ОБ’ЄКТИВНІСТЬ

Related posts:

1. КУЛЬТУРА ДУХОВНА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ДУХОВНА – сфера людської діяльності, що охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства. К. д. включає форми суспільної свідомості (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, науку й філософію) та втілення їх у літературні, архітектурні та інші пам’ятки людської діяльності. До К. д. належать освіта, виховання, мова і писемність, фольклор, народне мистецтво та […]...
2. АНТРОПОЛОГІЗМ Культурологічний словник АНТРОПОЛОГІЗМ – зведення всіх явищ суспільного життя до властивостей людської природи. Термін запровадив Л. Фейєрбах, проте антропологічна тенденція притаманна була ще Сократові, який, на противагу попередній натурфілософії, поставив людину в центр пізнання. Обмеженість А. виявляється в позаісторичному підході до людини, в ігноруванні її соціально-практичної сутності....
3. ЕМОЦІЇ Культурологічний словник ЕМОЦІЇ (від франц. еmotion – хвилювання, збудження) – реакції людини і тварин на дії внутрішніх і зовнішніх подразників, які мають яскраво виражене суб’єктивне забарвлення й охоплюють усі види чутливості і переживань. Завдяки Е. люди не лише відчувають, сприймають, уявляють чи розуміють навколишню дійсність, а й переживають її. Сукупність Е. і почуттів становить емоційну […]...
4. ЕКСТАЗ Культурологічний словник ЕКСТАЗ (від грец. нестяма, несамовитість) – стан захоплення й замилування, що поєднується зі скованістю рухів (заціпеніння), може наставати у віруючих і під сильним емоційним впливом творів мистецтва, людської праці, явищ природи....
5. ОДЕРЖИМІСТЬ Культурологічний словник ОДЕРЖИМІСТЬ – риса особливості, яка виявляється в її винятковому зосередженні на певному виді діяльності. О. передбачає максимальну мобілізацію фізичних і нервово-психічних зусиль людини в напрямі досягнення поставленої мети (наприклад, О. у праці, спорті, здобутті знань, конструюванні нових приладів, вихованні молоді тощо). О. означає цілісність людської натури, зосередженість уваги на чомусь чи комусь, єдність […]...
6. МІМІКА Культурологічний словник МІМІКА – виражальні рухи м’язів обличчя; одна з форм виявлення психічних станів людини (особливо емоційних – радість, сум, гнів тощо). Міміка є особливою образною “мовою” для передачі різноманітності відтінків почуттів, оцінок, ставлення людини до подій і явищ життя. Міміка посідає значне місце в процесі комунікації як додатковий засіб вираження і сприймання емоційного стану […]...
7. ПОСТРИГ Культурологічний словник ПОСТРИГ – церковний обряд у християнстві, що здійснюється під час посвячення в чернецтво, запозичений християнством у Стародавній Греції та Стародавньому Римі звичай стригти волосся у рабів. Символізує зречення від власної волі і повної згоди коритися волі Бога....
8. ЗВИЧАЙ Культурологічний словник ЗВИЧАЙ – усталений спосіб людської діяльності, який передається від покоління до покоління....
9. ІНТЕРАКЦІЯ Культурологічний словник ІНТЕРАКЦІЯ (франц. взаємодія) – характеристика діяльності, в якій беруть участь два або більше суб’єктів....
10. ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ Культурологічний словник ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ – одна з універсальних властивостей свідомості, співмірна з такими її показниками, як єдність і цілісність. Правомірно говорити про зосередженість уваги, сприймання, пам’яті, уяви, волі, а в соціальній психології – зосередженість всієї особистості на певних видах діяльності і спілкування. 3осередженість має велике значення для оптимального перебігу пізнавальної і практичної діяльності людини. Значною є […]...
11. АППЕРЦЕПЦІЯ Культурологічний словник АППЕРЦЕПЦІЯ (нім. Apperzeption) – поняття філософії та психології, що розкриває вплив змісту розумової діяльності людини на сприйняття нею предметів та явищ. Це діяльність суб’єкта, який за допомогою свого розсудку заново конструює предмет пізнання у свідомості. А. виступає як протилежність чуттєвого відображення – перцепції....
