ПРЕЛЮДІЯ. ЕЛЕГІЯ
Розділ 3 Жанри карно-інструментальної музики
Музик – це міжнародна мова,
Яка виражає емоції та почуття людей.
Це найпопулярніший вид мистецтва,
В якому місця вистачить усім.
Джон Лорд,
Сучасний англійський композитор
Теми 16-17 ПРЕЛЮДІЯ. ЕЛЕГІЯ
І
Камерна музика виникла в домашньому середовищі й призначалася для вузького кола слухачів” Пізніше вона виконувалась у спеціальних концертних залах.
Спочатку в камерно-інструментальній музиці набули поширення невеличкі п’єси, нерідко танцювальні” Жанри
Кілька століть тому будь-який концерт або виступ музиканта розпочинався прелюдією, тобто коротким твором, що передує головному. Поки збиралися слухачі, виконавець задумливо перебирав клавіші, налаштовуючи себе і публіку на потрібний лад. Він грав, не дивлячись у ноти, часто імпровізуючи. Так виник цей поширений жанр камерно-інструментальної
Прелюдія – жанр камерно-інструментальної музики; п’єса вільного, імпровізаційного характеру.
Прелюдія може бути інструментальним вступом до іншого музичного твору або ж самостійною п’єсою, зокрема для клавесина, фортепіано або органа.
У творчості Йоганна Себастьяна Баха клавірна прелюдія зазвичай виконувала роль своєрідного вступу до фуги – більш складного поліфонічного твору. Цикли прелюдій і фуг композитор писав у всіх тональностях, об’єднавши їх у два то ми під назвою “Добре темперований клавір” (“ДТК”).
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Йоганн Себастьян Бах, Прелюдія ре мінор з тому “ДТК” (у виконанні Ванди Ландовської на клавесині та Ванесси Мей на скрипці).
Передайте свої враження від музики Й.-С. Баха. Поміркуйте про імпровізаційні особливості жанру прелюдії.
ПОРТРЕТ КОМПОЗИТОРА
“Що я можу сказати про творчість Баха?
Слухати, грати, любити, шанувати і – мовчати!”
Альберт ЕЙНШТЕЙН,
Німецький фізик
Йоганн Себастьян Бах (1685-1750) – видатний німецький композитор і органіст XVIII ст.
Рід німецьких музикантів і композиторів на прізвище Бах (усього більше 50 осіб) мав величезний вплив на розвиток європейської музики впродовж двох століть. Однак найвідомішим серед них є Йоганн Себастьян Бах. Народився в м. Ейзенах, у родині скрипаля Йоганна Амвросія Баха. Був шостою дитиною в сім’ї. Коли хлопчику виповнилося п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій той швидко навчився грати.
Проте щасливе дитинство Йоганна закінчилося, коли втратив батьків. Хлопчика виховував старший брат, який працював органістом. Саме він навчав його гри на органі та клавірі. Проте одне тільки виконання на музичному інструменті не задовольняло творчі потреби Йоганна. Якось йому вдалося отримати нотний зошит брата, який той ховав у шафі. У ньому були записані твори відомих тоді композиторів. Упродовж півроку щоночі маленький Йоганн потайки переписував ноти, допоки брат не застав його за цим заняттям. Він відібрав усе, що зробив хлопчик. Але Йоганна це не зупинило – він заприсягнувся й надалі не полишати музику ні на мить. Однак тривалі нічні переписування нот у місячному сяйві згубно позначилися на зорові Й.-С. Баха.
У 15-річному віці Бах розпочав самостійне життя, сповнене злиднів і тяжкої праці. Йому доводилося щодня давати приватні уроки, репетирувати з хором й оркестром, щотижня диригувати на концертах, а також не тільки грати на органі й клавесині, а й налаштовувати нові
Клавішні інструменти – жоден майстер тих часів не міг зрівнятися із надчутливим слухом Йоганна.
У 1708 р. композитор отримав посаду придворного музики в герцога Веймарського. Упродовж наступних десяти років у Веймарі композитор створив чи не найкращі твори для органа – численні прелюдії та фуги.
Наступний, не менш визначний період творчості Баха припадає на роки його перебування в м. Кетені. Тут він писав, здебільшого, клавірну оркестрову музику. Композитор відкрив нові шляхи в клавірній музиці, що відобразилося в його прелюдіях, фугах, сюїтах, токатах тощо.
Останні 27 років свого життя Й.-С. Бах жив у м. Лейпцигу. Тут він працював музичним директором міських церков, приділяючи значну увагу музикантам і співакам, їхньому навчанню. Утративши зір, геніальний композитор продовжував творити, диктуючи помічникам ноти.
