ОЗНАКИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИКА. ЗАКОН СПАДНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА
УРОК № 17. ОЗНАКИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИКА. ЗАКОН СПАДНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА
Мета уроку: визначити ознаки раціонального виробника; з’ясувати зміст правила співставлення граничної виручки і граничних витрат ресурсів; розкрити зміст закону спадної продуктивності факторів виробництва; розвивати економічне мислення; виховувати ощадливе ставлення до ресурсів.
Основні поняття: економічна доцільність, гранична виручка (граничний дохід), граничні витрати, виробнича функція, валовий продукт, граничний продукт, закон
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
Творче завдання
Чи може графік кривої виробничих можливостей мати ввігнуту форму щодо осей координат?
Розв’язання
Ні, не може. Добре відомо, що крива виробничих можливостей обов’язково має опуклу догори форму через закон зростаючих альтернативних витрат. Оскільки наведений графік не є опуклим догори, то він не може бути графіком КВМ.
III. Вивчення нового матеріалу
Лекція вчителя
Ознаки раціонального
Оскільки в сучасному суспільстві абсолютна більшість товарів є результатом виробничої діяльності, то за продавцем обов’язково стоїть виробник. Використовуючи обмежені ресурси (працю, капітал, землю та підприємницькі здібності), він організовує виробництво певного обсягу продукції та постачає її на ринок. Чим же керується виробник, виробляючи товар для виробництва, визначаючи обсяг його поставок на ринок, які фактори можуть вплинути на кількість запропонованих товарів? У суспільстві, у якому ніхто не примушує виробника до змін обсягів виробництва, він керується принципом економічної доцільності. Це означає урахування власного інтересу, який полягає в збільшенні виробництва і продажів та зростанні виручки від реалізації.
Виходячи із принципу економічної доцільності під час розв’язання питання “скільки виробляти”, виробник обирає той обсяг виробництва, який забезпечить йому найбільший прибуток.
Випуск додаткової одиниці продукції тягне за собою збільшення загальної виручки на певну величину, і, відповідно, збільшення загальних витрат.
Гранична виручка, або граничний дохід (MR – англ. marginal revenue), – це додаткова виручка (дохід), який отримує фірма від продажу кожної додаткової одиниці продукції.
Де TR – загальна виручка (дохід), Q – обсяг виробництва, Р – ціна одиниці продукції.
Граничні витрати (МС – англ. marginal cost) – це додаткові витрати фірми на виробництво кожної додаткової одиниці продукції:
Де ТС – загальні витрати, a Q – обсяг виробництва.
Економічна стратегія фірми на ринку випливає з необхідності вирішення проблеми максимізації продукту. Тому фірма виходить з правила: економічний прибуток набуває максимального значення за таких обсягів виробництва, за яких граничний дохід фірми (MR) дорівнює її граничним витратам (МС): MR = МС.
Це означає, що ніякого додаткового прибутку від залучення ще однієї додаткової одиниці продукції не буде отримано. Економічний прибуток за даного обсягу продукції є максимальним.
Якщо MR > МС, то фірма отримує певний додатковий прибуток від виробництва додаткових одиниць продукції. Отже, збільшення обсягу виробництва продукції є прибутковим.
Якщо МС > MR, а обсяг продукції зростає, то фірма зазнає збитків: економічний прибуток зменшується, розширювати виробництво неприбутково.
Виробнича функція. Закон спадної продуктивності факторів виробництва
Здатність підприємства виробляти товари за відповідних затратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використовується в ньому. Технологія – це практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг.
У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін у виробничому процесі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьому етапі припустимо, що технологічні зміни не відбуваються. Це припущення не змінить мотивів поведінки виробника.
Якщо технологія залишається незмінною, то можна припустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє виробнича функція.
Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:
Де Q – обсяг виробництва; L – затрати праці; К – затрати капіталу.
