Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по фізиці ⇒ Око. Вади зору. Окуляри

Око. Вади зору. Окуляри

Розділ 3. СВІТЛОВІ ЯВИЩА

УРОК № 29

ТЕМА. Око. Вади зору. Окуляри

Мета: розширити й поглибити знання учнів про явище заломлення світла та використання цього явища в такій оптичній системі, як око; формувати уявлення про будову ока, вади зору та методи їх виправлень; розвивати логічне мислення учнів; виховувати самостійність і наполегливість у навчанні.

Тип уроку: комбінований урок.

Обладнання: модель ока, таблиці про будову ока.

Структура уроку

1. Актуалізація опорних знань

учнів.

2. Вивчення нового матеріалу.

3. Хвилина цікавої фізики “Знайка”

4. Узагальнення та закріплення вивченого.

5. Домашнє завдання

Демонстрація

1. Хід променів у здоровому оці.

2. Виникнення й корекція далеко – та короткозорості

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування за запитаннями

1) Що таке лінза? Яке явище лежить в основі її дії?

2) Які ви знаєте основні типи лінз? Чим вони відрізняються одна від одної?

3) Запишіть формулу тонкої лінзи та поясніть, що означає кожна з величин, які входять до цієї формули?

Які зображення можна отримати за допомогою збиральної лінзи?

5) Які зображення предметів дає розсіювальна лінза?

6) У яких оптичних приладах використовується явище заломлення світла?

7) Задача. На якій відстані від розсіювальної лінзи з оптичною силою D = – 2 дптр знаходиться предмет, якщо його зображення в 4 рази менше, ніж предмет? (Відповідь: d = 1,5 м.)

II. Вивчення нового матеріалу

Використовуючи модель ока та відповідні таблиці, вчитель знайомить учнів із будовою ока і принципом дії оптичної системи ока.

Учитель. Очне яблуко приблизно має форму кулі (діаметром близько 2,5 см). Зовнішня оболонка (склера) попереду є прозорою. Ця частина оболонки називається роговою оболонкою (роговицею). Із внутрішнього боку склери – судинна оболонка. Саме її частину ми сприймаємо як райдужну оболонку, яка визначає певний колір очей. У центрі – зіниця, через яку світло потрапляє всередину ока. Після зіниці світло проходить через кришталик. Це природна двоопукла лінза, яку може деформувати спеціальний м’яз. Внутрішня частина ока заповнена склоподібним тілом. Пройшовши склоподібне тіло, світло потрапляє на сітківку – задню стінку ока, вкриту світлочутливими елементами. Коли на них потрапляє світло, вони надсилають до мозку нервові імпульси. Саме мозок складає остаточну картину того, що ми бачимо. Необхідно, щоб око створило на сітківці дійсне зображення, причому досить чітке. Око загалом діє як збиральна лінза. Отже, зображення на сітківці є оберненим. Перетворення оберненого зображення на пряме здійснює вже не око, а мозок.

Зображення, що створюється оптичною системою ока, дійсне, обернене, зменшене. Зорове сприйняття навколишнього простору (зір людини) – це складний фізіологічний процес, що пов’язує зорове відчуття і свідомість. Прикладом цього є “корекція” мозком оберненого зображення на сітківці ока: воно сприймається людиною прямим. Іншими прикладами такої “співпраці” є акомодація та адаптація.

Акомодація – це здатність ока пристосовуватися до бачення предметів, що перебувають на різних відстанях. Якби оптична сила ока не змінювалася, ми могли б чітко бачити предмети лише на якійсь певній відстані. Акомодація досягається підсвідомою зміною кривизни кришталика за допомогою м’язів ока. Акомодація має певні межі. Здорове око без напруження створює на сітківці зображення далеких предметів. Чим ближче предмет розташований до ока, тим більше напружуються м’язи та деформується кришталик. Для молодої людини зі здоровим зором ближня межа акомодації складає 10 см. Відстань найкращого зору, тобто найменша відстань, за якої око практично не напружене, складає 25 см. Саме на такій відстані найкраще розміщувати книжку під час читання. Чим ближче ми розміщуємо предмет, тим більшим є його зображення на сітківці. Отже, тим краще ми можемо розрізнити всі деталі цього предмета.