Сини Й.-С. Баха також були надзвичайно талановитими музикантами і прославили ім’я батька власними успіхами.
Т. – Е. Розенталь. Ранковий гімн
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
У 1717 р. до м. Дрездена завітав відомий французький органіст на прізвище Маршан. Своєю неперевершеною грою він привернув увагу короля, затьмаривши при цьому чимало німецьких виконавців. Однак правителеві повідомили про іншого геніального органіста – Йоганна СебастьянаБаха.
Для того щоб з’ясувати, хто з виконавців кращий, було вирішено провести між ними змагання, яке влаштував королівський капельмейстер (керівник хорової капели чи оркестру). Зазначеного дня Маршан виконав блискучу французьку арію з численними прикрасами й варіаціями, Коли прозвучав останній акорд, зал вибухнув аплодисментами.
Настала черга Баха. Несподівано для всіх Йоганн Себастьян почав виконувати ту саму арію. Не зважаючи на те, що музикант почув цей твір уперше, він безпомилково повторив усі варіації та прикраси віртуоза Маршана. Однак на цьому Бах не зупинився – він запропонував слухачам власні варіації, більш витончені та складніші.
Коли ж Бах завершив грати, зал наповнився бурхливими оплесками. І хоча його перемога здавалась очевидною, громада вирішила, що Маршан заслуговує на ще один шанс. Але в призначений час француз не з’явився на “двобій” із Б ах ом. Невдовзі з’ясувалося, що Маршан квапливо виїхав із міста…
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Сергій Рахманінов, Прелюдія № 2 (“Дзвони”).
Опишіть свої враження від твору. Які кольори виникли в уяві? Який характер твору? Як розвивається мелодія?
Церковні дзвони
ПОРТРЕТ КОМПОЗИТОРА
Сергій Васильович Рахманінов:
“Музика повинна очищувати розум і серця”
Сергій Васильович Рахманінов (1873-1943) – усесвітньо відомий російський композитор, піаніст, диригент Народився у дворянській родині. У 4-річному віці почав вчитися грати на фортепіано під керівництвом своєї матері. Дот перші музичні враження майбутнього композитора пов’язані з церковним дзвоном.
З 9 років Рахманінов навчався в Петербурзькій консерваторії, а згодом і в Московській. Інтонації церковних дзвонів, які митець постійно чув у Москві, з’являються і в його музиці. Не випадково перші акорди всесвітньо відомого “Другого концерту для фортепіано з оркестром” порівнювалися із звучанням дзвонів. Консерваторію Рахманінов закінчив з Великою золотою медаллю – як композитор і піаніст.
Подорожуючи світом із виступами, С. Рахманінов відвідував і Україну: його концерти в Харкові та Києві мали великий успіх.
Відтоді як Рахманінов оселився в США, у його творах зазвучали мотиви самотності й туги за батьківщиною. Дзвони різного звучання – від велично-гучного до тендітно-тихого – наскрізь пронизують більшість музичних творів композитора. Ідеться про удари і тривожні набати, дзвінкі переливи та сплески, далекі відгомони й легкі перебори…
У доробку композитора є симфонічна поема з хором, яка так і називається – “Дзвони”, де він використав дзвони різного звучання: і срібні дзвіночки – спогади дитинства про мандрівки в санях, й урочисті весільні дзвони – роки молодості, і тривожні набати, і скорботний дзвін.
Творчість Сергія Рахманінова багата й різноманітна: симфонії, концерти для фортепіано з оркестром, романси та інші численні вокальні й фортепіанні твори. Кращі з них написані для улюбленого інструмента – фортепіано: 24 прелюдії, 15 етюдів-картин, 4 концерти та “Рапсодія на тему Паганіні для фортепіано з оркестром”.
МУЗИЧНА СКАРБНИЧКА КАЗОК І ЛЕГЕНД
ВЕЛИКИЙ ДЗВІН
Китайська легенда
Багато століть тому китайський імператор наказав побудувати нове місто.
– Я назву його Пекін, – мовив він, – і нехай це місто буде найбільшим і найпрекраснішим на Землі!
Але сталося не так, як того волів правитель. Вороги двічі руйнували країну, викрадаючи чоловіків і жінок у рабство, спалюючи міста і села. Тоді імператор вирушив далеко в гори до мудреця за порадою.
– Нехай кращий майстер Китаю віділлє найбільший на землі дзвін, звучання якого чутимуть в усіх куточках твоєї країни – від півдня до півночі, від заходу до сходу, – порадив самотній старець.