12. АМБІВАЛЕНТНІСТЬ Культурологічний словник АМБІВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. ambo – обидва і valentia – сила) – двоїстість чуттєвого переживання, яка виявляється в тому, що один і той же об’єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття (наприклад, любові і ненависті). Звичайно одне з амбівалентних почуттів витісняється і маскується іншим. А. сягає корінням у неоднозначність ставлення людини до навколишнього […]...
13. АНТРОПОМОРФНІСТЬ Культурологічний словник АНТРОПОМОРФНІСТЬ (від грец. людина і форма) – подібність до людської постаті, її відтворення повне (скульптурне, стилізоване) або часткове (із збереженням утилітарної форми речі, до якої додаються голова, руки, іноді лише обличчя або очі, що надають усій речі певної людської подоби)....
14. ІМІТАЦІЯ Культурологічний словник ІМІТАЦІЯ (від лат. mitor – наслідую) – у психології – здатність однієї людини наслідувати рухи, жести, міміку, голос іншої людини. Окремим людям властиво копіювати звуки (тварин, птахів), точно відтворювати голос відомого актора тощо. На цій здатності розвинувся спеціальний імітаційний жанр естрадного мистецтва. На основі імітації розробляють мову ЕОМ, близьку до природної людської мови. […]...
15. ПРАКСЕОЛОГІЯ Культурологічний словник ПРАКСЕОЛОГІЯ (від грец. pragma – справа, діяння і… логія) – термін, яким іноді позначають галузь наукових досліджень, що вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності....
16. ВЕРБАЛЬНИЙ Культурологічний словник ВЕРБАЛЬНИЙ (від лат. verbum – слово) – що стосується звукової людської мови....
17. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ Культурологічний словник СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ – процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, включення у суспільне життя як активної і дійової сили. С. л.- поняття досить широке: від глибокої обізнаності й освіченості людини до світоглядної зрілості, а від неї до суспільної активності. Таким чином, з С. л. розрізняють два взаємопов’язані основні структурні […]...
18. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ Культурологічний словник ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ – філософський світогляд, який утверджує унікальність існування світу людської суб’єктивності....
19. ПРИНЦИП ГАРМОНІЗМУ В ЕКОНОМІЦІ Культурологічний словник ПРИНЦИП ГАРМОНІЗМУ В ЕКОНОМІЦІ – розуміння людської особистості як абсолютної цілісності економічного розвитку....
20. СИМВОЛІКА Культурологічний словник СИМВОЛІКА (від грец. symbolon – пізнавальний знак) – 1) Вираження ідей, понять, почуттів за допомогою умовних знаків – символів. 2) Сукупність символів....
21. АРХЕТИП Культурологічний словник АРХЕТИП (грец. початок та зразок) – універсальні образи та символи, які притаманні колективній свідомості і які зумовлюють індивідуальні способи почуттів та мислення щодо конкретних об’єктів або ситуацій....
22. ФАЛЬСИФІКАЦІЯ Культурологічний словник ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (лат. falsificatio – підробка) – умисне викривлення або неправильне тлумачення фактів, явищ дійсності з корисливих міркувань. Ф. можуть піддаватися речі (підроблена, фальшива річ, фальшиві гроші або цінні папери), продукти (підроблений продукт, фальсифікат), наукові або літературні твори, культурні цінності. Ф. підточує підвалини людської цивілізації. Людство змушене затрачати чималі зусилля і кошти для викриття […]...
23. ПЕСИМІЗМ Культурологічний словник ПЕСИМІЗМ (від лат. pessimus – найгірший) – світовідчуття, пройняте зневірою в майбутньому, настроєм безнадії. Протилежне – оптимізм. Виникає внаслідок тривалого переживання безперспективності дальшого розвитку, марності зусиль особи. П. – емоційно-світоглядний вияв самопаралічу діяльності: розладу цілепокладення і цілереалізації, послаблення мотиваційного потенціалу людської активності, байдужіння до її змісту і результатів. Психологічно П. виявляється у пізнавально-практичній […]...
24. САМОЗБЕРЕЖЕННЯ Культурологічний словник САМОЗБЕРЕЖЕННЯ – діяльність людини, спрямована на збереження свого організму і себе як особистості. Може бути інстинктивне і свідоме, набуте людством в ході суспільного життя. Інстинкт С. штовхає людину на протест проти того, що загрожує її життю і діяльності, на самозахист. При цьому сильні особистості стають на шлях боротьби, слабкі – тікають від життя. […]...
25. ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ Культурологічний словник ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ – теологічне розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога (провидіння)....
