Національно-персональна автономія
Політологічний словник
Національно-персональна автономія – форма організації життя малочисельних народів та національних меншин на основі поєднання інтересів особи, нації та держави. Вперше ідея цієї автономії дістала теоретичне обгрунтування в працях австрійських соціал-демократів К. Реннера і О. Бауера. Вони вважали, що джерелом і носієм національних прав мають бути не території, а самі нації (національні союзи, утворені на основі добровільної особистої, тобто персональної, заяви громадян). Реальні права етнічних груп та національних
Персональну належність громадян до певного національного колективу повинен визначати інститут так званого кадастру (перепису), що складається на основі особистих заяв повнолітніх громадян. Кадастри є підставою створення національних союзів із статусом колективної юридичної особи, які зобов’язані турбуватися
Ідея Н.-п. а. була поширена в Австро-Угорщині, царській Росії. Вона ж була використана Українською Центральною Радою для вирішення проблеми національних меншин в Україні. У вересні 1917 р. у Києві за сприяння УЦР відбувся з’їзд народів Росії. Він проголосив право всіх народів, що живуть в Україні, “на об’єднання націй у публічно-правовий союз, який би охоплював його членів на всій території держави”.
У листопаді 1917 р. Третім Універсалом Української Центральної Ради було проголошено Н.-п. а. для російської, єврейської та польської національних меншин. 09.1.1918 р. Центральна Рада прийняла Закон про національно-персональну автономію. Він відрізнявся від австрійського варіанта, оскільки стосувався “неукраїнських” меншин і не дав змоги українцям, що проживали поза межами України (Кубань, Сибір, Далекий Схід), підтримувати зв’язки з Центральною Радою.
У подальшому ідея Н.-п. а. не отримала практичної реалізації і зрештою була витіснена поняттям національно-культурної автономії.
Нам /. Національно-персональна (культурна) автономія в історії та сучасності // Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. – К., 1994; Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. – К., 1998.
І. Кресіна
Related posts:
- Національно-культурна автономія Політологічний словник Національно-культурна автономія – форма самоорганізації етнічних груп для збереження та розвитку їх самобутньої культури і забезпечення відповідних прав. На відміну від національно-територіальної Н.-к. а. встановлюється не на певній території компактного проживання етнічної групи, а як екстериторіальна форма, пов’язана з дисперсним розселенням етнічного масиву. Національно-культурна автономія реалізується через такі організаційні форми, як етнокультурні товариства, […]...
- Національно-культурні товариства Політологічний словник Національно-культурні товариства – громадські добровільні об’єднання, які створюються у місцях проживання іноетнічного населення. Процес організаційного оформлення Н.-к. т. в Україні розпочався наприкінці 80-х років XX ст. в умовах здійснення нової етнонаціональної політики і продовжується в наш час. На 1 січня 2004 р. в Україні зареєстровано 1067 товариств національно-культурного спрямування, 33 із них мають […]...
- Політизація українського національно-визвольного руху – Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст Історія України Історія України в Нові часи (друга половина XVIII – початок XX ст.) Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст. Політизація українського національно-визвольного руху Наприкінці XIX ст. відбувається політизація національно-визвольного руху – оформлення перших політичних партій із чіткими програмними вимогами щодо майбутнього політичного стану українських земель. Першою політичною організацією Наддніпрянщини на цьому етапі […]...
- Автономія в Україні Політологічний словник Автономія в Україні – конституційно визначений статус АР Крим. Основний Закон нашої держави стверджує, що Україна є унітарною державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Разом з тим у розділі про територіальний устрій України зазначається, що він грунтується на засадах єдності та цілісності, […]...
- Автономія Автономія (гр. autos – сам, nomos – закон) – самоуправління, форма організації управління територіями, підприємствами, за якої вони володіють значними правами і можливостями самостійного прийняття господарських рішень. У межах А. затверджуються самостійні бюджети (кошториси доходів і витрат) територій, господарських одиниць, фондів, які мають відносну самостійність, незалежність від бюджетів більших територіальних і господарських утворів, центральних бюджетів. […]...
- АВТОНОМІЯ Культурологічний словник АВТОНОМІЯ (від грец. autos – сам та nomos закон) – відносна незалежність, внутрішнє почуття залежності особистості лише від самої себе, здатність певною мірою керувати подіями, які впливають на її власне життя....
- СЕПАРАТИЗМ СЕПАРАТИЗМ – 1) прагнення національних меншин до відокремлення, національно-державної автономії; 2) діяльність фракції, партії, політичного угруповання тощо....