Коли імператор повернувся до палацу, одразу ж наказав вельможам знайти майстра дзвонів. Пошуки тривали довго, та все ж таки вдалося знайти найкращого фахівця. Майстер Чень погодився виготовити дзвін.
Вірною помічницею в цій справі йому була донька Сяо Лін. Вона шукала для батька щире золото та срібло. Дві спроби майстра виявилися невдалими – дзвін щоразу вкривався тріщинами, а отже, і чути його було не всюди. І тоді розгніваний імператор вирішив стратити Чена, якщо той вдало не виллє дзвін із третьої спроби.
Засмучена Сяо Лін уночі вирушила за порадою до гірського мудреця. Плачучи, вона розповіла про горе, яке спіткає на неї та батька в разі невиконання наказу. Замислився старий, а потім мовив:
– Голос дзвону повинен народжувати перемогу. Для такого дзвону щирого золота й срібла замало. Треба, щоб з металом змішалася кров людини, яка готова віддати життя за свою батьківщину.
Уранці, як завжди, Сяо Лін допомагала батькові. Стоячи біля печі, вона із сумом дивилася на розплавлений метал. Дівчина знала те, про що й не здогадувався батько: дзвін знову потріскається, якщо не знайдеться людини, спроможної пожертвувати собою заради країни. “Невже вороги знову нищитимуть мій рідний Китай, забиратимуть у рабство юнаків і дівчат, знищуватимуть старих і малих, спалюватимуть міста і села?” – міркувала Сяо Лін. “Не бути цьому!” – вирішила мужня дівчина і кинулась у киплячий сплав.
Найбільший діючий дзвін у світі – Дзвін Щастя (Китай)
Заридав від горя Чень, адже Сяо Лін була єдиною його донькою, єдиною втіхою. Але зарадити їй вже нічим не міг. Майстрові довелося вилити дзвін з того сплаву, в якому загинула його донька.
Це був бездоганний дзвін, без жодної тріщинки. Він вражав своєю величчю і красою. Імператор і народ не могли намилуватися найбільшим дзвоном на Землі.
Згідно з давнім китайським звичаєм першим вдарив у новий дзвін майстер, який виготовив його. У пронизливому звучанні дзвону, що долинув до кордонів Китаю, батько почув ніжний голос доньки Сяо Лін, яка віддала життя заради свого народу й землі.
Минали дні… Чудове місто Пекін було вже побудоване.
Одного разу на світанку зазвучав набат великого дзвону, в який ніхто не вдаряв. Його почули всі – від півдня до півночі, від заходу до сходу. До кордонів країни наближався ворог. Зі сповненими мужністю серцями китайський народ став на захист батьківщини. Не відчуваючи ані страху, ані втоми, цього разу відважні воїни здобули перемогу Упродовж боїв усюди лунав голос дзвону, голос Сяо Лін.
Я у світі музики: співаю, відчуваю
МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ
Вірші Ю. Рибчинського
Музика Л. Бражнікової
1. Є країна дивовижних мрій,
Діти там – усі маленькі принци.
Від зорі вони і дозорі
Уві сні літають, наче птиці.
Приспів:
Мрії збуваються, мрії збуваються,
І негаразди усі забуваються.
Мрії збуваються, мрії збуваються,
З синіх небес нам зірки посміхаються.
2. Є країна дивовижних мрій,
Там схід сонця завжди пурпуровий,
Там пливе кораблик паперовий,
І у небі – паперовий змій.
Приспів.
3. Є країна дивовижних мрій,
Там ріка ніколи не міліє,
Там душа ніколи не старіє,
Там, в країні дивовижних мрій.
Приспів
Я у світі музики: досліджую, дію
1. Що нового ви дізналися про жанр прелюдії? Поясніть на прикладі творчості Й.-С. Баха і С. Рахманінов а.
2. Порівняйте традиційне виконання Прелюдії ре мінор Й.-С. Баха на клавесині чи фортепіано зі скрипковою інтерпретацію цього твору ВанессоюМей. Дайте оцінку сучасному виконанню.
3. Дослідіть тему “Музична династія Бах”. За бажанням зробіть презентацію про одного із композиторів – синів Й.-С. Баха.
ІІ
Щоб передати ліричні роздуми чи сумні настрої, композитори нерідко створюють елегії. Як музично-поетичний жанр він зародився у Стародавній Греції. Елегії були різноманітні за змістом: любовні, філософські та інші. Слово “елегія” перекладається з грецької мови як “жалібна пісня”. У літературі елегія – це ліричний вірш споглядального змісту, нерідко з мотивами меланхолійних роздумів, розчарування. У музиці – це, зазвичай, невеликий за обсягом твір задумливого характеру таз плавною наспівною мелодією.
