Головна ⇒ 📌Довідник з психології ⇒ Основні властивості та види уваги – УВАГА

Основні властивості та види уваги – УВАГА

ПСИХОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
УВАГА

Основні властивості та види уваги
У психології розрізняють мимовільну, довільну та після довільну увагу. Усі різновиди уваги тісно пов’язані між собою і за певних умов переходять одні в одних.
Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, за умов діяльності чи відпочинку, на дозвіллі під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.
Мимовільна увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників

перевищує силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдомінантні збудження, за певних обставин, стають інтенсивнішими порівняно з тими, що домінують у цей момент.
Збудниками мимовільної уваги можуть бути не лише зовнішні предмети, обставини, а й внутрішні потреби, емоційні стани, наші прагнення – усе те, що чомусь хвилює нас.
Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах

і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основний компонент довільної уваги – воля. Силою волі людина здатна мобілізувати й зосередити свою свідомість на потрібній діяльності впродовж досить тривалого часу.
Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність боротися із сторонніми відволіканнями.
Після довільна увага виникає в результаті свідомого зосередження на предметах і явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
Тому після довільну увагу називають ще й вторинною мимовільною увагою.
У зв’язку з цим виокремлюють зовнішню (сенсорну й рухову) увагу і внутрішню (інтелектуальну) увагу.
Поділ уваги на зовнішню та внутрішню, звичайно, умовний, але ці форми вияву уваги мають свої особливості, на які потрібно зважати, організовуючи й керуючи навчальною, трудовою та спортивною діяльністю людини.
Зовнішня увага відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їхньому відображенні нашою свідомістю. Вона виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття на об’єкт сприйняття і спостереження, в зосередженні на рухомих органах тіла – руках, ногах, на їхньому напруженні.
Зовнішня увага (сенсорна, рухова) яскраво виявляється у своєрідних рухах очей, голови, виразах обличчя, у мімічних і пантомімічних виразах і рухах, у своєрідній готовності здійснювати ті чи ті трудові, навчальні, спортивні завдання.
Зосередження на предметах і явищах дійсності сприяє підвищенню чутливості, тобто сенсибілізації органів чуттів – зору, слуху, нюху, смаку, дотику, а також темпераменту, статичних і кінестезичних станів організму та його органів.
Сенсибілізація органів чуттів сприяє більш чіткому вибірковому сприйманню предметів та явищ, їхніх елементів.
Внутрішню (інтелектуальну) увагу спрямовано на аналіз діяльності психічних процесів (сприйняття, пам’яті, уяви, мислення), психічних механізмів і переживань. Вона яскраво виявляється, наприклад, під час розв’язування завдань подумки, у пригадуванні, у розмірковуванні подумки.
В увазі виокремлюють такі її характерні властивості:
– Зосередженість, яка виявляється в мірі інтенсивності концентрації на предметах розумової або фізичної діяльності. Заглиблюючись у предмет, людина не помічає впливу на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Фізіологічним підгрунтям зосередженості є позитивна індукція нервових процесів збудження та гальмування. Зосередженість, тобто концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, ступеня зацікавленості до неї і особливо від індивідуальних особливостей людини – її вміння, звички зосереджуватися, підгрунтям чого є активність і стійкість збуджень в активних ділянках кори великих півкуль головного мозку;
– Стійкість характеризується тривалістю зосередження на об’єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єктів діяльності, й індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.
– Розосередженість – це негативна особливість уваги, зумовлена послабленням сили зосередженості. Розосередженість уваги наявна під час інтенсивного зосередження на чомусь. Але це пов’язано з глибиною зосередження, а не його слабкістю та поверховістю.
– Коливання виявляються в періодичному зниженні та підвищенні зосередження. Такі періоди коливань, як засвідчили дослідження М. М. Ланге, становлять від 2-3 до 12 секунд.
– Переключення – це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Фізіологічним підгрунтям переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших.
– Концентрація – це ступінь зосередженості на кількох певних об’єктах.
– Розподіл виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності або одночасно контролює кілька об’єктів. Передумовою такого переключення є те, що одна дія звична, виконується автоматично, а інша – свідомо.
– Спрямованість – це утримання під контролем лише тих чи інших об’єктів. Ступінь уваги – це характеристика її інтенсивності. В аспекті суб’єктивних переживань його оцінюють як ступінь ясності та вираженості переживань. У сучасній когнітивній психології під ступенем уваги мають на увазі кількість ресурсів, наданих до переробки інформації, та оцінюють за рівнем або глибиною цієї переробки.
– Обсяг – це така кількість елементів, які увага може охопити і сприйняти в най коротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Широта обсягу уваги залежить від спорідненості матеріалу, який сприймають, а також від вікових особливостей людини. Дослідженнями встановлено, що обсяг уваги дорослої людини під час сприйняття не зв’язаного за змістом матеріалу (незрозумілі сполучення літер, фігури, окремі літери) дорівнює 4-6 об’єктам, що сприймаються впродовж однієї-двох – десятих секунди. Зміну загальної спрямованості й обсягу уваги називають відволіканнями, або порушеннями уваги. Оцінки частоти коливань і порушень характеризують стійкість уваги до цього об’єкта.
– Розсіяність – це перестрибування від одного зовнішнього об’єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам.
Однією з важливих характеристик уваги є зв’язок уважності з діяльністю і спрямованістю особистості.
Професіоналізація уваги складається так, як вона починає формуватися ще в школі.

Контрольні питання:
– Як розуміють увагу в психологічній науці?
– Розкрийте сутність уваги.
– Які форми вияву уваги?
– Що є фізіологічним підгрунтям уваги?
– Як увага співвідноситься з іншими психічними пізнавальними процесами?
– Які є види уваги?
– У чому суть зовнішньої і внутрішньої уваги?
– Які головні властивості уваги?
– У чому виявляється уважність людини?
Література:
Баскова И. Л. Внимание дошкольника, методы его изучения и развития: Изучение внимания школьников. – М.: Ин-т практ. психологии, Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1995. Варій М. Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог, спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
Веккер Л. М. Психические процессы: В 3 т. – Т. 1.-Л,: Изд-во Ленинг. ун-та, 1974. Вопросы психологии внимания / Под ред. В. И. Страхова. – Саратов: Сарат. гос. пед. ин-т, 1975.
Гоноблин Ф. Н. Внимание и его воспитание. – М.: Педагогика, 1982. Джемс У. Психология / Пер. санг. – М.: Педагогика, 1991. Дормашев Ю. Б., Романов В. Я. Психология внимания. – Л.: Наука, 1985. Дубровинская Н. В. Нейрофизиологические механизмы внимания. – Л.: Наука, 1985. Левитина С. С. Можно ли управлять вниманием школьника? – М.: Знание, 1980. Лурия А. Р. Внимание и память. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.
Нейрофизиологические механизмы внимания / Под ред. Е. Д. Хомской. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.
Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред В. Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003.