Адаптація – це здатність ока пристосовуватися до спостереження предметів, які освітлені по різному. За допомогою м’язів ока діаметр зіниці змінюється від 2 мм (предмет добре освітлений) до 8 мм (мало освітлений предмет). Чутливість ока людини, завдяки цьому, може змінюватися у межах до 2000 разів.

Як ми розпізнаємо кольори? Світлочутливі елементи на сітківці ока не всі однакові: серед них є так звані палички і три типи колбочок. Паличок набагато більше. Вони чутливі до будь-якого світла, тобто створюють чорно-біле зображення. При слабкому світлі фактично тільки вони й працюють, тому ми не можемо розрізняти кольори. А от кожний із типів колбочок реагує на світло залежно від кольору. Є колбочки, найбільш чутливі до червоного світла, є чутливі до зеленого або до синього. Мозок зіставляє сигнали цих трьох типів колбочок і “робить висновок” про колір світла.

Найбільш поширеними дефектами зору є короткозорість і далекозорість. Виправляють такі дефекти за допомогою контактних лінз або окулярів. За короткозорості паралельний пучок променів (від далекого предмета) ненапружене око фіксує не на сітківці, а перед нею. На сітківку потрапляє вже розбіжний пучок променів, тобто зображення розмивається. Для виправлення такого дефекту лінзи мають бути розсіювальними (оптична сила від’ємна).

У разі далекозорості паралельний пучок променів ненапружене око фокусує в точці, що лежить за сітківкою, тобто на сітківку падає збіжний пучок променів. Зображення в цьому випадку також розмивається. Для виправлення такого дефекту зору слід використовувати збиральні лінзи (оптична сила додатна).

Під час вивчення питання про найпоширеніші дефекти зору доцільно провести демонстрації ходу світлового пучка світла в нормальному, короткозорому та далекозорому “оці”.

III. Хвилина цікавої фізики “Знайка”

Улітку 1954 року, перш ніж розпочинати регулярні трансляції програм кольорового телебачення в США, у лабораторіях фірми RCA тривали останні випробовування системи. Перед телекамерою поставили натюрморт із фруктів і перевіряли передачу зображення в ефір. Кольоровий телевізор стояв в іншій лабораторії, за кілька кварталів міста. Інженери цієї лабораторії були шоковані: колір винограду та апельсинів відтворювався на екрані добре, а от банан вперто лишався синім… Після безлічі зусиль та перевірок комусь спало на думку подивитися, що ж робиться на іншому кінці лінії зв’язку. А там керівник групи передачі Джордж Браун чекав, чим закінчиться його жарт,- перед початком випробувань він старанно пофарбував банан синьою фарбою. Що було далі, історія не повідомляє…

Зайця не випадково прозвали “косим”: його очі дійсно дивляться в різні боки. Завдяки цьому заєць, не повертаючи голови, бачить практично все, що відбувається довкола нього (навіть позаду). Саме через це природа наділила “косими” очима й інших травоїдних: “косять” коні, козулі, кози, вівці… Усім їм необхідно мати широкий сектор огляду, щоб вчасно помітити хижака, що підкрадається.

Зате в хижаків зір бінокулярний (коли ми розглядаємо якусь точку, ми підсвідомо спрямовуємо на неї оптичні осі обох очей)! Згадайте глибоко посаджені очі вовка, тигра або лева, які дивляться прямо вперед. Бінокулярний зір необхідний хижакові: готуючись до стрибка, він має точно оцінити відстань до своєї жертви!

V. Узагальнення та закріплення вивченого

Бесіда за питаннями

1) На якому “екрані” створює зображення наше око? Яке це зображення? (Сітківка ока, дійсне)

2) Кришталик людського ока може змінювати свою кривизну. Для чого це потрібно? (Акомодація)

3) Що означає адаптація ока?

4) Що таке короткозорість? Які лінзи використовують для виправлення цієї вади зору?

5) Що таке відстань найкращого зору? Чому вона дорівнює?

6) Маша користується окулярами з оптичною силою +2 дптр. Яка фокусна відстань лінз у цих окулярах? Яку ваду зору вони виправляють?

7) Який дефект зору “з’являється” у риби, яку витягли з води? (Короткозорість)

V. Домашнє завдання

Прочитати теоретичний матеріал за підручником; вивчити за конспектом.