Елегія – жанр вокальної або інструментальної музики; твір задумливого, сумного характеру.
Елегія – інструментальна й вокальна – улюблений жанр композиторів-романтиків, які писали твори для фортепіано, скрипки, віолончелі. Серед них – Ференц Ліст, Едвард Гріг, Петро Чайковський, Сергій Рахманінов, Микола Лисенко.
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Микола Лисенко, Елегія для віолончелі та фортепіано.
Який характер твору? Які настрої викликає музика? Слухаючи елегію, вам хочеться мріяти чи активно діяти, наприклад танцювати?
Ф. Мурсьє. Слух (із серії “П’ять відчуттів”)
ПОРТРЕТ КОМПОЗИТОРА
“Якщо Чайковського звуть чарівником російської музики, то Лисенка ми сміливо назвати сонцем української музики”.
Костянтин Станіславський,
Театральний діяч
Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) – видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, фольклорист. Народився і зростав у маєтку батьків ус. Гриньки, що на Полтавщині. Мати навчала його великосвітським манерам, французької мови та музики, а батько розвивав уяву хлопчика за допомогою народних казок і пісень. З п’яти років, навчаючись гри на фортепіано, хлопчик особливо любив підбирати мелодії почутих від селян народних пісень. Згодом, під час навчання в Харківській гімназії, М. Лисенко виконував твори на піаніно на музичних вечорах і почав записувати українські народні пісні.
Здобуваючи природничу освіту в Київському університеті, М. Лисенко не залишав заняття музикою. Підчас канікул він мандрував селами в пошуках старовинних народних пісень, записуючи їх у збірки та виконуючи на концертах із студентськими хорами. Згодом, навчаючись у Лейпцизькій консерваторії в Німеччині, М. Лисенко видав першу збірку, до якої увійшло 40 народних пісень.
Усе своє життя композитор присвятив створенню української професійної музики і поширенню народної творчості.
Прекрасний піаніст-виконавець, М. Лисенко прагнув поповнити і збагатити жанри української фортепіанної музики.
Тому й не дивно, що серед його творів з’являються численні п’єси, сонати, сюїти, елегії тощо.
Пам’ятник М. Лисенку в м. Києві
Я у Світі музики: сприймаю, розумію
Валентин Сильвестров, Елегія для струнного оркестру.
Я кий характер твору? Що незвичного в цій музиці?
Розгляньте живописні роботи сучасного українського художника Петра Бевзи. Виставку, на якій були представлені ці картини, автор назвав “Елегії”.
Поміркуйте, який загальний настрій картин. Що їх об’єднує? Якими іншими музичними термінами можна назвати ці живописні роботи (симфонії, варіації, гуморески, фантазії тощо)? Поясніть свою думку.
П. Бевза. Картини з циклу “Елегії”
ПОРТРЕТ КОМПОЗИТОРА
Валентин Васильович Сильвестров:
” Музика – такий вид мистецтва, що коли немає відтінку суму або подиху печалі, то немає й музики”.
Валентин Васильович Сильвестров (1937 р. н.) – український композитор. Народився в Києві в сім’ї інженера і вчительки німецької мови. З дитинства виявляв нахили до точних наук, а музиці почав учитися лише з п’ятнадцяти років. Навчався в Інженерно-будівельному інституті, проте музика вабила його так владно, що згодом він вступив до Київської консерваторії в клас композиції В. Лятошинського. Викладач виявляв інтерес до новаторства у творчості, заохочував у цьому і своїх учнів.
У своїх творах В. Сильвестров використовував сміливі “технічні” ефекти, незвичні співзвуччя і конструкції (симфонія для камерного оркестру “Спектри”, “Проекції на клавесин, вібрафон і дзвони”). Визнання прийшло до композитора за кордоном, коли він став лауреатом кількох визнаних міжнародних конкурсів композиторів.
Я у світі музики: досліджую, дію
1. На прикладі прослуханих елегій схарактеризуйте цей жанр камерно-інструментальної музики.
2. Чим схожі елегії М. Лисенка і В. Сильвестрова?
3. Самостійно віднайдіть у творчості українських поетів вірші-елегії (наприклад, із циклу Лесі Українки “До мого фортепіано”), і спробуйте створити до них мелодії. Заспівайте в елегійному настрої.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...