26. МЕТА Культурологічний словник МЕТА – передбачення у свідомості результату, на здобуття якого спрямовано діяльність окремої людини, групи або усього суспільства. Категорія мета у вигляді логічної моделі фіксує бажане, до чого людина прагне, що є для неї взірцем у певному виді діяльності, а отже є активним фактором людської свідомості. М. тісно пов’язана з засобами її досягнення. Цей […]...
27. МІФ Культурологічний словник МІФ (від грец. mithos – слово, сказання) – оповідання про богів, героїв, спосіб усвідомлення природних та суспільних явищ, уявлення про природу та історію як наслідок діяльності надприродних сил. М. – історично перша світоглядна форма відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності. Як елемент світоглядної […]...
28. НІРВАНА Культурологічний словник НІРВАНА (санскрит – заспокоєння, згасання) – найвищий стан, кінцева мета людського існування, злиття індивідуальної людської душі з духовною першоосновою світу....
29. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ – загальне позначення різних досліджень психічних явищ експериментальними методами....
30. САКРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник САКРАЛІЗАЦІЯ (від лат. sacrum – священна річ, дія) – наділення предметів, речей, явищ, людей “священним” змістом....
31. ГЕНДЕР Культурологічний словник ГЕНДЕР (від грец. genos – рід) – соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої дається визначення понять “чоловік” та “жінка”....
32. КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ – 1) Сукупність вимог до зовнішньої сторони процесу управління і до особистих властивостей керівника, зумовлених нормами і принципами моралі, етики, естетики і права. 2) Характеристика якісної сторони управлінської діяльності суб’єкта управління....
33. МИСТЕЦТВО Культурологічний словник МИСТЕЦТВО – 1) Естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості – особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів; одна з форм суспільної свідомості. Закономірності мистецтва вивчають естетика і мистецтвознавство. Термін застосовується і до певних галузей художньої діяльності (Художня творчість загалом – література, архітектура, скульптура, декоративно-ужиткове […]...
34. КАТЕГОРІЯ Культурологічний словник КАТЕГОРІЯ (від грец. – обвинувачення, ознака) – 1) філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Родове поняття, що означає розряд предметів. 3) Група однорідних предметів, явищ, осіб....
35. ДУША Культурологічний словник ДУША – нематеріальне, глибоко особистісне начало в людині, її внутрішній світ як унікальне ціле, що залишається відносно рівним собі упродовж усього життя людини. Слово “Д.” вживається для означення сукупності психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб’єктивний світ людини, а також основних рис особисті – її життєвих інтересів, переконань, ідеалів, моральних рис, її ставлення до […]...
36. ГІДНІСТЬ Культурологічний словник ГІДНІСТЬ – етичне і психологічне поняття, в якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистості. Г. також категорія соціальної психології, означає ставлення людини до самої себе (на грунті адекватної самооцінки) і ставлення до неї інших людей. У психологічному плані Г. є формою вияву самосвідомості і самоконтролю, на яких базується вимогливість людини до самої […]...
37. ЗИЗАНІЙ Лаврентій Культурологічний словник ЗИЗАНІЙ Лаврентій (Тустановський) (? – після 1633) – український та білоруський православний церковний діяч, письменник. Член “вченого гуртка” Києво-Печерської лаври. Родом з Рогатина на Галичині. Освіту здобув у Острозі. Викладав у львівській, віленській, берестейській братських школах. Брав участь у роботі Берестейського православного собору 1596 р. З 1624 р. – редактор і перекладач у […]...
38. ГЕНІАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ГЕНІАЛЬНІСТЬ (від лат. genialis – притаманний генієві, плідний) – особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту. Г. людини виявляється у творчій діяльності (технічній, науковій, художній, організаційній), результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість. Г. включає природжені задатки і нахили й особливо набуті індивідом за певних історичних умов його творчості. Г. означає, з […]...
39. ЗДІБНОСТІ Культурологічний словник ЗДІБНОСТІ – психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності (набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці). Виділяють загальні З., які тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах людської діяльності (загальні розумові здібності, пам’ять, увага та ін.), і спеціальні здібності, які відповідають вужчому колу вимог конкретної діяльності […]...
40. ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis – загальний) – головний, узагальнений, такий, що передбачає узагальнення, підпорядкування окремих явищ загальному принципу....