Основи підприємницької діяльності – наука, яка вивчає логічні дії підприємців і відносини між ними та найманими працівниками, а також відповідні закони у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ і послуг. О. п. д. – одна з приблизно 50 економічних дисциплін, яка має предмет свого вивчення і застосовує загальні й специфічні засоби пізнання. З’ясування предмета цієї навчальної дисципліни можливе в контексті сучасної західної економічної науки, найгрунтовніше втіленої в підручнику П. Самуельсона “Економікс”,
з одного боку, і політичної економії – з іншого. У першому випадку предмет О. п. д. – вивчення основних послідовних дій підприємця (з часу зародження підприємницької ідеї до її втілення та реалізації основної мети такої діяльності) в процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання різних товарів і послуг та втіленого в них необхідного і додаткового продуктів. У другому випадку предметом О. п. д. є виробничі відносини (передусім відносини економічної власності у сфері безпосереднього виробництва) між різними суб’єктами такої діяльності (зайнятими у сферах виробничої,
комерційної, банківської діяльності та ін.), з одного боку, і підприємцями та найманими працівниками – з іншого, у всіх сферах суспільного відтворення з приводу виробництва і привласнення товарів (в т. ч. робочої сили) і послуг. Більш глибоким визначенням предмета О. п. д. є закони, що управляють діями підприємців у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання (якщо брати до уваги визначення в економікс), або закони, що управляють відносинами економічної власності між різними суб’єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг. Для повної реалізації функцій підприємця необхідні свідомі й цілеспрямовані дії у процесі підприємницької діяльності, грунтовні знання з інших економічних дисциплін. Крім економічної теорії (передусім політичної економії – методологічної й теоретичної основи усіх економічних дисциплін), підприємець повинен грунтовно засвоїти “Основи менеджменту” та “Основи маркетингу”, досконало знати правові закони, які регулюють підприємницьку діяльність (передусім податкове законодавство), мати необхідний мінімум знань з теорії та практики кредитних відносин, обліку та аудиту, фінансів, етики, культури, психології та ін. Сучасна теорія підприємництва відводить важливу роль раціональній інвестиційній діяльності, інноваційному підприємництву, науково обгрунтованому підприємницькому управлінню, шляхам і засобам підвищення ефективності функціонування підприємств, передбаченню можливих ризиків у підприємницькій діяльності та ін. Методологічна база О. п. д. – діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є системно-структурний аналіз, єдність історичного і логічного, принцип суперечності, аналіз і синтез, метод абстракції та ін. Системний підхід передбачає комплексну характеристику основних ланок підприємницької діяльності (наприклад, виробничої, цінової, товарної, збутової та інших форм політики) в їх єдності та взаємозумовленості, внутрішній суперечливості. Системотворний чинник – основна мета підприємницької діяльності. Логічний підхід потребує, зокрема, з’ясування чіткої послідовності основних дій і кроків у діяльності підприємця від зародження підприємницької ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу. Принцип суперечності означає, що будь-яка дія підприємця пов’язана з необхідністю розв’язувати суперечливі проблеми. Зокрема, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою відволікати значні кошти на збереження навколишнього середовища, на виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робочої сили й кількості та якості праці; встановлені підприємством завищені ціни на виготовлені ним товари і надані послуги вступають у суперечність із торговою і збутовою політикою підприємства; авторитарні методи управління негативно впливають на зростання продуктивності праці найманих працівників, надмірний централізм в управлінні підрозділами, цехами, бригадами гальмує впровадження внутрігосподарського розрахунку та ін.
Loading...