для глибшого усвідомлення й засвоєння мовознавчих термінів. З’ясування кожного терміна, яким користуємося при вивченні мови, буде повнішим і цікавішим для учнів, якщо докладно розкрити історію виникнення його.

Терміни, як правило, відображають ті чи інші уявлення про значення, форми або функції понять, які вони називають. За характером змісту, що передає слово-термін, можна судити про час та умови його появи в українській мові. Шкільні підручники, природно, цього матеріалу не включають. Але вчитель може звернутися до нього і під час з’ясування мовознавчих понять, і на уроках лексикології в 5-6 класах, зокрема при вивченні професійних та запозичених слів.

Історія походження лінгвістичних термінів може стати предметом спеціального заняття мовознавчого гуртка.

Лексико-стилістична робота на уроках української мови теж часто вимагає використання міжпредметного матеріалу. Завдання можуть бути різні: 1) з тексту підручника фізики, математики, історії виписати п’ять-десять слів професійної лексики, з’ясувати їх значення; 2) розподілити слова в галузі певної науки на власне українські і запозичені ; 3) з’ясувати значення слів (омонімів, синонімів, неологізмів); 4) у тексті (уривку) художнього твору виділити загальновживані слова.

Зв’язки української мови з іншими предметами здійснюються насамперед на уроках. Найчастіше міжпредметні зв’язки встановлюються під час вивчення нового матеріалу, зокрема при з’ясуванні теоретичних питань у формі розповіді або невеличких коментарів у ході бесіди; виконанні вправ лексичного, етимологічного, стилістичного характеру або самостійних завдань з розвитку зв’язного мовлення; складанні невеликих доповідей учнів на теми мовознавчого, історико-літературного та громадсько-політичного характеру.

Застосування міжпредметних зв’язків на уроках української мови сприяє інтегрованому навчанню, яке реалізується у формі інтегрованих уроків. Серед інтегрованих форм навчання особливе місце займає поєднання мови з природознавством, історією, географією, математикою. Приклади інтегрованого навчання зустрічаємо в низці статей, уміщених па сторінках часописів “Дивослово”, “Українська мова і література в школі”,”Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах” та інших. Сучасні вчителі активно використовують ідеї та досвід В. Сухомлинського, який розробив систему уроків мовлення на природі, надаючи їм емоційно-естетичного забарвлення. Великий педагогу природі вбачав вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості.

Застосовуючи інтегроване навчання, необхідно чітко визначити його зміст, місце в системі уроків та форми реалізації. Найбільше уваги, на думку дослідників, слід приділяти створенню умов для Інтегрованого навчання в процесі формування мовленнєвих умінь і навичок.

“Саме засобами рідного слова можна відкрити дитині красу природи, прищепити любов до батьківщини, навчити розрізняти добро і зло”. Найефективніше інтегроване навчання в роботі з розвитку зв’язного мовлення. Адже словесна творчість дитини поступово переростає в творчість спілкування. Ураховуючи, що зміст роботи з розвитку мовлення відображає різні за тематикою аспекти (“У світі природи”, “У світі культури”, “Рідний край”, “Серед людей”, “У світі науки” тощо), інтегроване навчання дозволяє формувати інтелектуально розвинену, духовно багату мовну особистість. Відтак інтегроване навчання має великі розвивальні можливості. “Воно забезпечує зв’язок різних видів діяльності на уроці, активізує пізнавально-комунікативні здібності учнів, дозволяє досягти органічного поєднання логіко-понятійного та емоційно-орбразного компонентів у процесі пізнання” довкілля і самого себе.

Використання міжпредметних та внутріпредметних (міжрівневих) зв’язків на уроках української мови у вигляді дидактичного матеріалу практично має безмежні можливості. Вправи, побудовані на прикладах текстів різного змісту і стилю, викликають великий інтерес в учнів, активізують їхню увагу, пробуджують емоції, вносять в урок елементи новизни й цікавості.

Вихід за межі власне мовних фактів, залучення до вивчення мови матеріалу інших предметів, що становить сутність інтегрованого навчання, сприяє поглибленню знань учнів, розширює їхній світогляд, розвиває ерудицію і мовленнєву культуру.

Запитання і завдання

1. Визначте предмет і завдання методики.

2. Яке місце методики серед інших дисциплін філологічного профілю?

3. З’ясуйте основні положення концепцій мовної освіти в Україні.

4. Чому рідна мова є основою формування мовної особистості?

5. Визначте найголовніші лінгвістичні засади навчання української мови.

6. Схарактеризуйте основні аспекти навчання української мови.

7. У чому полягає комунікативний підхід до навчання мови?

8. Розкрийте основні закономірності навчання української мови.

9. У чому полягають психологічні засади навчання мови?

10. Чому мовленнєву діяльність поставлено в центр навчального процесу?

11. Схарактеризуйте дидактичні засади навчання мови.