Головна ⇒ 📌Довідник з валеології ⇒ Потенційна безпека життєдіяльності людини Основні поняття. Теорія ризику – Системний аналіз безпеки життєдіяльності

Потенційна безпека життєдіяльності людини Основні поняття. Теорія ризику – Системний аналіз безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності

1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Системний аналіз безпеки життєдіяльності

1.1.1. Потенційна безпека життєдіяльності людини Основні поняття. Теорія ризику.

Життєдіяльність – це специфічна форма активності людини, яка охоплює всю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем.

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки, охорони здоров’я. Але з появою нових приладів, машин, технологічних ліній, атомних електростанцій і тощо, виникли й нові небезпеки: електричний

струм, електромагнітне поле, радіація, хімічні сполуки. Практика дає людині усі підстави для висування аксіоми, що усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна життєдіяльність людини існує як явно, так і приховано у вияві її результатів, котрі важко передбачити і які можуть спричинити травми, загибель, захворювання, погіршення працездатності, самопочуття та інші небажані наслідки.

Ось як БЖД тлумачить терміни:

Небезпека – явища, процеси, об’єкти. які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто спричинити небажані наслідки.

Небезпека

– це наслідок дії окремих чинників на людину. Розрізняють уражаючі, небезпечні та шкідливі чинники.

Уражаючі чинники можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні чинники викликають за певних умов травми чи раптове погіршення здоров’я(головний біль, погіршення зору, слуху, зміни психологічного і фізичного стану та ін.).

Шкідливі чинники можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини яку явній, так і в прихованій формі.

Розподіл чинників на уражаючі, небезпечні та шкідливі досить умовний. Один і той самий чинник може спричинити загибель людини, травму, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди завдяки її силі, здатності організму до протидії (електричний струм, радіація та ін.).

В кожному конкретному випадку виникнення небезпеки в технічній системі має багато причинний характер, її розвиток відбувається через низку подій. Варіанти причин та подальші події можна передбачити при створенні системи на основі аналізу й структури та можливих дій оператора під час обслуговування або управління технічною системою.

Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації такого впливу необхідно, щоб виконувались три умови: небезпека(шкідливість) реально існує і діє; людина перебуває в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Таксономія небезпек – класифікація та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині. Приклад таксономії небезпек подано на рис. 1.

Небезпеки класифікують таким чином:

– – за природним походженням (природні, техногенні, екологічні та ін.);

– – за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

– – залокалізацією(космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

– – за наслідками(захворювання, травми, загибель, пожежі);

– – за шкодою(соціальна, технічна, екологічна);

– – за сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича);

– – за структурою (прості, складні, похідні);

– – за характером дії на людину (активні та пасивні).

Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за конкретними ознаками. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів(підприємств, цехів, професій, місць праці та ін.). Нижче наводиться приклад номенклатури небезпек за алфавітним порядком |4|:

1 Алкоголь. 2. Аномальна температура, вологість, тиск повітря. 3. Аномальне освітлення. 4. Блискавки. 5. Вакуум. 6. Вибухи та вибухові речовини. 7. Висота. 8. Вібрація. 9. Вогоньта вогнепальні речовини. 10. Вода. 11. Вулкан. 12. Газ. 13. Гарячі поверхні. 14. Гербіциди. 15. Гіподинамія. 16. Гіпокінезія. 17. Глибина. 18. Голод. 19. Гравітаційне тяжіння. 20. Дим. 21. Динамічне навантаження, тиск. 22. Дощ. 23. Електрика. 24. Емоційний стрес(перевантаження). 25. Замкнений простір. 26. Захворювання. 27. Зброя. 28. Землетрус. 29. Зсув. 30. Інфразвук. 31. Інфрачервоне випромінювання. 32. Іскри. 33. їдкі речовини. 34. Клаустрофобія. 35. Корозія. 36. Лавини. 37. Лазерне випромінювання. 38. Магнітне поле. 39.

Макро – та мікроорганізми. 40. Медикаменти. 41. Метеорити. 42. Монотонність. 43. Накип. 44. Невагомість. 45. Недостатня міцність. 46. Ожеледь. 47. Отруєння. 48. Отруйні речовини. 49. Охолодження. 50. Падіння. 51. Пара. 52. Перевантаження. 53. Перенапруга. 54. Пестициди. 55. Повінь. 56. Пожежа. 57. Порох. 58. Психологічна несумісність. 59. Пульсація світла. 60. Радіація. 61. Резонанс. 62. Рідкі гази. 63. Розумове перенапруження. 64. Снігопад. 65. Сонливість. 66. Сонячна активність. 67. Спрага. 68. Статична характеристика. 69. Струм великої частоти. 70. Тайфун. 71. Туман. 72. Ударна хвиля. 73. Укуси. 74. Ультразвук. 75. Ультрафіолетове випромінювання. 76. Ураган. 77. Хитавиця. 78. Холод. 79. Циклон. 80. Цунамі. 81. Шум.

Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек – це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо усунення чи ліквідації наслідків.

Останнім часом спеціалісти з БЖД дедалі частіше вживають поняття “ризик”. Найзагальніше тлумачення ризику – частота реалізації небезпеки.

Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірності присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий (“нульовий”) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

У США визначено індивідуальний ризик загибелі людини від різних джерел небезпеки (табл. 1).

У СРСР ризик загибелі людини у працездатному віці від різних причин становив 175 * 10-6 у 1980 р. та 1440 * 10-6 у 1985 р. (у 1980 р. загинуло 175 чоловік на 100000 мешканців, а в 1985 р. – відповідно 144 особи).

В табл.2 наведено величини ризику загибелі людей з різних причин у побуті по Україні. Для порівняння наведено дані по США із табл.1.

Можна виділити такі методи визначення ризику: – інженерний, який спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, ймовірнісний аналіз безпеки, та на побудову “дерев” небезпек;

– модельний, який базується на побудові моделі впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо;

– експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених фахівців – експертів;

– соціологічний (соціометрична оцінка), що базується на опитуванні населення та працівників.

Ці методи доцільно використовувати комплексно.

Традиційна техніка безпеки, що є складовою частиною елемента БЖД – охорони праці, – базується на засадах забезпечення абсолютної безпеки. Однак така концепція неадекватна законам техносфери, оскільки, незважаючи на гуманність цього імперативу, він не є прийнятим, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо.

Індивідуальний ризик загибелі людини (за даними до всього населення США)

Таблиця 1

№	Джерело небезпеки	Ризик
1	Автомобіль	300*10-6
2	Падіння	90*10-6
3	Пожежа	40*10-6
4	Утоплення	30*10-6
5	Отруєння	20*10-6
6	Вогнепальна зброя	10*10″6
7	Водний транспорт	9*10-6
8	Повітряний транспорт	9*10-6
9	Електричний струм	6*10-6
10	Залізниця	4*10-6
Загальний ризик	600*10-6

Ризик загибелі людини в Україні в 1993р.

Таблиця 2

№№	Джерело небезпеки	Ризик
Україна	США
1	Алкоголь	160*10-6	–
2	Автомобіль	148*10-6	300*10-6
3	Вбивства	138*10-6
4	Утоплення	99*10-6	30*10-6
5	Отруєння	95*10-6	10*10-6
6	Пожежа	26*10-6	40*10-6
7	Електричний струм	9*10-6	6*Ю-6
Загальний ризик	1420*10-6	600*10-6

В наш час набула поширення концепція прийнятого (допустимого) ризику, суть якого полягає у прямуванні до такого рівня безпеки, який суспільство може прийняти (дозволити) вданий період часу, і котрий може бути економічно виправданим. Поняття прийнятого ризику пояснюється на рис.2.

Збільшуючи видатки можна значно зменшити величину ризику (але не безмежно). Проте збільшення витрат на технічне зниження ризику завдає шкоди соціальній сфері (зменшуються витрати на медицину, культуру, освіту тощо), що збільшує соціально-економічний ризик.

Прийнятий ризик містить у собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є компромісом між рівнем безпеки та можливостями її досягнення.

В деяких країнах, наприклад в Голландії, рівні прийнятого ризику встановлені в законодавчому порядку.

Максимально прийнятим рівнем індивідуального ризику загибелі є 10-6 на рік. Досить малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10-8 на рік.

Вважається, що сучасні технічні системи підвищеної енергетичної потужності повинні мати ймовірність впливу небезпечних чинників на людину на рівні 10-6…10-8 на рік та менше при всіх видах впливу на систему (відмова техніки, помилки оператора, стихійні явища).

У нашій країні поняття прийнятого ризику поки що широко не використовується.

Нижче наведено перелік небезпек, виконаний з ймовірністю загибелі та за алфавітом. Заданими ООН найбільшу небезпеку для загибелі людини в промислово розвинених країнах становлять такі процеси, знаряддя, пристрої, машини та види діяльності: – паління;

– споживання алкогольних напоїв;

– автомобілі;

– ручна вогнепальна зброя;

– електричний струм;

– мотоцикли;

– плавання;

– хірургічне втручання;

– рентгенівське опромінювання;

– залізниця;

– авіація загального призначення;

– велика будова;

– велосипед;