Поведінка виробника визначається дією закону спадної віддачі змінного фактору (закону спадної продуктивності факторів виробництва). Даний закон пояснює такий аспект поведінки виробника, як кількість працівників, яких найматиме роботодавець. Мова йде про аналіз найпростішої виробничої функції, яка включає в себе тільки працю і капітал. При цьому змінним фактором виробництва виступатиме фактор праці, а фактор капіталу залишається незмінним. Перш ніж сформулювати закон, дамо визначення основних понять, які будемо використовувати під час вивчення даного закону.
Валовий продукт (ТР) відображає кількість продукції, яка виробляється за тієї чи іншої кількості змінного фактора. У нашому випадку кількість продукції, яка буде вироблена за тієї чи іншої кількості найманих працівників, – ТРL.
Граничний (маргінальний) продукт (МР) являє собою приріст валового продукту в результаті збільшення використання змінного фактору на кожну наступну одиницю, тобто MPL = ?TPL/?L.
Граничний (маргінальний) дохід (MR). Граничний дохід також можна визначити за формулою MR = МР • Р.
Приклад
За вихідними даними в таблиці 1 визначимо МР, TR, MR за умови, що ціна за одиницю продукції на ринку дорівнює 3 гр. од. Кількість капіталу і землі постійна.
Таблиця 1
L – кількість працівників | TP(Q) – од. продукції | МР – од. продукції | TR – гр. од. | MR – гр. од. |
1 | 6 | |||
2 | 13 | |||
3 | 15 |
У таблиці 2 показані розраховані необхідні величини.
Таблиця 2
L – кількість працівників | ТР (Q) – од. продукції | МР – од. продукції | TR – гр. од. | MR – гр. од. |
1 | 6 | 6 | 18 | 18 |
2 | 13 | 7 | 39 | 21 |
3 | 15 | 2 | 45 | 6 |
Звідси бачимо, що МР розраховано як приріст ТР, тобто за L = 1, МР = 6 гр. од. продукції, за L = 2 працівники – МР = 7 од. продукції (13 од. продукції – 6 од. продукції) і так далі. TR = Р • Q, а за умовою – Р = 3 гр. од., тобто за L = 1, TR = 18 гр. од., (З гр. од. х 6 од. продукції), за L = 2 працівники TR = 39 гр. од. (3 гр. од. х 13 од. продукції) і так далі.
MR – граничний дохід розраховано як приріст TR.
За L = 1 працівникові TR і MR співпадають. За L = 2 працівники MR = 21 гр. од. (MR = TR2 – TR1 = 39 гр. од. – 18 гр. од.) і так далі.
Закон спадної продуктивності факторів виробництва: починаючи з якогось моменту, залучення наступної одиниці змінного фактору призводить до зменшення приросту обсягу виробництва, тобто МР – граничний продукт – починає зменшуватись.
З даного закону, який пояснює поведінку виробника, зробимо висновок: виробник найматиме працівників до тих пір, поки витрати на них (у нашому випадку буде розмір заробітної плати) не будуть перевищувати той дохід (MR), який працівники приноситимуть.
Дія закону спадної граничної продуктивності стає очевидною, якщо взяти за приклад вирощування картоплі на присадибній ділянці. Якщо вдвічі збільшити кількість годин роботи на ній проти нормального рівня, то кількість зібраної картоплі зросте в меншій пропорції. Якби такої залежності не існувало, то все сільське господарство світу можна було б помістити на одному гектарі землі, сконцентрувати там усі витрати праці.
Оптимальною комбінацією праці і капіталу є рівновага, відповідно до якої виробник змінюватиме обсяги праці й капіталу до того моменту, поки на кожну додаткову одиницю грошей, витрачених на найм додаткового працівника, він не одержить такий же додатковий продукт, як і на додаткову грошову одиницю,
Витрачену на додатковий капітал. Закон оптимальної комбінації ресурсів можна формалізувати в такий спосіб:
Де МРL та МРK – відповідно граничний продукт праці та граничний продукт капіталу; W та і – відповідно, ціна додаткової одиниці праці (зарплата додаткового працівника) та ціна додаткової одиниці капіталу (сума виплат на відшкодування грошей, взятих виробником у кредит).