- Захист прав національних меншин Політологічний словник Захист прав національних меншин – аналіз змісту міжнародних документів, прийнятих ООН, НБСЄ/ОБСЄ, Радою Європи, рядом регіональних міжнародних організацій, політико – правової системи країн Європи свідчить, що вони акумулюють в собі найновіші теоретичні і політико – правові підходи до вирішення політичних, етнокультурних, освітніх, мовних проблем поліетнічних суспільств та передовий практичний досвід демократичних держав у […]...
- Мовна політика Політологічний словник Мовна політика – політика, що її здійснює держава стосовно мовного режиму у суспільствах з поліетнічним складом населення. Ця політика залежить від характеру політичної влади, форми правління та державного устрою, історичних традицій, наявності територій з компактним проживанням етнічних меншин тощо. В державах з демократичною формою правління М. п. будується з урахуванням інтересів усіх етнічних […]...
- Революція 1848-1849 рp. В Австрійській iмпepiї та події на західноукраїнських землях – Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст Історія України Історія України в Нові часи (друга половина XVIII – початок XX ст.) Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст. Революція 1848-1849 рp. В Австрійській iмпepiї та події на західноукраїнських землях У 1848 р. європейські народи повстали проти режиму самовладдя монархів, встановленого ще в 1815 р. Віденським конгресом. Народи незалежних країн вимагали демократії, […]...
- Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст Історія України Історія України в Нові часи (друга половина XVIII – початок XX ст.) Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст. Як і в підросійській частині, на західноукраїнських землях початок національного руху був пов’язаний із західним впливом: політикою австрійського “просвіченого абсолютизму” та з європейським романтизмом. Центром першої хвилі національного відродження спочатку був не Львів, […]...
- Декларація прав національностей Україним Політологічний словник Декларація прав національностей України – ключовий, один з найважливіших державних актів у сфері міжнаціональних відносин, прийнятий Верховною Радою України 1 листопада 1991 p., після проголошення суверенітету та незалежності України. Розробка та прийняття Д. п. н. У. безпосередньо пов’язувалися з потребою забезпечити втілення в життя Загальної декларації прав людини та ратифікованих Україною міжнародних пактів […]...
- Національна ідея Політологічний словник Національна ідея – Аполітичний проект майбутнього нації, імператив її свідомості й чину, смисложиттєвий чинник національного розвитку; 2) певний комплекс вірувань, національного світобачення і розуміння, своєрідний духовно-інтелектуальний потенціал нації, людини – державотворця і співгромадянина; 3) система ціннісних орієнтирів, що полягає в урахуванні інтересів усіх верств суспільства, усіх народів (М. Жулинський); 4) форма державного самоусвідомлення […]...
- Що таке етнічна меншина? 14. Що таке “етнічна меншина”? Під етнічною меншиною розуміють групу людей, яка відрізняється за своєю етнічною належністю від більшості населення держави. Поряд з терміном “етнічна меншина” часто використовують термін “національна меншина”. В Законі України “Про національні меншини” (прийнятому 25 червня 1992 р.) зазначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями […]...
- Прийняття Декларації про державний суверенітет України Історія України Новітня історія України (1939 р. – наші дні) Розпад Радянського Союзу і становлення незалежної України Прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги – Декларацію про державний суверенітет України. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна […]...
- Українське національно-культурне відродження Історія України Українські землі під владою Речі Посполитої (друга половина XVI – перша половина XVIII ст.) Українські землі під владою Речі Посполитої у другій половині XVI – першій половині XVIII ст. Українське національно-культурне відродження Залежне становище українців у Речі Посполитій спричинило активізацію громадського руху, який історики характеризують як національно-культурне відродження. Ідеї гуманізму та Реформації, проникаючи […]...
- Які основні виміри національної безпеки України? Що таке національні інтереси? 67 Які основні виміри національної безпеки України? Що таке національні інтереси? Національна безпека – це державна політика, що забезпечує ефективну діяльність соціальних інститутів щодо підтримання оптимальних умов існування та розвитку особи й суспільства. Існування й розвиток будь-якої країни як суверенної держави залежать від цілеспрямованої політики щодо захисту її національних інтересів. Оцінка загального стану національної безпеки […]...
- Автономізація в унітарній державі Політологічний словник Автономізація в унітарній державі – процес набуття національними чи територіальними громадами статусу самоврядування. Оскільки політична і правова теорія знає кілька типів автономій – національно-територіальну, національно-культурну, національно-персональну і територіальну, то здійснення певного різновиду автономізації залежить від характеру державного устрою. Так, для країни з федеративним державним устроєм цілком природною є наявність автономних утворень національно-територіального чи […]...
