Правове регулювання порядку, збереження комерційної таємниці, укладання господарських договорів, ведення ділових переговорів
Економічна безпека підприємства
Розділ 2. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
2.8. Правове регулювання порядку збереження
Комерційної таємниці при укладанні господарських
Договорів, веденні ділових переговорів.
Перевірка ділових партнерів
В умовах ринку є не лише виправданою, а й актуальною орієнтація юридичних та фізичних осіб на їх особливу відповідальність за передачу діловим партнерам або їх представникам економічних, науково-технічних та інших відомостей, що складають комерційну таємницю.
Колектив авторів
– сам факт укладання договору (контракту);
– предмет договору (контракту);
– умови їх виконання.
При укладанні угод між суб’єктами господарювання в межах України в тексті угоди доцільно відобразити:
– конкретні відомості, які складають комерційну таємницю угоди;
– види матеріальних носіїв, в яких містяться такі відомості (електронні носії, документи, вироби тощо);
– вимоги
– права сторін на використання інформації, що містить комерційну таємницю;
– зобов’язання сторін про нерозголошення (неправомірну передачу) відомостей, що охороняються;
– санкції за розголошення, неправомірну передачу або використання відомостей, що складають комерційну таємницю.
В умовах договору доцільно обумовити можливість припинення його дії у випадку невиконання (неналежного виконання) вимог однією із сторін щодо захисту комерційної таємниці, а також звернення з позовом про відшкодування шкоди в судах.
Перед укладанням угод з іноземною фірмою доцільно, із залученням юристів-міжнародників, досконало вивчити національне законодавство країни, з представником якої передбачається укласти угоду.
В угоді з іноземною фірмою доцільно передбачити:
– зобов’язання сторін вживати всі необхідні заходи для запобігання розголошенню комерційної таємниці;
– документи або дослідні зразки виробів повинні розглядатись сторонами як суворо конфіденційні;
– зобов’язання сторін вживати необхідні заходи для запобігання порушення прав користування цими документами або дослідними зразками виробів;
– зобов’язання сторін не передавати без попередньої згоди іншої сторони оригіналів документів або дослідних зразків виробів, або їх копій третім особам;
– зобов’язання сторін забезпечити ознайомлення з комерційною таємницею предмета та умов угоди лише суворо обмеженого кола своїх співробітників.
Практика свідчить, що при укладанні угод з іноземною фірмою не завжди застосовується термінологія, прийнята міжнародними правилами. З цієї причини між партнерами виникають конфліктні ситуації, які викликані тим, що одна із сторін по-своєму (нерідко навмисно) розуміла договірно-правові терміни та їх значення. Ці обставини призводять до невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
– У зв’язку з цим при укладенні зовнішньоекономічних угод необхідно керуватись положеннями “Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” (Правила “Інкотермс”). Ці Правила дають вичерпний перелік не лише обов’язкових, а й факультативних умов угоди та регулюють весь комплекс взаємопов’язаних операцій щодо їх виконання.
Певною мірою підвищити надійність та ефективність угод, їх правовий захист допоможе письмова угода сторін про збереження в таємниці певної інформації. Підписання аналогічних угод виправдане і у випадках, коли діловий партнер висловлює побажання про надання йому всієї конфіденційної інформації для оцінки реального стану контрагента з метою прийняття рішення про укладення угоди. Однак до задоволення таких бажань слід ставитись дуже обережно.
Угода необхідна також на той випадок, коли в діловій бесіді один з партнерів повідомив іншому конфіденційні відомості, після чого останній, отримавши необхідну інформацію, відмовляється від укладення угоди, мотивуючи це різними обставинами, в тому числі і тим, що повідомлені конфіденційні відомості йому нібито були вже відомі.
Перевірка ділових партнерів. Обережність у виборі партнерів, перевірка та переперевірка відомостей про них, особливо у випадках, коли викликає сумніви щирість пропозицій, що надійшли, та намірів, є обов’язковими елементами сучасної ділової практики.
На заході вже багато десятиріч функціонує галузь інформаційного бізнесу. Цим бізнесом займаються спеціальні фірми. Надання ними послуг інформаційного характеру про партнера, який цікавить, коштує в межах 500-2000 $ за видачу бізнес-довідки.
Крім того, відомості про виробничу, науково-дослідну, фінансову, збутову та іншу діяльність фірм містяться в каталогах, рекламних проспектах, періодичних бюлетенях, прейскурантах, різноманітних довідкових виданнях, що видаються приватними спеціалізованими виданнями, спілками підприємців та торговельними палатами.
В Україні платні послуги, пов’язані з отриманням інформації про суб’єктів підприємницької діяльності України та зарубіжних країн, надають:
– Торговельно-промислова палата України;
– Українська федерація працівників недержавних служб безпеки (підрозділ “Інфоцентр”);
– Міжбанківська служба безпеки “СКИФ”;
– Фірма “Сакура”, яка надає інформацію про надійність та платоспроможність українських і зарубіжних партнерів, дає гарантії виконання партнерами умов комерційних угод.
Навести довідки про іноземного партнера можна у торговельного аташе посольства відповідної країни.
Перевірку партнера можна здійснити, використовуючи можливості самого підприємства (власна служба безпеки). Можна довідатись про адресу партнера, тривалість роботи на ринку, показники виробництва, балансові показники тощо.
Ще одним шляхам одержання інформації про ділового партнера є систематичне відслідковування і аналіз періодичних видань, таких як “Бізнес”, “Галицькі контракти”, “Діловий вісник”, “Закон і бізнес” тощо. Доцільно на підприємстві вести картотеку на наявних та потенційних ділових партнерів, конкурентів на основі певного переліку необхідних відомостей (анкети) (зразок анкети додається).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...