З наведеної формули випливає доцільність збільшення закупок того ресурсу, ціна якого з часом зменшується.
Аналіз співвідношень факторів виробництва можна використовувати для визначення можливостей заміщення одного фактора виробництва іншим у процесі їх використання.
Гранична норма технологічного заміщення працею капіталу (MRTSLK) визначається розміром капіталу, який може замінити кожна одиниця праці, не виключаючи при цьому зміни обсягів виробництва:
Граничну норму технологічного заміщення факторів виробництва можна розрахувати не тільки через зіставлення їх приростів, а й через граничні продукти.
Тоді
IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Вправа 1
Розрахувавши дані таблиці, визначте, яку кількість працівників варто найняти виробникові, якщо ціна одиниці продукції Р = 5 гр. од., а заробітна плата (W) одного працівника 20 гр. од., L – кількість зайнятих працівників; ТР – валовий продукт (кількість виробленої продукції); МР – граничний продукт; W – заробітна плата; TR – валовий дохід; MR – граничний дохід.
L | ТР (Q) | МР | W | TR | MR |
1 | 3 | 3 | 20 | 15 | 15 |
2 | 9 | 6 | 20 | 45 | 30 |
3 | 20 | 11 | 20 | 100 | 55 |
L | ТР (Q) | МР | W | TR | MR |
4 | 25 | 5 | 20 | 125 | 25 |
5 | 27 | 2 | 20 | 135 | 10 |
6 | 28 | 1 | 20 | 140 | 5 |
Відповідь
Виробнику найвигідніше буде найняти 4 працівники, оскільки за такої кількості працівників граничний дохід MR перевищуватиме витрати на працівника (рівень заробітної плати):
MR = 25 гр. од., a W = 20 гр. од., а за L = 5 працівників MR = 10 гр. од., a W = 20 гр. од., що не вигідно роботодавцю.
Вправа 2
Гранична норма технологічного заміщення працею капіталу дорівнює 3. На скільки необхідно збільшити використання капіталу для забезпечення такого ж обсягу виробництва продукції за скорочення використання праці на 6 одиниць.
Відповідь
Використання капіталу необхідно збільшити на 2 одиниці.
MRTSLK = – ?K/?L.
Запитання для обговорення
Чи є раціональне зерно в теорії Т. Мальтуса (XVIII століття), автора закону спадної родючості землі, який стверджував, ніби причини соціальних негараздів полягають у тому, що населення зростає в геометричній прогресії, у той час як виробництво засобів для існування (зокрема, продовольство) – в арифметичній прогресії. У зв’язку з цим війни, епідемії, стихійні лиха регулюють кількість населення. Чи можна вважати цю теорію людиноненависницькою?
Чи можна вважати демографічну політику деяких країн (Китай, Індія), направлену на скорочення приросту населення, людиноненависницькою?
Визначте, правильні чи неправильні наступні твердження.
1. Кожна додатково вироблена одиниця продукту – це збільшення виручки від реалізації і зменшення витрат. (Ні)
2. Якщо збільшення обсягів виробництва забезпечує перевищення граничної виручки над граничними витратами, то прибуток зростатиме. (Так)
3. Фірма отримує максимальний прибуток за таких обсягів виробництва, за яких граничний дохід дорівнює граничним витратам. (Так)
4. Якщо в суспільстві зростуть виробничі ресурси, то зміниться технологія виробництва товарів. (Ні)
5. Граничні витрати змінюються зі зміною обсягів виробництва. (Так)
V. Підсумок уроку
VI. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника.
Скласти словник термінів і понять з даної теми.