- Етнополітичний організм Політологічний словник Етнополітичний організм – поняття, яким означують людську спільність, що проживає у межах одного територіально-адміністративного утворення – держави. Е. о. є переважно поліетнічним і складається з титульної етнічної спільності й національних (етнічних) меншин або ж невеликих груп вихідців з того чи іншого етносу. О. Антонюк...
- Автономізація Політологічний словник Автономізація – процес, пов’язаний з набуттям статусу самоврядної території. На практиці здійснюється як політичний рух у напрямку реалізації права на самостійне розв’язання суб’єктом автономії – національно-етнічною громадою, адміністративно-територіальною чи національно-територіальною одиницею питань, що належать до внутрішньої компетенції цього суб’єкта. А. не обмежується виключно питаннями національно-територіального чи адміністративно-територіального устрою. Вона охоплює ширше коло проблем, […]...
- Права народів Права народів – можливість брати участь у міжнародних відносинах з метою реалізації своїх життєвих потреб, закріплена у міжнародному праві. Регламентація П. н. відбувається у рамках співробітництва держав головним чином у сфері захисту прав людини. Загального визнання набули П. н. на рівноправність і самовизначення (п. 2 ст. 1 Статуту ООН, ст. 1 загальна для Міжнародних пактів […]...
- Соборність України Політологічний словник Соборність України – сучасного змісту українська ідея соборності почала набувати в епоху нової і новітньої історії, у ході національно-визвольних змагань, етнонаціональних консолідаційних процесів, розв’язання національно-державних проблем. Але її коріння та історичні передумови сягають далекого минулого. Зокрема, вона рельєфно вимальовується вже в ході об’єднання земель України-Руси у княжу добу, в період формування українського козацтва […]...
- Українська діаспора (концептуальні засади співробітництва держави із зарубіжними українцями) Політологічний словник Українська діаспора (концептуальні засади співробітництва держави із зарубіжними українцями). Згідно з сучасними науковими дослідженнями усі українці й особи українського походження утворюють в цілому український етнос. Для українців різних регіонів, які проживають у неоднакових соціально-політичних утвореннях, притаманні спільні основні якісні характеристики: мова, специфічні елементи матеріальної та духовної культури (звичаї, обряди), релігія, стереотипи поведінки, етнічна […]...
- Москвофіли і народовці в Галичині – Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст Історія України Історія України в Нові часи (друга половина XVIII – початок XX ст.) Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст. Москвофіли і народовці в Галичині Після поразки революції 1848 р. у суспільно-політичному житті Австрійської імперії настав період “бахівської реакції”, названої так за ім’ям її провідника, міністра внутрішніх справ Олександра Баха. Ситуація галицьких українців […]...
- Міжнаціональні відносини Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ § 31. УКРАЇНСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 5. Міжнаціональні відносини. Україна характеризується порівняно стабільною ситуацією в міжнаціональних відносинах. Це зумовлено насамперед тим, що відродження державності України було сприйняте представниками всіх націй і народностей, які проживають на її території, позитивно. Українська держава Fie лише декларує, а й послідовно здійснює політичний […]...
- “Руська трійця” – Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст Історія України Історія України в Нові часи (друга половина XVIII – початок XX ст.) Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у XIX ст. “Руська трійця” У 1830-ті рр. центр діяльності, спрямованої на пробудження національної свідомості західних українців, перемістився до Львова, де з 1830 до 1837 р. діяв культурно-освітній гурток “Руська трійця”. Його засновниками були студенти Львівського […]...
- Основні права нації (народу) Основні права нації (народу) – певні можливості кожної нації (народу), необхідні для нормального існування та розвитку її у конкретно-історичних умовах, які об’єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними й рівними для всіх націй (народів). Розуміння О. п. н. залежить і від того, який зміст вкладатиметься у поняття нації. У суспільствознавстві існує щонайменше […]...
- Еміграція Політологічний словник Еміграція (від лат. Emigratio – виселення, переселення) – вимушене чи добровільне переміщення громадян із своєї держави в іншу країну світу з економічних, політичних, релігійних тощо причин (безробіття або його загроза, безземелля або малоземелля, неможливість реалізувати свої професійні потреби, тягар етнічної, політичної, релігійної дискримінації, прагнення до з’єднання з сім’єю та ін.). За часом Е. […]...
- НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ Розділ VII Культура України в період становлення Радянської влади НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ У 20-ті роки в Україні було створено першу в практиці національно-державного будівництва правову базу для вирішення проблем соціально-економічного та культурного розвитку національних меншин. Одним із перших актів став декрет України “Про заходи забезпечення рівності мов і про сприяння розвитку української мови” […]...
- Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої (1648-1657 рр.) Історія України Українські землі під владою Речі Посполитої (друга половина XVI – перша половина XVIII ст.) Українські землі під владою Речі Посполитої у другій половині XVI – першій половині XVIII ст. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої (1648-1657 рр.) У першій половині XVII ст. Річ Посполита перетворилася на найбільшу європейську державу. На українських землях, […]...
- Міжнародна правосуб’єктність Міжнародна правосуб’єктність – здатність брати участь у міжнародно-правових відносинах, мати права і обов’язки та здійснювати їх у межах і на основі міжнародного права. Суб’єктами міжнародного публічного права є: держави; нації, які ведуть боротьбу за незалежність і створили в процесі цієї боротьби органи національного визволення, що виконують функцію публічної влади і здатні представляти свою націю на […]...
- Гуманітарна політика Політологічний словник Гуманітарна політика – система цілей і засобів їх досягнення політичними і державними інститутами з управління та регулювання духовної сфери суспільства. Йдеться про культурну, етнонаціональну, освітню, наукову, інформаційну та інші види політики, спрямовані на всебічний розвиток людини як особистості, забезпечення її конституційних прав і свобод. Гуманітарна політика тісно пов’язана з правовою, економічною та соціальною […]...
- НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ – сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування. Н. с. – універсум буття нації. Основні рівні: буденний, теоретичний, політико-державний....
- Право народів (націй) на самовизначення Політологічний словник Право народів (націй) на самовизначення – принцип конституційного та міжнародного права, який означає право народів (націй) визначати форму свого державного існування – в окремій самостійній державі чи у складі іншої держави. Був сформульований у добу Великої французької революції і тоді ототожнювався з принципом народного суверенітету. Зараз на міжнародному рівні зафіксований у Резолюції ГА […]...
- Вислання іноземців Вислання іноземців – вислання іноземних громадян та осіб без громадянства з території держави перебування за рішенням компетентних органів цієї держави. Таке рішення може торкатися конкретних осіб або певних категорій іноземних громадян і осіб без громадянства. Мотиви В. і. різні. Держава може вдатися до такого кроку у відповідь. Порівняно з видворенням В. і. більш загальне поняття […]...
- Базові цінності демократичного суспільства Державне управління Базові цінності демократичного суспільства. Явища, процеси, норми життя, утвердження й розвиток яких має найбільше значення для демократичного суспільства. Найважливіші з них такі: державність, добробут населення та національна безпека; відданість загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії; людина, її права та свободи, відповідальність перед собою, своєю сім’єю та суспільством; послідовне утвердження демократичних засад розвитку […]...
- Націоналізм Політологічний словник Націоналізм – ідейно-політичний і психологічний феномен, в основі якого розуміння нації як джерела і передумови свободи, добробуту людини та національної держави як гаранта самореалізації та самоствердження нації, гармонії і процвітання індивіда, нації і людства в цілому. Н., як правило, розглядається у трьох основних значеннях: 1) почуття (колективне і/або особисте), форма вияву свідомості нації […]...
- Русифікація Політологічний словник Русифікація – сукупність дій, умов і заходів у національних не російськомовних республіках або в окремих регіонах Російської Федерації щодо звуження чи відсторонення на другорядне місце вживання рідної мови, користування здобутками національної культури, вивчення своєї історії тощо великими й малими компактно розселеними етносами і винесення на передній план знання російської мови, культури, історії. Психологічним […]...
- Народи корінні Політологічний словник Народи корінні – чітко зафіксована міжнародно-правова категорія, що увійшла у практику через дві конвенції Міжнародної організації праці (МОП): Конвенцію (1957 р. № 107) про корінне населення та інше, що веде племінний спосіб життя, і Конвенцію (1989 р. № 169) про корінні народи та народи, які ведуть племінний спосіб життя у незалежних державах. У […]...
- Місцеві державні адміністрації Державне управління Місцеві державні адміністрації. В Україні є єдиноначальними органами виконавчої влади загальної компетенції, що уособлюються головами М. д. а., які призначаються на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняються з посади Президентом України. При здійсненні своїх повноважень М. д. а. відповідальні перед главою держави і Кабінетом Міністрів України. Районні державні адміністрації також підзвітні та […]...